Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 8 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​10 VR2​8 ΩIR2​AR4​5 ΩB

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 10 VR1 = 8 ΩR2 = 8 ΩR3 = 6 ΩR4 = 5 Ω
IR2 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 10 ΩR3​ = 10 ΩR5​ = 15 Ω+−V1​10 VR2​4 ΩIR2​AR4​15 ΩBR6​30 Ω

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 10 VR1 = 10 ΩR2 = 4 ΩR3 = 10 ΩR4 = 15 ΩR5 = 15 ΩR6 = 30 Ω
IR2 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 8 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​15 VR2​3 ΩAR4​3 ΩBIs​3 A

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти вузлову напругу VA (відносно землі).

V1 = 15 VIs = 3 AR1 = 8 ΩR2 = 3 ΩR3 = 3 ΩR4 = 3 Ω
VA = V
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 20 ΩR2​ = 15 ΩR4​ = 2 ΩIR4​+−V1​18 VR3​20 ΩAR5​20 ΩBIs​0,5 A−+V2​36 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 18 VIs = 0,5 AV2 = 36 VR1 = 20 ΩR2 = 15 ΩR3 = 20 ΩR4 = 2 ΩR5 = 20 Ω
IR4 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 5 ΩR2​ = 12 Ω+−V1​18 VR3​12 ΩA+−V2​10 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I2 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 18 VV2 = 10 VR1 = 5 ΩR2 = 12 ΩR3 = 12 Ω
I2 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 4 ΩR2​ = 20 ΩR3​ = 8 Ω+−V1​30 VR4​2 ΩIR4​AR5​20 ΩB+−V2​10 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 30 VV2 = 10 VR1 = 4 ΩR2 = 20 ΩR3 = 8 ΩR4 = 2 ΩR5 = 20 Ω
IR4 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 10 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​15 VR2​5 ΩIR2​AR4​15 ΩBIs​3 A

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти струм IR2 через R2 у напрямку стрілки.

V1 = 15 VIs = 3 AR1 = 10 ΩR2 = 5 ΩR3 = 4 ΩR4 = 15 Ω
IR2 = A
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 8 Ω+−V1​5 VR3​15 Ω−+VR3​AIs​3 AB+−V2​24 V

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти напругу VR3 на R3 з указаною полярністю.

V1 = 5 VIs = 3 AV2 = 24 VR1 = 12 ΩR2 = 3 ΩR3 = 15 ΩR4 = 8 Ω
VR3 = V
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 4 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​12 VR2​8 ΩAab

Знайдіть опір Тевенена Rth з боку затискачів a–b.

V1 = 12 VR1 = 4 ΩR2 = 8 ΩR3 = 6 Ω
Rth = Ω
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 12 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​12 VR2​25 ΩAIs​1,5 ABRL​20 ΩIL​

До a–b підключено навантаження RL = 20 Ω. Замініть решту кола еквівалентом Тевенена і знайдіть струм навантаження IL.

V1 = 12 VIs = 1,5 AR1 = 12 ΩR2 = 25 ΩR3 = 20 ΩRL = 20 Ω
IL = A
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = 10 kΩR1​ = 1 kΩVin​ = −0,5 V

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

Vin = −0,5 VR1 = 1 kΩRf = 10 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​Rf​ = 4,7 kΩV1​ = −1,1 VR1​ = 47 kΩV2​ = −2 VR2​ = 2 kΩIf​

Сумувальний підсилювач використовує ідеальний ОП, що живиться від ±15 V. Знайдіть струм If через резистор зворотного зв’язку, що тече до виходу.

V1 = −1,1 VV2 = −2 VR1 = 47 kΩR2 = 2 kΩRf = 4,7 kΩ
If = mA
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​15 Vt = 0R = 10 ΩL100 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Знайдіть енергію W, накопичену в котушці при t = 20 ms, у mJ.

Vs = 15 VR = 10 ΩL = 100 mHt = 20 ms
W = mJ
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​20 Vрозмикається при t = 0R1​ = 4,7 kΩR2​ = 10 kΩC33 µF+−vC​

Ключ був замкнений тривалий час, тож коло в усталеному режимі. При t = 0 ключ розмикається. Знайдіть напругу на конденсаторі vC у момент t = 250 ms.

