У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.
1Формули та методи
Диференціальні рівняння
Експоненціальне зростання/спадання
dy/dt = ky → y = y0ekt
Період напіврозпаду
k = ln 2 / t½
Закон охолодження Ньютона
T(t) = Ta + (T0 − Ta)e−kt
Інтегрувальний множник
y′ + p(x)y = q(x): μ = e∫p dx, (μy)′ = μq
Бак змішування
dm/dt = r·c − (r/V)·m
Матриці та визначники
визначник 2×2
det = ad − bc
Обернена матриця 2×2
A⁻¹ = (1/det)·[d −b; −c a]
Продукт
(AB)ij = Σk AikBkj
Власні значення
det(A − λI) = 0
Правило Крамера
xi = det(Ai)/det(A)
Вектори: скалярний і векторний добутки
Модуль
|a| = √(ax² + ay² + az²)
Одиничний вектор
û = a/|a|
Компоненти за кутом
Fx = F·cos θ, Fy = F·sin θ
Скалярний добуток
a·b = axbx + ayby + azbz = |a||b|cos θ
Скалярна проєкція a на b
a·b/|b|
Робота
W = F·d
Векторний добуток
a × b = (aybz − azby, azbx − axbz, axby − aybx)
Площі
паралелограм |a × b|, трикутник ½|a × b|
Момент відносно O
MO = r × F, r = A − O
Об’єм паралелепіпеда
V = |a·(b × c)|
Метод
Запишіть кожен вектор у компонентах; для сили, заданої модулем і кутом, використовуйте F·cos θ і F·sin θ.
Для довжин і напрямів використовуйте модуль √(x² + y² + z²) та одиничний вектор a/|a|.
Скалярний добуток використовуйте для кутів, проєкцій, перпендикулярності й роботи: a·b = |a||b|cos θ.
Векторний добуток використовуйте для перпендикулярних векторів, площ і моментів: акуратно запишіть три компоненти, зберігаючи порядок a × b.
Інтеграли
Похідна степеня
∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1) + C
Визначений інтеграл
∫ab f dx = F(b) − F(a)
Основні інтеграли
∫eˣ dx = eˣ, ∫1/x dx = ln|x|, ∫sin x dx = −cos x
Площа між кривими
∫ab (f − g) dx
Метод
Якщо можливо, перепишіть підінтегральну функцію як суму простих доданків.
Застосуйте степеневе правило: ∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1), і табличні інтеграли для ex, 1/x, sin і cos.
Використовуйте підстановку, коли бачите функцію разом з її похідною.
Для визначеного інтеграла обчисліть F(b) − F(a).
Диференціальне числення функцій багатьох змінних
Частинні похідні
fx = ∂f/∂x (y constant), fxy = fyx
Градієнт
∇f = (fx, fy), largest slope |∇f|
Похідна за напрямом
Duf = ∇f·u, u = v/|v|
Дотична площина
z = f(a, b) + fx(x − a) + fy(y − b)
Ланцюгове правило
dz/dt = fx·dx/dt + fy·dy/dt
Тест другої похідної
D = fxxfyy − fxy²: D > 0, fxx > 0 minimum; D > 0, fxx < 0 maximum; D < 0 saddle
Подвійний інтеграл
∬R f dA = ∫ab∫g(x)h(x) f dy dx
Полярні координати
x = r cos θ, y = r sin θ, dA = r dr dθ
Метод
Для частинної похідної трактуйте іншу змінну як сталу й користуйтеся правилами для однієї змінної.
Для задач про градієнт обчисліть ∇f = (fx, fy) у точці; використовуйте |∇f| для найкрутішого нахилу та ∇f·u з одиничним вектором u для похідної за напрямом.
Для екстремумів розв’яжіть fx = 0 і fy = 0 разом, а потім класифікуйте кожну точку за D = fxx·fyy − fxy².
Для подвійного інтеграла накресліть область, оберіть порядок (або полярні координати для кругів), щоб внутрішні межі були обмежувальними кривими, і спершу інтегруйте всередині.
