Інженерна математика 2: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 16 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Диференціальні рівняння

Експоненціальне зростання/спадання
dy/dt = ky → y = y0ekt
Період напіврозпаду
k = ln 2 / t½
Закон охолодження Ньютона
T(t) = Ta + (T0 − Ta)e−kt
Інтегрувальний множник
y′ + p(x)y = q(x): μ = e∫p dx, (μy)′ = μq
Бак змішування
dm/dt = r·c − (r/V)·m

Матриці та визначники

визначник 2×2
det = ad − bc
Обернена матриця 2×2
A⁻¹ = (1/det)·[d −b; −c a]
Продукт
(AB)ij = Σk AikBkj
Власні значення
det(A − λI) = 0
Правило Крамера
xi = det(Ai)/det(A)

Вектори: скалярний і векторний добутки

Модуль
|a| = √(ax² + ay² + az²)
Одиничний вектор
û = a/|a|
Компоненти за кутом
Fx = F·cos θ, Fy = F·sin θ
Скалярний добуток
a·b = axbx + ayby + azbz = |a||b|cos θ
Скалярна проєкція a на b
a·b/|b|
Робота
W = F·d
Векторний добуток
a × b = (aybz − azby, azbx − axbz, axby − aybx)
Площі
паралелограм |a × b|, трикутник ½|a × b|
Момент відносно O
MO = r × F, r = A − O
Об’єм паралелепіпеда
V = |a·(b × c)|

Метод

  1. Запишіть кожен вектор у компонентах; для сили, заданої модулем і кутом, використовуйте F·cos θ і F·sin θ.
  2. Для довжин і напрямів використовуйте модуль √(x² + y² + z²) та одиничний вектор a/|a|.
  3. Скалярний добуток використовуйте для кутів, проєкцій, перпендикулярності й роботи: a·b = |a||b|cos θ.
  4. Векторний добуток використовуйте для перпендикулярних векторів, площ і моментів: акуратно запишіть три компоненти, зберігаючи порядок a × b.

Інтеграли

Похідна степеня
∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1) + C
Визначений інтеграл
∫ab f dx = F(b) − F(a)
Основні інтеграли
∫eˣ dx = eˣ, ∫1/x dx = ln|x|, ∫sin x dx = −cos x
Площа між кривими
∫ab (f − g) dx

Метод

  1. Якщо можливо, перепишіть підінтегральну функцію як суму простих доданків.
  2. Застосуйте степеневе правило: ∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1), і табличні інтеграли для ex, 1/x, sin і cos.
  3. Використовуйте підстановку, коли бачите функцію разом з її похідною.
  4. Для визначеного інтеграла обчисліть F(b) − F(a).

Диференціальне числення функцій багатьох змінних

Частинні похідні
fx = ∂f/∂x (y constant), fxy = fyx
Градієнт
∇f = (fx, fy), largest slope |∇f|
Похідна за напрямом
Duf = ∇f·u, u = v/|v|
Дотична площина
z = f(a, b) + fx(x − a) + fy(y − b)
Ланцюгове правило
dz/dt = fx·dx/dt + fy·dy/dt
Тест другої похідної
D = fxxfyy − fxy²: D > 0, fxx > 0 minimum; D > 0, fxx < 0 maximum; D < 0 saddle
Подвійний інтеграл
∬R f dA = ∫ab∫g(x)h(x) f dy dx
Полярні координати
x = r cos θ, y = r sin θ, dA = r dr dθ

Метод

  1. Для частинної похідної трактуйте іншу змінну як сталу й користуйтеся правилами для однієї змінної.
  2. Для задач про градієнт обчисліть ∇f = (fx, fy) у точці; використовуйте |∇f| для найкрутішого нахилу та ∇f·u з одиничним вектором u для похідної за напрямом.
  3. Для екстремумів розв’яжіть fx = 0 і fy = 0 разом, а потім класифікуйте кожну точку за D = fxx·fyy − fxy².
  4. Для подвійного інтеграла накресліть область, оберіть порядок (або полярні координати для кругів), щоб внутрішні межі були обмежувальними кривими, і спершу інтегруйте всередині.