Vs = 20 VR1 = 4,7 kΩR2 = 10 kΩC = 33 µFt = 250 ms
vC = V

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 0,4583 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 8 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​10 VR2​8 ΩAR4​5 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 6 + 5 = 11 Ω
R2 ∥ 11 = 8·11/(8+11) = 4,632 Ω
Req = R1 + 4,632 = 8 + 4,632 = 12,63 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 10/12,63 = 0,7917 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 10 − 0,7917·8 = 3,667 V
IR2 = VA/R2 = 3,667/8 = 0,4583 A

Відповідь

IR2 = 0,4583 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 0,6296 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 10 ΩR3​ = 10 ΩR5​ = 15 Ω+−V1​10 VR2​4 ΩAR4​15 ΩBR6​30 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 15 + 30 = 45 Ω
R4 ∥ 45 = 11,25 Ω
R3 + 11,25 = 21,25 Ω
R2 ∥ 21,25 = 3,366 Ω
Req = R1 + 3,366 = 10 + 3,366 = 13,37 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 10/13,37 = 0,7481 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 10 − 0,7481·10 = 2,519 V
IR2 = VA/R2 = 2,519/4 = 0,6296 A

Відповідь

IR2 = 0,6296 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: VA = 5,4 V

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 8 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​15 VR2​3 ΩAR4​3 ΩBIs​3 A

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 15 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/3 + (VA − 15)/8 + (VA − VB)/3 = 0
0,7917·VA − 0,3333·VB = 1,875

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/3 + (VB − VA)/3 = 3
−0,3333·VA + 0,6667·VB = 3

Розв’яжіть

Δ = (0,7917)(0,6667) − (−0,3333)(−0,3333) = 0,4167
VA = Δ1/Δ = 2,25/0,4167 = 5,4 V
VB = Δ2/Δ = 3/0,4167 = 7,2 V

Відповідь

VA = 5,4 V
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR4 = 3,475 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 20 ΩR2​ = 15 ΩR4​ = 2 Ω+−V1​18 VR3​20 ΩAR5​20 ΩBIs​0,5 A−+V2​36 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 18 V, V2 = −36 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/20 + (VA − 18)/20 + (VA − VB)/15 = 0
0,1667·VA − 0,06667·VB = 0,9

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/20 + (VB − VA)/15 + (VB − (−36))/2 = 0,5
−0,06667·VA + 0,6167·VB = −17,5

Розв’яжіть

Δ = (0,1667)(0,6167) − (−0,06667)(−0,06667) = 0,09833
VA = Δ1/Δ = −0,6117/0,09833 = −6,22 V
VB = Δ2/Δ = −2,857/0,09833 = −29,05 V

Відповідь

IR4 = (VB − V2)/R4 = (−29,05 − −36)/2 = 3,475 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: I2 = 0,1742 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 5 ΩR2​ = 12 Ω+−V1​18 VR3​12 ΩA+−V2​10 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
5·I1 + 12(I1 − I2) = 18
17·I1 − 12·I2 = 18

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
12·I2 + 12(I2 − I1) = (−10)
−12·I1 + 24·I2 = −10

Розв’яжіть

Δ = (17)(24) − (−12)(−12) = 264
I1 = Δ1/Δ = 312/264 = 1,182 A
I2 = Δ2/Δ = 46/264 = 0,1742 A

Відповідь

I2 = 0,1742 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: IR4 = 4,93 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 4 ΩR2​ = 20 ΩR3​ = 8 Ω+−V1​30 VR4​2 ΩAR5​20 ΩB+−V2​10 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
4·I1 + 2(I1 − I2) = 30
6·I1 − 2·I2 = 30

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
20·I2 + 2(I2 − I1) + 20(I2 − I3) = 0
−2·I1 + 42·I2 − 20·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
8·I3 + 20(I3 − I2) = (−10)
−20·I2 + 28·I3 = −10

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 4544
I1 = Δ1/Δ = 22880/4544 = 5,035 A
I2 = Δ2/Δ = 480/4544 = 0,1056 A
I3 = Δ3/Δ = −1280/4544 = −0,2817 A