Послідовності та ряди
Арифметична послідовність
aₙ = a₁ + (n − 1)d, Sₙ = n(a₁ + aₙ)/2
Геометрична послідовність
aₙ = a₁rⁿ⁻¹, Sₙ = a₁(1 − rⁿ)/(1 − r)
Нескінченний геометричний ряд
S = a₁/(1 − r), |r| < 1
p-ряд
Σ1/kᵖ converges only for p > 1
Ознака Даламбера
L = lim |ak+1/ak|: L < 1 converges, L > 1 diverges
Радіус збіжності
R = lim |ck/ck+1|
Многочлен Тейлора
Pₙ(x) = Σ f⁽ᵏ⁾(a)(x − a)ᵏ/k!
Ряд Маклорена
eˣ = Σxᵏ/k!, sin x = x − x³/3! + …, cos x = 1 − x²/2! + …, ln(1 + x) = x − x²/2 + …
Оцінка похибки Лагранжа
|Rₙ| ≤ M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!
Метод
Визначте тип: арифметична (стала різниця), геометрична (сталий знаменник), стандартний ряд, степеневий ряд чи многочлен Тейлора.
Для сум користуйтеся Sₙ = n(a₁ + aₙ)/2, Sₙ = a₁(1 − rⁿ)/(1 − r) або S = a₁/(1 − r) за |r| < 1, де a₁ — перший член суми.
Для збіжності: спершу ознака n-го члена, потім порівняння з Σ1/kᵖ або геометричним рядом, а ознаку Даламбера чи Коші використовуйте для факторіалів і k-х степенів.
Для многочленів Тейлора випишіть f(a), f′(a), f″(a), …, поділіть k-ту похідну на k! і оцініть похибку за M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!.
Накресліть обидва сигнали й позначте, де кожен з них ненульовий.
Віддзеркаліть h і зсувайте її: для кожного моменту виходу знайдіть діапазон, де обидва сигнали перекриваються.
Перемножуйте й додавайте (дискретно) або перемножуйте й інтегруйте (неперервно) лише на цьому перекритті.
Перевірте результат: вихід починається в суму моментів початку, закінчується в суму моментів завершення, а його площа чи сума дорівнює добутку площ чи сум входів.
2Задачі для практики
1.Диференціальні рівнянняСередня
Розв’яжіть y″ + 8y′ + 15y = 0 при y(0) = 2 і y′(0) = -2. Знайдіть y(0,5).
y″ + 8y′ + 15y = 0y(0) = 2y′(0) = -2
y(0.5) =
2.Диференціальні рівнянняСкладна
Розв’яжіть y″ + 3y′ + 6,25y = 0 при y(0) = 3 і y′(0) = 0 (відпущено зі стану спокою). Знайдіть y(0,75); кути в радіанах.
y″ + 3y′ + 6,25y = 0y(0) = 3y′(0) = 0
y(0.75) =
3.Матриці та визначникиСередня
Нехай C = AB для поданих матриць. Знайдіть елемент c21 (рядок 2, стовпець 1).
A = [−4 5; 4 5]B = [0 4; −5 −2]
c21 =
4.Матриці та визначникиСкладна
Знайдіть більше власне значення λ поданої матриці A.
A = [3 −1; −5 −1]
λ =
5.Вектори: скалярний і векторний добуткиСередня
Знайдіть кут θ між векторами a = (−4, 4, −5) і b = (2, −1, 4) у градусах.
a = (−4, 4, −5)b = (2, −1, 4)
θ = °
6.Вектори: скалярний і векторний добуткиСкладна
Одиничний вектор n̂ перпендикулярний до обох векторів a = (3, 0, −2) і b = (0, 3, 3) та має додатну z-компоненту. Знайдіть його y-компоненту n̂y.
a = (3, 0, −2)b = (0, 3, 3)n̂z > 0
n̂y =
7.ІнтегралиСередня
Область під y = √(x) від x = 0 до x = 2 обертається навколо осі x. Знайдіть об’єм V цього тіла (параболоїда).
y = √(x)0 ≤ x ≤ 2
V =
8.ІнтегралиСкладна
Знайдіть площу A області, обмеженої y = 2x2 і y = 3x.
y = 2x2y = 3x
A =
9.Диференціальне числення функцій багатьох зміннихСередня
Для f(x, y) = −3x³y − x³ − 5y² + 3xy знайдіть максимальну швидкість зміни f у точці (3, −2), тобто |∇f|.