Послідовності та ряди

Арифметична послідовність
aₙ = a₁ + (n − 1)d, Sₙ = n(a₁ + aₙ)/2
Геометрична послідовність
aₙ = a₁rⁿ⁻¹, Sₙ = a₁(1 − rⁿ)/(1 − r)
Нескінченний геометричний ряд
S = a₁/(1 − r), |r| < 1
p-ряд
Σ1/kᵖ converges only for p > 1
Ознака Даламбера
L = lim |ak+1/ak|: L < 1 converges, L > 1 diverges
Радіус збіжності
R = lim |ck/ck+1|
Многочлен Тейлора
Pₙ(x) = Σ f⁽ᵏ⁾(a)(x − a)ᵏ/k!
Ряд Маклорена
eˣ = Σxᵏ/k!, sin x = x − x³/3! + …, cos x = 1 − x²/2! + …, ln(1 + x) = x − x²/2 + …
Оцінка похибки Лагранжа
|Rₙ| ≤ M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!

Метод

  1. Визначте тип: арифметична (стала різниця), геометрична (сталий знаменник), стандартний ряд, степеневий ряд чи многочлен Тейлора.
  2. Для сум користуйтеся Sₙ = n(a₁ + aₙ)/2, Sₙ = a₁(1 − rⁿ)/(1 − r) або S = a₁/(1 − r) за |r| < 1, де a₁ — перший член суми.
  3. Для збіжності: спершу ознака n-го члена, потім порівняння з Σ1/kᵖ або геометричним рядом, а ознаку Даламбера чи Коші використовуйте для факторіалів і k-х степенів.
  4. Для многочленів Тейлора випишіть f(a), f′(a), f″(a), …, поділіть k-ту похідну на k! і оцініть похибку за M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!.

Згортка та лінійні стаціонарні системи

Дискретна згортка
y[n] = Σ x[k]·h[n − k]
Неперервна згортка
y(t) = ∫ x(τ)·h(t − τ) dτ
Довжина й сума
Ly = Lx + Lh − 1, Σy = Σx·Σh
Початок, кінець і площа
t1 + t3 … t2 + t4, ∫y = ∫x·∫h
Східчастий сигнал на вході e^(−at)u(t)
y(t) = (A/a)(1 − e−at)
Система першого порядку
y′ + a·y = b·x → h(t) = b·e−atu(t)
Рекурсія першого порядку
y[n] = a·y[n − 1] + b·x[n] → h[n] = b·aⁿ
Синусоїда крізь h(t)
|H(jω)|, ∠H(jω); H(jω) = b/(a + jω)
Амплітуди ряду Фур’є
прямокутна ±A: 4A/(kπ), непарні k; трикутна ±A: 8A/(π²k²), непарні k; послідовність імпульсів: A·D і (2A/(kπ))|sin kπD|

Метод

  1. Накресліть обидва сигнали й позначте, де кожен з них ненульовий.
  2. Віддзеркаліть h і зсувайте її: для кожного моменту виходу знайдіть діапазон, де обидва сигнали перекриваються.
  3. Перемножуйте й додавайте (дискретно) або перемножуйте й інтегруйте (неперервно) лише на цьому перекритті.
  4. Перевірте результат: вихід починається в суму моментів початку, закінчується в суму моментів завершення, а його площа чи сума дорівнює добутку площ чи сум входів.

2Задачі для практики

1.Диференціальні рівнянняСередня
t (min)T (°C)20Ta​184 °C322 °C

Кувану сталеву деталь температурою 460 °C залишили остигати в цеху з температурою 23 °C. Через 20 min її температура становить 184 °C. Вона підпорядковується закону охолодження Ньютона, dT/dt = −k·(T − Tₐ). Через який час від початку, t, вона досягне 322 °C?

T0 = 460 °CTa = 23 °CT(20) = 184 °CT = 322 °C
t = min
2.Диференціальні рівнянняСкладна
t (min)m (kg)t = ?8 kg

Бак містить 100 L води, у якій розчинено 5 kg солі. Розсіл із 0,1 kg солі на літр надходить зі швидкістю 2 L/min, а добре перемішаний розчин витікає з тією самою швидкістю. Через скільки хвилин t бак міститиме 8 kg солі?