Відповідь

IR4 = I1 − I2 = 4,93 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: IR2 = −2,194 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 10 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​15 VR2​5 ΩAR4​15 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 4+15 = 19 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 5·19/(5+19) = 3,958 Ω
VA = 15·3,958/(10+3,958) = 4,254 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 4,254·15/19 = 3,358 V
IR2′ = (0 − VA)/R2 = (0 − 4,254)/5 = −0,8507 A
R1​ = 10 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​5 ΩAR4​15 ΩBIs​3 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 10·5/(10+5) = 3,333 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 15 ∥ 7,333 = 4,925 Ω
VB = Is·Req = 3·4,925 = 14,78 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 14,78·3,333/7,333 = 6,716 V
IR2″ = (0 − VA)/R2 = (0 − 6,716)/5 = −1,343 A

Додайте складові

IR2 = IR2′ + IR2″
IR2 = (−0,8507) + (−1,343) = −2,194 A

Від’ємний результат означає, що насправді струм тече проти стрілки.

8.Метод накладання

Відповідь: VR3 = −1,73 V

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 8 Ω+−V1​5 VR3​15 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 15 ∥ 11 = 6,346 Ω
VA = 5·6,346/(12+6,346) = 1,73 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 1,73·8/11 = 1,258 V
VR3′ = 0 − VA = 0 − 1,73 = −1,73 V
R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 8 ΩКЗR3​15 ΩAIs​3 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 6,667 Ω, тож лівий шлях — R2+6,667 = 9,667 Ω
Req = R4 ∥ 9,667 = 4,377 Ω
VB = Is·Req = (−3)·4,377 = −13,13 V
VA = VB·6,667/9,667 = −9,057 V
VR3″ = 0 − VA = 0 − −9,057 = 9,057 V
R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 8 ΩКЗR3​15 ΩAОБРИВB+−V2​24 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 12·15/(12+15) = 6,667 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = 24·9,667/17,67 = 13,13 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = 13,13·6,667/9,667 = 9,057 V
VR3‴ = 0 − VA = 0 − 9,057 = −9,057 V

Додайте складові

VR3 = VR3′ + VR3″ + VR3‴
VR3 = (−1,73) + 9,057 + (−9,057) = −1,73 V

Від’ємний результат означає, що насправді полярність протилежна вказаній.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: Rth = 8,667 Ω

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 4 ΩR3​ = 6 ΩКЗR2​8 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 4·8/(4+8) = 2,667 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 2,667 + 6 = 8,667 Ω
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: IL = 1,045 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 12 ΩR3​ = 20 ΩКЗR2​25 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 12·25/(12+25) = 8,108 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 8,108 + 20 = 28,11 Ω
R1​ = 12 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​12 VR2​25 ΩAIs​1,5 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 8,108 + 1,5·8,108 = 20,27 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 20,27 + 1,5·20 = 50,27 V
Rth​ = 28,11 Ω+−Vth​50,27 VRL​20 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 50,27/(28,11 + 20) = 1,045 A
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = −5,5 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Інвертувальний вхід повторює вхід

V₋ = V₊ = −0,5 V
I = V₋/R1 = −0,5/1 = −0,5 mA

Вихідна напруга

Струм через R₁ тече й через Rf.

Vout = V₋ + I·Rf = −0,5 + (−0,5)·10 = −5,5 V

Відповідь

Vout = −5,5 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: If = −1,023 mA

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідні струми

V₋ = 0, тож на кожному вхідному резисторі вся його вхідна напруга.

I1 = V1/R1 = −1,1/47 = −0,0234 mA
I2 = V2/R2 = −2/2 = −1 mA
If = I1 + I2 = −1,023 mA

Відповідь

If = −1,023 mA
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: W = 84,11 mJ

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 100 mH / 10 Ω = 10 ms
i(∞) = Vs/R = 15/10 = 1,5 A

Струм у заданий момент

i(t) = 1,5·(1 − e−20/10) = 1,297 A

Накопичена енергія

W = ½·L·i² = ½·100·1,297² = 84,11 mJ

Відповідь

W = 84,11 mJ
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vC = 6,378 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкова напруга на конденсаторі

В усталеному режимі конденсатор — розрив кола, тож R₁ і R₂ утворюють подільник напруги. Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком у момент розмикання ключа.

vC(0) = 20·10/(4,7 + 10) = 13,61 V

Стала часу після розмикання ключа

τ = R2·C = 10·33 = 330 ms

Розряджання

vC(t) = 13,61·e−250/330 = 6,378 V

Відповідь

vC = 6,378 V

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1