f(x, y) = −3x³y − x³ − 5y² + 3xyP = (3, −2)
|∇f| =
10.Диференціальне числення функцій багатьох зміннихСкладна
f(x, y) = x³ − 12x + y² має критичну точку в (2, 0). Обчисліть там дискримінант D = fxxfyy − fxy².
f(x, y) = x³ − 12x + y²P = (2, 0)
D =
11.Послідовності та рядиСередня
Знайдіть суму S = Σk=1∞ 4/(k(k + 2)).
ak = 4/(k(k + 2))
S =
12.Послідовності та рядиСкладна
Функцію f(x) = eˣ наближено многочленом Маклорена степеня 3 у точці x = 1. Скористайтеся оцінкою похибки Лагранжа M·|x|ⁿ⁺¹/(n + 1)! з M = e1 = 2,718, щоб знайти найбільшу можливу похибку |R₃|.
f(x) = eˣn = 3x = 1M = 2,718
|R₃| =
13.Перетворення ЛапласаСередня
Знайдіть f(t) для F(s) = 20/(s(s + 4)(s + 5)) розкладом на простіші дроби й обчисліть f(0,25).
F(s) = 20/(s(s + 4)(s + 5))t = 0,25 s
f(0.25) =
14.Перетворення ЛапласаСкладна
Система підпорядковується рівнянню y″ + 10y′ + 24y = 96·u(t) при y(0) = 2 і y′(0) = 0. У момент t = 0 подають вхідну сходинку u(t) = 10. За допомогою перетворення Лапласа знайдіть y(0,2).
Сигнал x(t) ненульовий лише між t = 0 s і t = 3 s, а h(t) — лише між t = −1 s і t = 0 s. Знайдіть тривалість D сигналу y(t) = x(t) ∗ h(t).
x: 0 … 3 sh: −1 … 0 s
D = s
16.Згортка та лінійні стаціонарні системиСкладна
Прямокутна хвиля перемикається між +10 і −10 з періодом T = 20 ms (півперіоду на кожному рівні). Знайдіть амплітуду c1 її фур’є-складової на частоті 50 Hz.
±10T = 20 msf = 50 Hz
c1 =
3Розчини
1.Диференціальні рівняння
Відповідь: y(0.5) = 0,7284
Лінійні рівняння другого порядку: для y″ + b·y′ + c·y = 0 шукайте y = ert: це дає характеристичне рівняння r² + b·r + c = 0. Два дійсні корені r₁ ≠ r₂ дають y = A·er₁t + B·er₂t (надкритичне демпфування); подвійний корінь r дає y = (A + Bt)·ert (критичне демпфування); комплексні корені −α ± jω дають y = e−αt(A cos ωt + B sin ωt) (докритичне демпфування, коливання). Початкові значення y(0) і y′(0) визначають A і B. У вигляді y″ + 2ζωny′ + ωn²y = 0 величина ωn — власна частота, а ζ — коефіцієнт демпфування: при ζ < 1 є коливання. При сталому вході y″ + by′ + cy = c·K розв’язок — усталене значення K плюс вільна складова.
Характеристичні корені
(r + 3)(r + 5) = 0 → r = −3, −5
Сталі за початковими значеннями
A + B = 2, −3A − 5B = -2
A = 4, B = −2
Обчисліть
y(0,5) = 4·e−1,5 + (−2)·e−2,5 = 0,7284
Відповідь
y(0,5) = 0,7284
2.Диференціальні рівняння
Відповідь: y(0.75) = 0,7975
Лінійні рівняння другого порядку: для y″ + b·y′ + c·y = 0 шукайте y = ert: це дає характеристичне рівняння r² + b·r + c = 0. Два дійсні корені r₁ ≠ r₂ дають y = A·er₁t + B·er₂t (надкритичне демпфування); подвійний корінь r дає y = (A + Bt)·ert (критичне демпфування); комплексні корені −α ± jω дають y = e−αt(A cos ωt + B sin ωt) (докритичне демпфування, коливання). Початкові значення y(0) і y′(0) визначають A і B. У вигляді y″ + 2ζωny′ + ωn²y = 0 величина ωn — власна частота, а ζ — коефіцієнт демпфування: при ζ < 1 є коливання. При сталому вході y″ + by′ + cy = c·K розв’язок — усталене значення K плюс вільна складова.