V = 100 Lm0 = 5 kgc = 0,1 kg/Lr = 2 L/min
t = min
3.Матриці та визначникиСередня
A =−4230B =006−3

Нехай C = AB для поданих матриць. Знайдіть елемент c11 (рядок 1, стовпець 1).

A = [−4 2; 3 0]B = [0 0; 6 −3]
c11 =
4.Матриці та визначникиСкладна
A =41−4−1

Знайдіть більше власне значення λ поданої матриці A.

A = [4 1; −4 −1]
λ =
5.Вектори: скалярний і векторний добуткиСередня
xyzdFAB

Стала сила F = (−30, −10, −15) N діє на тіло, яке рухається по прямій від точки A(1, −2, 5) до точки B(−1, −1, 5). Координати подано в метрах. Знайдіть роботу W, виконану силою.

F = (−30, −10, −15) NA(1, −2, 5) mB(−1, −1, 5) m
W = J
6.Вектори: скалярний і векторний добуткиСкладна
xyzab

Одиничний вектор n̂ перпендикулярний до обох векторів a = (3, 4, 3) і b = (−4, −3, 2) та має додатну z-компоненту. Знайдіть його y-компоненту n̂y.

a = (3, 4, 3)b = (−4, −3, 2)n̂z > 0
n̂y =
7.ІнтегралиСередня
xy01

Обчисліть I = ∫01 e2x dx.

f(x) = e2x[0, 1]
I =
8.ІнтегралиСкладна
xy2y = 4xy = 2x²

Область між прямою y = 4x і параболою y = 2x² обертається навколо осі x. Знайдіть об’єм V цього тіла.

y = 4xy = 2x²
V =
9.Диференціальне числення функцій багатьох зміннихСередня
xy−2−1∇fP

Для f(x, y) = −3x³y² − 4x² − 5y³ − 2xy знайдіть максимальну швидкість зміни f у точці (−2, −1), тобто |∇f|.

f(x, y) = −3x³y² − 4x² − 5y³ − 2xyP = (−2, −1)
|∇f| =
10.Диференціальне числення функцій багатьох зміннихСкладна
xyy = 1y = x11

Інтеграл I = ∫01 ∫x1 sin(y²) dy dx не можна обчислити в такому порядку. Змініть порядок інтегрування й обчисліть його.

f = sin(y²)0 ≤ x ≤ y ≤ 1
I =
11.Послідовності та рядиСередня
AΣ 1/(5k + 5)k = 1 … ∞BΣ (2k + 1)/(k + 2)k = 1 … ∞CΣ (1/2)ᵏk = 1 … ∞DΣ (k + 3)/k²k = 1 … ∞

Рівно один із чотирьох рядів збігається. Клікніть його.

A: Σ 1/(5k + 5)B: Σ (2k + 1)/(k + 2)C: Σ (1/2)ᵏD: Σ (k + 3)/k²
  1. 1A: Σ 1/(5k + 5)
  2. 2B: Σ (2k + 1)/(k + 2)
  3. 3C: Σ (1/2)ᵏ
  4. 4D: Σ (k + 3)/k²
12.Послідовності та рядиСкладна

Функцію f(x) = ln(1 + x) наближено многочленом Маклорена степеня 3 у точці x = 0,3. Скористайтеся оцінкою похибки Лагранжа M·|x|ⁿ⁺¹/(n + 1)! з M = 3! = 6, щоб знайти найбільшу можливу похибку |R₃|.

f(x) = ln(1 + x)n = 3x = 0,3M = 6
|R₃| =
13.Перетворення ЛапласаСередня
ReIm−1−2−3−412

Знайдіть f(t) для F(s) = (3s + 11)/(s² + 2s + 5), виділивши повний квадрат, і обчисліть f(0,25).

F(s) = (3s + 11)/(s² + 2s + 5)t = 0,25 s
f(0.25) =
14.Перетворення ЛапласаСкладна
t (s)y(t)t = 0,1y(0,1) = ?

