Інженерна математика 2: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 16 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Диференціальні рівняння

Експоненціальне зростання/спадання
dy/dt = ky → y = y0ekt
Період напіврозпаду
k = ln 2 / t½
Закон охолодження Ньютона
T(t) = Ta + (T0 − Ta)e−kt
Інтегрувальний множник
y′ + p(x)y = q(x): μ = e∫p dx, (μy)′ = μq
Бак змішування
dm/dt = r·c − (r/V)·m

Матриці та визначники

визначник 2×2
det = ad − bc
Обернена матриця 2×2
A⁻¹ = (1/det)·[d −b; −c a]
Продукт
(AB)ij = Σk AikBkj
Власні значення
det(A − λI) = 0
Правило Крамера
xi = det(Ai)/det(A)

Вектори: скалярний і векторний добутки

Модуль
|a| = √(ax² + ay² + az²)
Одиничний вектор
û = a/|a|
Компоненти за кутом
Fx = F·cos θ, Fy = F·sin θ
Скалярний добуток
a·b = axbx + ayby + azbz = |a||b|cos θ
Скалярна проєкція a на b
a·b/|b|
Робота
W = F·d
Векторний добуток
a × b = (aybz − azby, azbx − axbz, axby − aybx)
Площі
паралелограм |a × b|, трикутник ½|a × b|
Момент відносно O
MO = r × F, r = A − O
Об’єм паралелепіпеда
V = |a·(b × c)|

Метод

  1. Запишіть кожен вектор у компонентах; для сили, заданої модулем і кутом, використовуйте F·cos θ і F·sin θ.
  2. Для довжин і напрямів використовуйте модуль √(x² + y² + z²) та одиничний вектор a/|a|.
  3. Скалярний добуток використовуйте для кутів, проєкцій, перпендикулярності й роботи: a·b = |a||b|cos θ.
  4. Векторний добуток використовуйте для перпендикулярних векторів, площ і моментів: акуратно запишіть три компоненти, зберігаючи порядок a × b.

Інтеграли

Похідна степеня
∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1) + C
Визначений інтеграл
∫ab f dx = F(b) − F(a)
Основні інтеграли
∫eˣ dx = eˣ, ∫1/x dx = ln|x|, ∫sin x dx = −cos x
Площа між кривими
∫ab (f − g) dx

Метод

  1. Якщо можливо, перепишіть підінтегральну функцію як суму простих доданків.
  2. Застосуйте степеневе правило: ∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1), і табличні інтеграли для ex, 1/x, sin і cos.
  3. Використовуйте підстановку, коли бачите функцію разом з її похідною.
  4. Для визначеного інтеграла обчисліть F(b) − F(a).

Диференціальне числення функцій багатьох змінних

Частинні похідні
fx = ∂f/∂x (y constant), fxy = fyx
Градієнт
∇f = (fx, fy), largest slope |∇f|
Похідна за напрямом
Duf = ∇f·u, u = v/|v|
Дотична площина
z = f(a, b) + fx(x − a) + fy(y − b)
Ланцюгове правило
dz/dt = fx·dx/dt + fy·dy/dt
Тест другої похідної
D = fxxfyy − fxy²: D > 0, fxx > 0 minimum; D > 0, fxx < 0 maximum; D < 0 saddle
Подвійний інтеграл
∬R f dA = ∫ab∫g(x)h(x) f dy dx
Полярні координати
x = r cos θ, y = r sin θ, dA = r dr dθ

Метод

  1. Для частинної похідної трактуйте іншу змінну як сталу й користуйтеся правилами для однієї змінної.
  2. Для задач про градієнт обчисліть ∇f = (fx, fy) у точці; використовуйте |∇f| для найкрутішого нахилу та ∇f·u з одиничним вектором u для похідної за напрямом.
  3. Для екстремумів розв’яжіть fx = 0 і fy = 0 разом, а потім класифікуйте кожну точку за D = fxx·fyy − fxy².
  4. Для подвійного інтеграла накресліть область, оберіть порядок (або полярні координати для кругів), щоб внутрішні межі були обмежувальними кривими, і спершу інтегруйте всередині.