Матриці: визначник матриці 2×2 дорівнює ad − bc. Для 3×3 розкладіть за рядком: кожен елемент множиться на визначник матриці 2×2, що залишається після викреслення його рядка і стовпця, зі знаками, що чергуються: + − +. Власні значення λ задовольняють det(A − λI) = 0; для 2×2 це λ² − (слід)·λ + det = 0.
Рядок на стовпець
c21 = 4·0 + 5·(−5) = −25
Відповідь
c21 = −25
4.Матриці та визначники
Відповідь: λ = 4
Матриці: визначник матриці 2×2 дорівнює ad − bc. Для 3×3 розкладіть за рядком: кожен елемент множиться на визначник матриці 2×2, що залишається після викреслення його рядка і стовпця, зі знаками, що чергуються: + − +. Власні значення λ задовольняють det(A − λI) = 0; для 2×2 це λ² − (слід)·λ + det = 0.
Характеристичне рівняння
λ² − (2)λ + (−8) = 0
Розв’яжіть
λ = (2 ± √(36))/2 → λ = −2, 4
λ = 4
Відповідь
λ = 4
5.Вектори: скалярний і векторний добутки
Відповідь: θ = 157,7 °
Скалярний добуток:a·b = axbx + ayby + azbz = |a|·|b|·cos θ — скаляр. Він дає кут між двома векторами, cos θ = a·b/(|a|·|b|), і дорівнює нулю, коли вектори перпендикулярні. Скалярна проєкція a на b дорівнює a·b/|b|, а стала сила F на переміщенні d виконує роботу W = F·d.
Скалярний добуток
a·b = (−4)·2 + 4·(−1) + (−5)·4 = −32
Модулі
|a| = √((−4)² + 4² + (−5)²) = 7,55
|b| = √(2² + (−1)² + 4²) = 4,583
Кут
cos θ = −32/(7,55·4,583) = −0,9249
θ = arccos(−0,9249) = 157,7°
Відповідь
θ = 157,7°
6.Вектори: скалярний і векторний добутки
Відповідь: n̂y = −0,6396
Векторний добуток:a × b = (aybz − azby, azbx − axbz, axby − aybx) перпендикулярний до обох векторів, а |a × b| = |a|·|b|·sin θ — площа паралелограма, натягнутого на них (площа трикутника — половина). Порядок має значення: b × a = −(a × b). Момент сили F, прикладеної в точці A, відносно точки O дорівнює MO = r × F, де r = A − O.
Векторний добуток
(a × b)x = aybz − azby = 0·3 − (−2)·3 = 6
(a × b)y = azbx − axbz = (−2)·0 − 3·3 = −9
(a × b)z = axby − aybx = 3·3 − 0·0 = 9
Нормування
z-компонента a × b уже додатна.
|a × b| = √(6² + (−9)² + 9²) = 14,07
n̂ = (6, −9, 9)/14,07 = (0,4264, −0,6396, 0,6396)
n̂y = −0,6396
Відповідь
n̂y = −0,6396
7.Інтеграли
Відповідь: V = 6,283
Об’єми тіл обертання: обертання області під y = f(x) від x = a до x = b навколо осі x дає тіло, поперечний переріз якого в точці x — круг радіуса f(x). Сума кругів дає V = π∫ₐᵇ f(x)² dx. Якщо область лежить між зовнішньою кривою R(x) і внутрішньою r(x), кожен зріз — шайба: V = π∫ₐᵇ (R(x)² − r(x)²) dx. Радіуси підносьте до квадрата до віднімання.
Метод дисків
V = π∫₀2 x dx
Інтегруйте
V = π·1·2²/2 = 6,283
Відповідь
V = 6,283
8.Інтеграли
Відповідь: A = 1,125
Визначені інтеграли: ∫ₐᵇ f(x) dx — це площа зі знаком між графіком і віссю x від a до b. Знайдіть первісну F (F′ = f) і обчисліть F(b) − F(a). Степеневе правило: ∫xⁿ dx = xⁿ⁺¹/(n + 1). Площа між двома кривими — це ∫(верхня − нижня) dx.