Система підпорядковується рівнянню y″ + 10y′ + 24y = 48·u(t). Вона починає зі спокою (y(0) = 0, y′(0) = 0), а вхід — сходинка u(t) = 1 при t ≥ 0. За допомогою перетворення Лапласа знайдіть вихід y(0,1).

y″ + 10y′ + 24y = 48·u(t)u(t) = 1y(0) = 0, y′(0) = 0t = 0,1 s
y(0.1) =
15.Згортка та лінійні стаціонарні системиСередня
x(t)t21h(t)t32

Імпульс x(t) = 1 при 0 ≤ t < 2 s (в інших точках нуль) подано на систему з імпульсною характеристикою h(t) = 2 при 0 ≤ t < 3 s (в інших точках нуль). Знайдіть вихід y(4,5) при t = 4,5 s.

x(t) = 1, 0 ≤ t < 2 sh(t) = 2, 0 ≤ t < 3 st = 4,5 s
y(4.5) =
16.Згортка та лінійні стаціонарні системиСкладна
δ[n]3+h[n]0,9·z⁻¹+

Система описується рівнянням y[n] = 0,9·y[n − 1] + 3·x[n] і починає з нульового стану. Знайдіть відлік h[4] її імпульсної характеристики.

y[n] = 0,9y[n − 1] + 3x[n]x[n] = δ[n]
h[4] =

3Розчини

1.Диференціальні рівняння

Відповідь: t = 7,601 min

Диференціальні рівняння першого порядку: dy/dt = k·y має розв’язок y = y₀·ekt (зростання при k > 0, спадання при k < 0); період напіврозпаду T дає k = ln 2/T. Закон охолодження Ньютона dT/dt = −k·(T − Tₐ) дає T(t) = Tₐ + (T₀ − Tₐ)·e−kt. Лінійне рівняння y′ + p(x)·y = q(x) розв’язують з інтегрувальним множником μ = e∫p dx: (μy)′ = μq, тож μy = ∫μq dx + C.

Стала охолодження

k = ln(437/161)/20 = 0,04993 min⁻¹

Час до досягнення цільової температури

t = ln(437/299)/0,04993 = 7,601 min

Відповідь

t = 7,601 min
2.Диференціальні рівняння

Відповідь: t = 45,81 min

Диференціальні рівняння першого порядку: dy/dt = k·y має розв’язок y = y₀·ekt (зростання при k > 0, спадання при k < 0); період напіврозпаду T дає k = ln 2/T. Закон охолодження Ньютона dT/dt = −k·(T − Tₐ) дає T(t) = Tₐ + (T₀ − Tₐ)·e−kt. Лінійне рівняння y′ + p(x)·y = q(x) розв’язують з інтегрувальним множником μ = e∫p dx: (μy)′ = μq, тож μy = ∫μq dx + C.

Результат

m(t) = 10 + (−5)·e−t/50

Розв’яжіть щодо t

e−t/50 = (10 − 8)/(10 − 5) = 0,4
t = 50·ln(2,5) = 45,81 min

Відповідь

t = 45,81 min
3.Матриці та визначники

Відповідь: c11 = 12

Матриці: визначник матриці 2×2 дорівнює ad − bc. Для 3×3 розкладіть за рядком: кожен елемент множиться на визначник матриці 2×2, що залишається після викреслення його рядка і стовпця, зі знаками, що чергуються: + − +. Власні значення λ задовольняють det(A − λI) = 0; для 2×2 це λ² − (слід)·λ + det = 0.

Рядок на стовпець

c11 = (−4)·0 + 2·6 = 12

Відповідь

c11 = 12
4.Матриці та визначники

Відповідь: λ = 3

Матриці: визначник матриці 2×2 дорівнює ad − bc. Для 3×3 розкладіть за рядком: кожен елемент множиться на визначник матриці 2×2, що залишається після викреслення його рядка і стовпця, зі знаками, що чергуються: + − +. Власні значення λ задовольняють det(A − λI) = 0; для 2×2 це λ² − (слід)·λ + det = 0.

Характеристичне рівняння

λ² − (3)λ + (0) = 0

Розв’яжіть

λ = (3 ± √(9))/2 → λ = 0, 3
λ = 3

Відповідь

λ = 3
5.Вектори: скалярний і векторний добутки

Відповідь: W = 50 J

Скалярний добуток: a·b = axbx + ayby + azbz = |a|·|b|·cos θ — скаляр. Він дає кут між двома векторами, cos θ = a·b/(|a|·|b|), і дорівнює нулю, коли вектори перпендикулярні. Скалярна проєкція a на b дорівнює a·b/|b|, а стала сила F на переміщенні d виконує роботу W = F·d.