Послідовності та ряди

Арифметична послідовність
aₙ = a₁ + (n − 1)d, Sₙ = n(a₁ + aₙ)/2
Геометрична послідовність
aₙ = a₁rⁿ⁻¹, Sₙ = a₁(1 − rⁿ)/(1 − r)
Нескінченний геометричний ряд
S = a₁/(1 − r), |r| < 1
p-ряд
Σ1/kᵖ converges only for p > 1
Ознака Даламбера
L = lim |ak+1/ak|: L < 1 converges, L > 1 diverges
Радіус збіжності
R = lim |ck/ck+1|
Многочлен Тейлора
Pₙ(x) = Σ f⁽ᵏ⁾(a)(x − a)ᵏ/k!
Ряд Маклорена
eˣ = Σxᵏ/k!, sin x = x − x³/3! + …, cos x = 1 − x²/2! + …, ln(1 + x) = x − x²/2 + …
Оцінка похибки Лагранжа
|Rₙ| ≤ M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!

Метод

  1. Визначте тип: арифметична (стала різниця), геометрична (сталий знаменник), стандартний ряд, степеневий ряд чи многочлен Тейлора.
  2. Для сум користуйтеся Sₙ = n(a₁ + aₙ)/2, Sₙ = a₁(1 − rⁿ)/(1 − r) або S = a₁/(1 − r) за |r| < 1, де a₁ — перший член суми.
  3. Для збіжності: спершу ознака n-го члена, потім порівняння з Σ1/kᵖ або геометричним рядом, а ознаку Даламбера чи Коші використовуйте для факторіалів і k-х степенів.
  4. Для многочленів Тейлора випишіть f(a), f′(a), f″(a), …, поділіть k-ту похідну на k! і оцініть похибку за M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!.

Згортка та лінійні стаціонарні системи

Дискретна згортка
y[n] = Σ x[k]·h[n − k]
Неперервна згортка
y(t) = ∫ x(τ)·h(t − τ) dτ
Довжина й сума
Ly = Lx + Lh − 1, Σy = Σx·Σh
Початок, кінець і площа
t1 + t3 … t2 + t4, ∫y = ∫x·∫h
Східчастий сигнал на вході e^(−at)u(t)
y(t) = (A/a)(1 − e−at)
Система першого порядку
y′ + a·y = b·x → h(t) = b·e−atu(t)
Рекурсія першого порядку
y[n] = a·y[n − 1] + b·x[n] → h[n] = b·aⁿ
Синусоїда крізь h(t)
|H(jω)|, ∠H(jω); H(jω) = b/(a + jω)
Амплітуди ряду Фур’є
прямокутна ±A: 4A/(kπ), непарні k; трикутна ±A: 8A/(π²k²), непарні k; послідовність імпульсів: A·D і (2A/(kπ))|sin kπD|

Метод

  1. Накресліть обидва сигнали й позначте, де кожен з них ненульовий.
  2. Віддзеркаліть h і зсувайте її: для кожного моменту виходу знайдіть діапазон, де обидва сигнали перекриваються.
  3. Перемножуйте й додавайте (дискретно) або перемножуйте й інтегруйте (неперервно) лише на цьому перекритті.
  4. Перевірте результат: вихід починається в суму моментів початку, закінчується в суму моментів завершення, а його площа чи сума дорівнює добутку площ чи сум входів.

2Задачі для практики

1.Диференціальні рівнянняСередня
tyy(0) = 1y(1,5) = ?

Розв’яжіть y″ + 6y′ + 5y = 0 при y(0) = 1 і y′(0) = -4. Знайдіть y(1,5).

y″ + 6y′ + 5y = 0y(0) = 1y′(0) = -4
y(1.5) =
2.Диференціальні рівнянняСкладна
ty0,5y(0,5) = ?

