Медичні науки: шпаргалка-підсумок

Читання газового складу крові (ROME): спершу pH: нижче за 7,35 — ацидемія, вище за 7,45 — алкалемія. Потім знайдіть показник, що це пояснює. PaCO₂ (норма 35–45 мм рт. ст., 4,7–6,0 кПа) — респіраторна частина й змінюється протилежно (Opposite) до pH у респіраторному розладі; HCO₃⁻ (норма 22–26 ммоль/л) — метаболічна частина й змінюється в тому самому напрямку, що й pH (Respiratory Opposite, Metabolic Equal). Інший показник вказує на компенсацію: норма означає відсутність компенсації; відхилення в напрямку, що повертає pH, поки pH усе ще відхилений, означає часткову компенсацію; нормальний pH за двох відхилених показників означає повну компенсацію. Межі трохи відрізняються між лабораторіями; це навчальні значення.

Очікувана компенсація: при метаболічному ацидозі формула Вінтера передбачає PaCO₂ = 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2 mmHg; виміряне значення вище цього діапазону вказує на додатковий респіраторний ацидоз, нижче — на додатковий респіраторний алкалоз. Аніонний інтервал AG = Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻), у нормі приблизно 8–12 mmol/L, відрізняє метаболічний ацидоз із підвищеним аніонним інтервалом від ацидозу з нормальним; низький альбумін маскує підвищений інтервал (додайте 2,5 на кожен g/dL, на який альбумін нижчий за 4,0). Дельта-співвідношення (AG − 12)/(24 − HCO₃⁻) приблизно від 0,8 до 2 відповідає чистому ацидозу з підвищеним аніонним інтервалом (у деяких підручниках замість 0,8 використовують 1), нижче — додатковому ацидозу з нормальним аніонним інтервалом, а вище 2 — додатковому метаболічному алкалозу.

QT і QTc: інтервал QT вимірюють від початку комплексу QRS до кінця зубця T. Він скорочується зі зростанням частоти серцевих скорочень, тому його коригують за частотою за допомогою інтервалу R–R у секундах: QTc за Базеттом = QT/√RR, а QTc за Фрідеріцією = QT/∛RR. Формулу Базетта використовує більшість підручників; вона надмірно коригує при швидкому ритмі, де віддають перевагу Фрідеріції. Межі різняться між джерелами: QTc понад приблизно 0,45 s у чоловіків або 0,46 s у жінок зазвичай називають подовженим, а понад 0,50 s — різко подовженим.

Шлуночкові ритми: шлуночкова тахікардія — це серія з трьох або більше широких (0,12 s або більше) комплексів підряд із частотою понад 100/min, зазвичай 150–250/min, регулярна, без пов’язаних зубців P. Фібриляція шлуночків — це хаотична, неправильна крива без розпізнаваних зубців P, комплексів QRS чи зубців T і без частоти, яку можна підрахувати. Асистолія — майже пряма лінія без шлуночкової активності; пряму лінію завжди підтверджують, перевіряючи пацієнта, електроди та підсилення, а також друге відведення. У настановах з реанімації VF і VT без пульсу є ритмами, що потребують дефібриляції, а асистолія — ні.

Відношення правдоподібності та показники ризику: LR+ = чутливість/(1 − специфічність), LR− = (1 − чутливість)/специфічність. У дослідженні EER і CER — частоти подій з лікуванням і без нього: RR = EER/CER, ARR = CER − EER, RRR = ARR/CER і NNT = 1/ARR, округлене вгору. У дослідженні «випадок–контроль» можна використовувати лише відношення шансів OR = ad/(bc). Інтенсивність захворюваності = нові випадки/людино-час.

Прогностичні цінності залежать від поширеності: PPV = Se·p/(Se·p + (1 − Sp)(1 − p)) і NPV = Sp(1 − p)/(Sp(1 − p) + (1 − Se)p). З відношеннями правдоподібності: шанси до тесту = p/(1 − p), шанси після тесту = шанси до тесту × LR, ймовірність = шанси/(1 + шанси). Для популяції з N осіб істинно позитивні = N·p·Se, а хибно позитивні = N·(1 − p)·(1 − Sp). NNT = 1/(CER × RRR), округлене вгору.