Переміщення

d = B − A = (−1, −1, 5) − (1, −2, 5) = (−2, 1, 0) m

Робота

W = F·d = (−30)·(−2) + (−10)·1 + (−15)·0 = 50 J

Відповідь

W = 50 J
6.Вектори: скалярний і векторний добутки

Відповідь: n̂y = −0,6996

Векторний добуток: a × b = (aybz − azby, azbx − axbz, axby − aybx) перпендикулярний до обох векторів, а |a × b| = |a|·|b|·sin θ — площа паралелограма, натягнутого на них (площа трикутника — половина). Порядок має значення: b × a = −(a × b). Момент сили F, прикладеної в точці A, відносно точки O дорівнює MO = r × F, де r = A − O.

Векторний добуток

(a × b)x = aybz − azby = 4·2 − 3·(−3) = 17
(a × b)y = azbx − axbz = 3·(−4) − 3·2 = −18
(a × b)z = axby − aybx = 3·(−3) − 4·(−4) = 7

Нормування

z-компонента a × b уже додатна.

|a × b| = √(17² + (−18)² + 7²) = 25,73
n̂ = (17, −18, 7)/25,73 = (0,6607, −0,6996, 0,2721)
n̂y = −0,6996

Відповідь

n̂y = −0,6996
7.Інтеграли

Відповідь: I = 3,195

Визначені інтеграли: ∫ₐᵇ f(x) dx — це площа зі знаком між графіком і віссю x від a до b. Знайдіть первісну F (F′ = f) і обчисліть F(b) − F(a). Степеневе правило: ∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1). Площа між двома кривими — це ∫(верхня − нижня) dx.

Первісна

F(x) = e2x/2

Підставте межі

I = (e2 − 1)/2 = (7,389 − 1)/2 = 3,195

Відповідь

I = 3,195
8.Інтеграли

Відповідь: V = 53,62

Об’єми тіл обертання: обертання області під y = f(x) від x = a до x = b навколо осі x дає тіло, поперечний переріз якого в точці x — круг радіуса f(x). Сума кругів дає V = π∫ₐᵇ f(x)² dx. Якщо область лежить між зовнішньою кривою R(x) і внутрішньою r(x), кожен зріз — шайба: V = π∫ₐᵇ (R(x)² − r(x)²) dx. Радіуси підносьте до квадрата до віднімання.

Точки перетину

4x = 2x² → x = 0, x = 2

Метод шайб

V = π∫₀2 ((4x)² − (2x²)²) dx

Інтегруйте

V = π(16·2³/3 − 4·2⁵/5) = π·17,07 = 53,62

Відповідь

V = 53,62
9.Диференціальне числення функцій багатьох змінних

Відповідь: |∇f| = 61,68

Градієнт: ∇f = (fx, fy) вказує напрямок найшвидшого зростання, а |∇f| — найбільша швидкість зміни. Похідна за напрямом v дорівнює Duf = ∇f·u з одиничним вектором u = v/|v|. Дотична площина в точці (a, b): z = f(a, b) + fx(a, b)(x − a) + fy(a, b)(y − b); вона дає лінійне наближення f поблизу цієї точки. Правило ланцюга: dz/dt = fx·dx/dt + fy·dy/dt.

Частинні похідні

fx = −9x²y² − 8x − 2y → fx(−2, −1) = −18
fy = −6x³y − 15y² − 2x → fy(−2, −1) = −59

Довжина градієнта

|∇f| = √((−18)² + (−59)²) = 61,68

Відповідь

|∇f| = 61,68
10.Диференціальне числення функцій багатьох змінних

Відповідь: I = 0,2298

Критичні точки та подвійні інтеграли: критична точка має fx = fy = 0. Тест другої похідної з D = fxxfyy − fxy²: D > 0 і fxx > 0 — локальний мінімум, D > 0 і fxx < 0 — локальний максимум, D < 0 — сідлова точка, а D = 0 нічого не вирішує. Для подвійного інтеграла по довільній області нехай внутрішні межі будуть кривими, що обмежують область; для кругів і секторів використовуйте полярні координати, x = r cos θ, y = r sin θ і dA = r dr dθ (не забудьте множник r).