Розв’яжіть y′ + 0,5y = 8e−2t при y(0) = 5. Знайдіть y(0,5).

y′ + 0,5y = 8e−2ty(0) = 5
y(0.5) =
3.Матриці та визначникиСередня
A =−35−4−3−1−34−45

Знайдіть визначник det A поданої матриці 3×3 A.

A = [−3 5 −4; −3 −1 −3; 4 −4 5]
det A =
4.Матриці та визначникиСкладна
A =−123−2

Знайдіть більше власне значення λ поданої матриці A.

A = [−1 2; 3 −2]
λ =
5.Вектори: скалярний і векторний добуткиСередня
xyzab

Знайдіть скалярний добуток a·b векторів a = (−7, −7, −2) і b = (7, −2, 5).

a = (−7, −7, −2)b = (7, −2, 5)
a·b =
6.Вектори: скалярний і векторний добуткиСкладна
xyzrFOA

Сила F = (−30, 50, −60) N діє в точці A(3, −4, −3). Координати подано в метрах. Знайдіть модуль |M| моменту сили відносно початок координат O(0, 0, 0).

F = (−30, 50, −60) NA(3, −4, −3) mO(0, 0, 0) m
|M| = N·m
7.ІнтегралиСередня
xyπy = x·sin x

Обчисліть I = ∫₀π x·sin x dx (x у радіанах).

∫₀π x·sin x dx
I =
8.ІнтегралиСкладна
xy1y = x²eˣ

Обчисліть I = ∫₀1 x²·eˣ dx.

∫₀1 x²eˣ dx
I =
9.Диференціальне числення функцій багатьох зміннихСередня
xy11∇fP

Для f(x, y) = 2 ln(x² + 4y²) знайдіть максимальну швидкість зміни f у точці (1, 1), тобто |∇f|.

f(x, y) = 2 ln(x² + 4y²)P = (1, 1)
|∇f| =
10.Диференціальне числення функцій багатьох зміннихСкладна
xyy = xy = x²11

Обчисліть I = ∬R x dA, де R — область між параболою y = x² і прямою y = x.

y = x²y = xf = x
I =
11.Послідовності та рядиСередня
kSn​12345678910

Знайдіть суму S = Σk=123 12/(k(k + 1)).

ak = 12/(k(k + 1))n = 23
S =
12.Послідовності та рядиСкладна

Знайдіть коефіцієнт c₂ при (x − 2)² у ряді Тейлора функції f(x) = eˣ у точці a = 2.

f(x) = eˣa = 2k = 2
c₂ =
13.Перетворення ЛапласаСередня
t (s)f(t)t = 0,8f(0,8) = ?

Знайдіть f(t) для F(s) = (s + 18)/(s² + 2s + 1) і обчисліть f(0,8).

F(s) = (s + 18)/(s² + 2s + 1)t = 0,8 s
f(0.8) =
14.Перетворення ЛапласаСкладна
t (s)y(t)t = 0,1y(0,1) = ?

Розв’яжіть y″ + 8y′ + 12y = 0 при y(0) = 2 і y′(0) = −1 за допомогою перетворення Лапласа й знайдіть y(0,1).

y″ + 8y′ + 12y = 0y(0) = 2y′(0) = −1t = 0,1 s
y(0.1) =
15.Згортка та лінійні стаціонарні системиСередня
x(t)t12h(t)t02

Сигнал x(t) ненульовий лише між t = 1 s і t = 2 s, а h(t) — лише між t = 0 s і t = 2 s. Знайдіть момент часу tend, у який закінчується y(t) = x(t) ∗ h(t).

x: 1 … 2 sh: 0 … 2 s
tend = s
16.Згортка та лінійні стаціонарні системиСкладна
x(t)t (ms)10204010−10

Трикутна хвиля лінійно зростає й спадає між −10 і +10 з періодом T = 20 ms. Знайдіть амплітуду c1 її фур’є-складової на частоті 50 Hz.

±10T = 20 msf = 50 Hz
c1 =

3Розчини

1.Диференціальні рівняння

Відповідь: y(1.5) = 0,0562

Лінійні рівняння другого порядку: для y″ + b·y′ + c·y = 0 шукайте y = ert: це дає характеристичне рівняння r² + b·r + c = 0. Два дійсні корені r₁ ≠ r₂ дають y = A·er₁t + B·er₂t (надкритичне демпфування); подвійний корінь r дає y = (A + Bt)·ert (критичне демпфування); комплексні корені −α ± jω дають y = e−αt(A cos ωt + B sin ωt) (докритичне демпфування, коливання). Початкові значення y(0) і y′(0) визначають A і B. У вигляді y″ + 2ζωny′ + ωn²y = 0 величина ωn — власна частота, а ζ — коефіцієнт демпфування: при ζ < 1 є коливання. При сталому вході y″ + by′ + cy = c·K розв’язок — усталене значення K плюс вільна складова.

Характеристичні корені

(r + 1)(r + 5) = 0 → r = −1, −5

Сталі за початковими значеннями

A + B = 1, −1A − 5B = -4
A = 0,25, B = 0,75

Обчисліть

y(1,5) = 0,25·e−1,5 + 0,75·e−7,5 = 0,0562

Відповідь

y(1,5) = 0,0562
2.Диференціальні рівняння

Відповідь: y(0.5) = 6,086

Диференціальні рівняння першого порядку: dy/dt = k·y має розв’язок y = y₀·ekt (зростання при k > 0, спадання при k < 0); період напіврозпаду T дає k = ln 2/T. Закон охолодження Ньютона dT/dt = −k·(T − Tₐ) дає T(t) = Tₐ + (T₀ − Tₐ)·e−kt. Лінійне рівняння y′ + p(x)·y = q(x) розв’язують з інтегрувальним множником μ = e∫p dx: (μy)′ = μq, тож μy = ∫μq dx + C.

Інтегрувальний множник

μ = e0,5t
(e0,5ty)′ = 8e−1,5t

Загальний розв’язок

y = 8/(−1,5)·e−2t + C·e−0,5t = −5,333·e−2t + C·e−0,5t

Початкова умова

5 = −5,333 + C → C = 10,33

Обчисліть

y(0,5) = −5,333·0,3679 + 10,33·0,7788 = 6,086

Відповідь

y(0,5) = 6,086
3.Матриці та визначники

Відповідь: det A = 2

Матриці: визначник матриці 2×2 дорівнює ad − bc. Для 3×3 розкладіть за рядком: кожен елемент множиться на визначник матриці 2×2, що залишається після викреслення його рядка і стовпця, зі знаками, що чергуються: + − +. Власні значення λ задовольняють det(A − λI) = 0; для 2×2 це λ² − (слід)·λ + det = 0.

Мінори 2×2 першого рядка

M₁₁ = −17, M₁₂ = −3, M₁₃ = 16

Розклад за рядком

det A = (−3)·(−17) − 5·(−3) + (−4)·16 = 2

Відповідь

det A = 2
4.Матриці та визначники

Відповідь: λ = 1

Матриці: визначник матриці 2×2 дорівнює ad − bc. Для 3×3 розкладіть за рядком: кожен елемент множиться на визначник матриці 2×2, що залишається після викреслення його рядка і стовпця, зі знаками, що чергуються: + − +. Власні значення λ задовольняють det(A − λI) = 0; для 2×2 це λ² − (слід)·λ + det = 0.

Характеристичне рівняння

λ² − (−3)λ + (−4) = 0

Розв’яжіть

λ = (−3 ± √(25))/2 → λ = −4, 1
λ = 1

Відповідь

λ = 1
5.Вектори: скалярний і векторний добутки

Відповідь: a·b = −45

Скалярний добуток: a·b = axbx + ayby + azbz = |a|·|b|·cos θ — скаляр. Він дає кут між двома векторами, cos θ = a·b/(|a|·|b|), і дорівнює нулю, коли вектори перпендикулярні. Скалярна проєкція a на b дорівнює a·b/|b|, а стала сила F на переміщенні d виконує роботу W = F·d.