Область

0 ≤ x ≤ y, 0 ≤ y ≤ 1

Змінений порядок

I = ∫01 ∫0y sin(y²) dx dy = ∫01 y·sin(y²) dy

Підстановка u = y²

I = [−cos(y²)/2]01 = 0,2298

Відповідь

I = 0,2298
11.Послідовності та ряди

Відповідь: C: Σ (1/2)ᵏ

Збіжність: якщо члени не прямують до 0, ряд розбігається (необхідна умова збіжності, ознака n-го члена). Σ1/kᵖ збігається лише за p > 1, а Σrᵏ лише за |r| < 1. Порівнюйте ряд з одним із них, коли його члени для великих k поводяться як вони. Ознака Даламбера: L = lim |ak+1/ak|; ознака Коші: L = lim |ak|1/k. L < 1 — збігається, L > 1 — розбігається, L = 1 нічого не вирішує. Степеневий ряд Σck(x − x₀)ᵏ збігається для |x − x₀| < R, де R = lim |ck/ck+1|; знакозмінний ряд із членами, що спадають до 0, збігається.

Перевірте кожен ряд

A: Σ 1/(5k + 5) → Для великих k поводиться як 1/(5k); порівняно з гармонічним рядом розбігається.
B: Σ (2k + 1)/(k + 2) → Члени прямують до 2, а не до 0: розбігається за необхідною умовою збіжності.
C: Σ (1/2)ᵏ → Геометричний з r = 1/2, |r| < 1: збігається.
D: Σ (k + 3)/k² → Для великих k поводиться як 1/k: розбігається за порівнянням із гармонічним рядом.

Відповідь

C: Σ (1/2)ᵏ

Відповідь

C: Σ (1/2)ᵏ
12.Послідовності та ряди

Відповідь: |R₃| = 0,002025

Многочлени Тейлора: поблизу x = a гладка функція наближається многочленом Pₙ(x) = f(a) + f′(a)(x − a) + f″(a)(x − a)²/2! + … + f⁽ⁿ⁾(a)(x − a)ⁿ/n!; для a = 0 це многочлен Маклорена. Стандартні ряди: eˣ = Σxᵏ/k!, sin x = x − x³/3! + x⁵/5! − …, cos x = 1 − x²/2! + x⁴/4! − …, ln(1 + x) = x − x²/2 + x³/3 − …, 1/(1 − x) = Σxᵏ. Оцінка похибки Лагранжа: |f(x) − Pₙ(x)| ≤ M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!, де M — найбільше значення |f⁽ⁿ⁺¹⁾| між a і x.

Оцінка похідної

M = 3! = 6

Оцінка Лагранжа

|R₃| ≤ 6·0,3⁴/4! = 0,002025

Відповідь

|R₃| = 0,002025

Справжня похибка менша: |f(0,3) − P₃(0,3)| = 0,001636.

13.Перетворення Лапласа

Відповідь: f(0.25) = 3,544

Перетворення Лапласа: F(s) = ∫₀∞ f(t)·e−st dt перетворює похідні на множення на s: ℒ{f′} = sF(s) − f(0), ℒ{f″} = s²F(s) − s·f(0) − f′(0). Стандартні пари: 1 ↔ 1/s, e−at ↔ 1/(s + a), t·e−at ↔ 1/(s + a)², sin ωt ↔ ω/(s² + ω²), cos ωt ↔ s/(s² + ω²), а зсув s → s + σ множить оригінал на e−σt. Щоб знайти оригінал раціональної F(s), розкладіть її на простіші дроби: коефіцієнт простого полюса p дорівнює A = [(s − p)·F(s)] при s = p. Теорема про кінцеве значення: f(∞) = lims→0 s·F(s), справедлива лише тоді, коли всі полюси s·F(s) лежать у лівій півплощині. Теорема про початкове значення: f(0⁺) = lims→∞ s·F(s).