Перемножте відповідні компоненти й додайте

a·b = (−7)·7 + (−7)·(−2) + (−2)·5 = (−49) + 14 + (−10) = −45

Відповідь

a·b = −45

Від’ємний: кут між векторами більший за 90°.

6.Вектори: скалярний і векторний добутки

Відповідь: |M| = 475,3 N·m

Векторний добуток: a × b = (aybz − azby, azbx − axbz, axby − aybx) перпендикулярний до обох векторів, а |a × b| = |a|·|b|·sin θ — площа паралелограма, натягнутого на них (площа трикутника — половина). Порядок має значення: b × a = −(a × b). Момент сили F, прикладеної в точці A, відносно точки O дорівнює MO = r × F, де r = A − O.

Радіус-вектор від O до A

r = A − O = (3, −4, −3) − (0, 0, 0) = (3, −4, −3) m

Момент M = r × F

(r × F)x = ryFz − rzFy = (−4)·(−60) − (−3)·50 = 390 N·m
(r × F)y = rzFx − rxFz = (−3)·(−30) − 3·(−60) = 270 N·m
(r × F)z = rxFy − ryFx = 3·50 − (−4)·(−30) = 30 N·m

Модуль

|M| = √(390² + 270² + 30²) = 475,3 N·m

Відповідь

|M| = 475,3 N·m
7.Інтеграли

Відповідь: I = 3,142

Інтегрування частинами: ∫u·dv = u·v − ∫v·du, з правила добутку. Оберіть за u множник, що спрощується після диференціювання (степінь x або ln x), а за dv — множник, який можна проінтегрувати (eˣ, sin x, cos x або x, коли u = ln x). Для визначеного інтеграла обчисліть u·v на обох межах: ∫ₐᵇ u dv = [u·v]ₐᵇ − ∫ₐᵇ v du. Множник x² потребує двох кіл.

Оберіть u та dv

u = x, du = dx; dv = sin x dx, v = −cos x

Первісна

∫x sin x dx = −x cos x + ∫cos x dx = −x cos x + sin x

Границі

(−π·cos π + sin π) − (0 + 0) = 3,142

Відповідь

I = 3,142
8.Інтеграли

Відповідь: I = 0,7183

Інтегрування частинами: ∫u·dv = u·v − ∫v·du, з правила добутку. Оберіть за u множник, що спрощується після диференціювання (степінь x або ln x), а за dv — множник, який можна проінтегрувати (eˣ, sin x, cos x або x, коли u = ln x). Для визначеного інтеграла обчисліть u·v на обох межах: ∫ₐᵇ u dv = [u·v]ₐᵇ − ∫ₐᵇ v du. Множник x² потребує двох кіл.

Перший крок

∫x²eˣ dx = x²eˣ − ∫2x eˣ dx

Другий крок

∫2x eˣ dx = 2x eˣ − 2eˣ
∫x²eˣ dx = eˣ(x² − 2x + 2)

Границі

2,718·(1) − 1·2 = 0,7183

Відповідь

I = 0,7183
9.Диференціальне числення функцій багатьох змінних

Відповідь: |∇f| = 3,298

Градієнт: ∇f = (fx, fy) вказує напрямок найшвидшого зростання, а |∇f| — найбільша швидкість зміни. Похідна за напрямом v дорівнює Duf = ∇f·u з одиничним вектором u = v/|v|. Дотична площина в точці (a, b): z = f(a, b) + fx(a, b)(x − a) + fy(a, b)(y − b); вона дає лінійне наближення f поблизу цієї точки. Правило ланцюга: dz/dt = fx·dx/dt + fy·dy/dt.