Виділення повного квадрата

s² + 2s + 5 = (s + 1)² + 4 = (s + 1)² + 2²

Зіставлення чисельника

F(s) = 3·(s + 1)/((s + 1)² + 2²) + (8/2)·2/((s + 1)² + 2²)

Обернене перетворення

f(t) = e−t·(3·cos 2t + 4·sin 2t)
f(0,25) = e−0,25·(3·cos(2·0,25) + 4·sin(2·0,25)) = 3,544

Відповідь

f(0,25) = 3,544
14.Перетворення Лапласа

Відповідь: y(0.1) = 0,1733

Перетворення Лапласа: F(s) = ∫₀∞ f(t)·e−st dt перетворює похідні на множення на s: ℒ{f′} = sF(s) − f(0), ℒ{f″} = s²F(s) − s·f(0) − f′(0). Стандартні пари: 1 ↔ 1/s, e−at ↔ 1/(s + a), t·e−at ↔ 1/(s + a)², sin ωt ↔ ω/(s² + ω²), cos ωt ↔ s/(s² + ω²), а зсув s → s + σ множить оригінал на e−σt. Щоб знайти оригінал раціональної F(s), розкладіть її на простіші дроби: коефіцієнт простого полюса p дорівнює A = [(s − p)·F(s)] при s = p. Теорема про кінцеве значення: f(∞) = lims→0 s·F(s), справедлива лише тоді, коли всі полюси s·F(s) лежать у лівій півплощині. Теорема про початкове значення: f(0⁺) = lims→∞ s·F(s).

Перетворіть рівняння

Y(s) = 48/(s(s + 4)(s + 6))

Простіші дроби

A = 48/(4·6) = 2
B = 48/((−4)·2) = −6
C = 48/((−6)·(−2)) = 4

Виведення

y(t) = 2 − 6·e−4t + 4·e−6t
y(0,1) = 0,1733

Відповідь

y(0,1) = 0,1733
15.Згортка та лінійні стаціонарні системи

Відповідь: y(4.5) = 1

Неперервна згортка: y(t) = ∫ x(τ)·h(t − τ) dτ. Відобразіть h дзеркально, посуньте її в положення t та проінтегруйте добуток частин, що перекриваються. Для причинних сигналів інтеграл береться від 0 до t. Корисні результати: площа y дорівнює площі x, помноженій на площу h; якщо x триває від t₁ до t₂, а h — від t₃ до t₄, то y триває від t₁ + t₃ до t₂ + t₄. Для h(t) = e−atu(t) і східчастого сигналу висотою A маємо y(t) = (A/a)(1 − e−at).

Перекриття віддзеркаленого імпульсу

h(t − τ) — це імпульс h, віддзеркалений і зсунутий так, що закінчується в τ = t.

τ ∈ [1,5, 2] → довжина 0,5 s

Інтеграл

y(4,5) = 1·2·0,5 = 1

Відповідь

y(4,5) = 1

y(t) — трапеція: вона зростає від 0, тримається на 4 і спадає до 0 при t = 5 s.

16.Згортка та лінійні стаціонарні системи

Відповідь: h[4] = 1,968

Імпульсна характеристика та ряд Фур’є: імпульсна характеристика h(t) повністю описує лінійну стаціонарну систему: для y′ + a·y = b·x вона має вигляд h(t) = b·e−atu(t), а для y[n] = a·y[n − 1] + b·x[n] — h[n] = b·aⁿu[n]. Синусоїда cos ωt проходить із коефіцієнтом підсилення |H(jω)| і фазою ∠H(jω), де H — перетворення Фур’є функції h. Періодичний сигнал є сумою гармонік на частотах k/T: прямокутна хвиля ±A має лише непарні гармоніки з амплітудами 4A/(kπ), трикутна хвиля з піком A має 8A/(π²k²), а послідовність імпульсів висотою A з коефіцієнтом заповнення D має середнє значення A·D і гармоніки (2A/(kπ))·|sin(kπD)|.

Ітерація

h[0] = 3
h[1] = 2,7
h[2] = 2,43
h[3] = 2,187
h[4] = 1,968

Результат

h[4] = 3·(0,9)4 = 1,968

Відповідь

h[4] = 1,968

ExamProblems · examproblems.com/courses/engineering-mathematics-2