Частинні похідні

fx = 4x/(x² + 4y²) → fx(1, 1) = 0,8
fy = 16y/(x² + 4y²) → fy(1, 1) = 3,2

Довжина градієнта

|∇f| = √(0,8² + 3,2²) = 3,298

Відповідь

|∇f| = 3,298
10.Диференціальне числення функцій багатьох змінних

Відповідь: I = 0,08333

Критичні точки та подвійні інтеграли: критична точка має fx = fy = 0. Тест другої похідної з D = fxxfyy − fxy²: D > 0 і fxx > 0 — локальний мінімум, D > 0 і fxx < 0 — локальний максимум, D < 0 — сідлова точка, а D = 0 нічого не вирішує. Для подвійного інтеграла по довільній області нехай внутрішні межі будуть кривими, що обмежують область; для кругів і секторів використовуйте полярні координати, x = r cos θ, y = r sin θ і dA = r dr dθ (не забудьте множник r).

Точки перетину

x² = x → x = 0, x = 1

Внутрішній інтеграл

∫x²x x dy = x(x − x²) = x² − x³

Зовнішній інтеграл

I = ∫01 (x² − x³) dx = 0,08333

Відповідь

I = 0,08333
11.Послідовності та ряди

Відповідь: S = 11,5

Збіжність: якщо члени не прямують до 0, ряд розбігається (необхідна умова збіжності, ознака n-го члена). Σ1/kᵖ збігається лише за p > 1, а Σrᵏ лише за |r| < 1. Порівнюйте ряд з одним із них, коли його члени для великих k поводяться як вони. Ознака Даламбера: L = lim |ak+1/ak|; ознака Коші: L = lim |ak|1/k. L < 1 — збігається, L > 1 — розбігається, L = 1 нічого не вирішує. Степеневий ряд Σck(x − x₀)ᵏ збігається для |x − x₀| < R, де R = lim |ck/ck+1|; знакозмінний ряд із членами, що спадають до 0, збігається.

Простіші дроби

12/(k(k + 1)) = 12·(1/k − 1/(k + 1))

Скасувати

S = 12·(1 − 1/24) = 11,5

Відповідь

S = 11,5
12.Послідовності та ряди

Відповідь: c₂ = 3,695

Многочлени Тейлора: поблизу x = a гладка функція наближається многочленом Pₙ(x) = f(a) + f′(a)(x − a) + f″(a)(x − a)²/2! + … + f⁽ⁿ⁾(a)(x − a)ⁿ/n!; для a = 0 це многочлен Маклорена. Стандартні ряди: eˣ = Σxᵏ/k!, sin x = x − x³/3! + x⁵/5! − …, cos x = 1 − x²/2! + x⁴/4! − …, ln(1 + x) = x − x²/2 + x³/3 − …, 1/(1 − x) = Σxᵏ. Оцінка похибки Лагранжа: |f(x) − Pₙ(x)| ≤ M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!, де M — найбільше значення |f⁽ⁿ⁺¹⁾| між a і x.

Похідна f⁽²⁾

f⁽²⁾(x) = eˣ

Коефіцієнт

c₂ = e2/2! = 3,695
c₂ = 3,695

Відповідь

c₂ = 3,695
13.Перетворення Лапласа

Відповідь: f(0.8) = 6,56

Перетворення Лапласа: F(s) = ∫₀∞ f(t)·e−st dt перетворює похідні на множення на s: ℒ{f′} = sF(s) − f(0), ℒ{f″} = s²F(s) − s·f(0) − f′(0). Стандартні пари: 1 ↔ 1/s, e−at ↔ 1/(s + a), t·e−at ↔ 1/(s + a)², sin ωt ↔ ω/(s² + ω²), cos ωt ↔ s/(s² + ω²), а зсув s → s + σ множить оригінал на e−σt. Щоб знайти оригінал раціональної F(s), розкладіть її на простіші дроби: коефіцієнт простого полюса p дорівнює A = [(s − p)·F(s)] при s = p. Теорема про кінцеве значення: f(∞) = lims→0 s·F(s), справедлива лише тоді, коли всі полюси s·F(s) лежать у лівій півплощині. Теорема про початкове значення: f(0⁺) = lims→∞ s·F(s).

Розкладіть знаменник на множники

s² + 2s + 1 = (s + 1)²

Простіші дроби

s + 18 = 1(s + 1) + 17
F(s) = 1/(s + 1) + 17/(s + 1)²

Обернене перетворення

f(t) = e−t + 17·t·e−t
f(0,8) = (1 + 17·0,8)·e−0,8 = 6,56

Відповідь

f(0,8) = 6,56
14.Перетворення Лапласа

Відповідь: y(0.1) = 1,84

Перетворення Лапласа: F(s) = ∫₀∞ f(t)·e−st dt перетворює похідні на множення на s: ℒ{f′} = sF(s) − f(0), ℒ{f″} = s²F(s) − s·f(0) − f′(0). Стандартні пари: 1 ↔ 1/s, e−at ↔ 1/(s + a), t·e−at ↔ 1/(s + a)², sin ωt ↔ ω/(s² + ω²), cos ωt ↔ s/(s² + ω²), а зсув s → s + σ множить оригінал на e−σt. Щоб знайти оригінал раціональної F(s), розкладіть її на простіші дроби: коефіцієнт простого полюса p дорівнює A = [(s − p)·F(s)] при s = p. Теорема про кінцеве значення: f(∞) = lims→0 s·F(s), справедлива лише тоді, коли всі полюси s·F(s) лежать у лівій півплощині. Теорема про початкове значення: f(0⁺) = lims→∞ s·F(s).

Перетворіть рівняння

s²Y − 2s − (−1) + 8(sY − 2) + 12Y = 0
Y(s) = (2s + 15)/((s + 2)(s + 6))

Простіші дроби

A = 11/4 = 2,75
B = 3/(−4) = −0,75

Результат

y(t) = 2,75·e−2t − 0,75·e−6t
y(0,1) = 1,84

Відповідь

y(0,1) = 1,84

Перевірка: y(0) = A + B = 2.

15.Згортка та лінійні стаціонарні системи

Відповідь: tend = 4 s

Неперервна згортка: y(t) = ∫ x(τ)·h(t − τ) dτ. Відобразіть h дзеркально, посуньте її в положення t та проінтегруйте добуток частин, що перекриваються. Для причинних сигналів інтеграл береться від 0 до t. Корисні результати: площа y дорівнює площі x, помноженій на площу h; якщо x триває від t₁ до t₂, а h — від t₃ до t₄, то y триває від t₁ + t₃ до t₂ + t₄. Для h(t) = e−atu(t) і східчастого сигналу висотою A маємо y(t) = (A/a)(1 − e−at).

Початок і кінець

tstart = 1 + 0 = 1 s
tend = 2 + 2 = 4 s

Відповідь

tend = 4 s

Відповідь

tend = 4 s
16.Згортка та лінійні стаціонарні системи

Відповідь: c1 = 8,106

Імпульсна характеристика та ряд Фур’є: імпульсна характеристика h(t) повністю описує лінійну стаціонарну систему: для y′ + a·y = b·x вона має вигляд h(t) = b·e−atu(t), а для y[n] = a·y[n − 1] + b·x[n] — h[n] = b·aⁿu[n]. Синусоїда cos ωt проходить із коефіцієнтом підсилення |H(jω)| і фазою ∠H(jω), де H — перетворення Фур’є функції h. Періодичний сигнал є сумою гармонік на частотах k/T: прямокутна хвиля ±A має лише непарні гармоніки з амплітудами 4A/(kπ), трикутна хвиля з піком A має 8A/(π²k²), а послідовність імпульсів висотою A з коефіцієнтом заповнення D має середнє значення A·D і гармоніки (2A/(kπ))·|sin(kπD)|.

Номер гармоніки

f₀ = 1/T = 50 Hz → k = 1

Амплітуда

c1 = 8·10/(π²·1²) = 8,106

Відповідь

c1 = 8,106

ExamProblems · examproblems.com/courses/engineering-mathematics-2