Точки перетину
2x2 = 3x → x = 0, x = 1,5
Інтегруйте верхню мінус нижню
A = [1,5x2 − 0,6667x3]01,5 = 1,125
Відповідь
A = 1,125
9.Диференціальне числення функцій багатьох змінних
Відповідь: |∇f| = 139,1
Градієнт: ∇f = (fx, fy) вказує напрямок найшвидшого зростання, а |∇f| — найбільша швидкість зміни. Похідна за напрямом v дорівнює Duf = ∇f·u з одиничним вектором u = v/|v|. Дотична площина в точці (a, b): z = f(a, b) + fx(a, b)(x − a) + fy(a, b)(y − b); вона дає лінійне наближення f поблизу цієї точки. Правило ланцюга: dz/dt = fx·dx/dt + fy·dy/dt.
Частинні похідні
fx = −9x²y − 3x² + 3y → fx(3, −2) = 129
fy = −3x³ − 10y + 3x → fy(3, −2) = −52
Довжина градієнта
|∇f| = √(129² + (−52)²) = 139,1
Відповідь
|∇f| = 139,1
10.Диференціальне числення функцій багатьох змінних
Відповідь: D = 24
Критичні точки та подвійні інтеграли: критична точка має fx = fy = 0. Тест другої похідної з D = fxxfyy − fxy²: D > 0 і fxx > 0 — локальний мінімум, D > 0 і fxx < 0 — локальний максимум, D < 0 — сідлова точка, а D = 0 нічого не вирішує. Для подвійного інтеграла по довільній області нехай внутрішні межі будуть кривими, що обмежують область; для кругів і секторів використовуйте полярні координати, x = r cos θ, y = r sin θ і dA = r dr dθ (не забудьте множник r).
Другі похідні
fxx = 12, fyy = 2, fxy = 0
Дискримінант
D = 12·2 − 0² = 24
→ локальний мінімум
Відповідь
D = 24
11.Послідовності та ряди
Відповідь: S = 3
Збіжність: якщо члени не прямують до 0, ряд розбігається (необхідна умова збіжності, ознака n-го члена). Σ1/kᵖ збігається лише за p > 1, а Σrᵏ лише за |r| < 1. Порівнюйте ряд з одним із них, коли його члени для великих k поводяться як вони. Ознака Даламбера: L = lim |ak+1/ak|; ознака Коші: L = lim |ak|1/k. L < 1 — збігається, L > 1 — розбігається, L = 1 нічого не вирішує. Степеневий ряд Σck(x − x₀)ᵏ збігається для |x − x₀| < R, де R = lim |ck/ck+1|; знакозмінний ряд із членами, що спадають до 0, збігається.
Простіші дроби
4/(k(k + 2)) = (4/2)·(1/k − 1/(k + 2))
Скасувати
S = (4/2)·(1 + 1/2) = 3
Відповідь
S = 3
12.Послідовності та ряди
Відповідь: |R₃| = 0,1133
Многочлени Тейлора: поблизу x = a гладка функція наближається многочленом Pₙ(x) = f(a) + f′(a)(x − a) + f″(a)(x − a)²/2! + … + f⁽ⁿ⁾(a)(x − a)ⁿ/n!; для a = 0 це многочлен Маклорена. Стандартні ряди: eˣ = Σxᵏ/k!, sin x = x − x³/3! + x⁵/5! − …, cos x = 1 − x²/2! + x⁴/4! − …, ln(1 + x) = x − x²/2 + x³/3 − …, 1/(1 − x) = Σxᵏ. Оцінка похибки Лагранжа: |f(x) − Pₙ(x)| ≤ M·|x − a|ⁿ⁺¹/(n + 1)!, де M — найбільше значення |f⁽ⁿ⁺¹⁾| між a і x.
Оцінка похідної
M = e1 = 2,718
Оцінка Лагранжа
|R₃| ≤ 2,718·1⁴/4! = 0,1133
Відповідь
|R₃| = 0,1133
Справжня похибка менша: |f(1) − P₃(1)| = 0,05162.
13.Перетворення Лапласа
Відповідь: f(0.25) = 0,3066
Перетворення Лапласа: F(s) = ∫₀∞ f(t)·e−st dt перетворює похідні на множення на s: ℒ{f′} = sF(s) − f(0), ℒ{f″} = s²F(s) − s·f(0) − f′(0). Стандартні пари: 1 ↔ 1/s, e−at ↔ 1/(s + a), t·e−at ↔ 1/(s + a)², sin ωt ↔ ω/(s² + ω²), cos ωt ↔ s/(s² + ω²), а зсув s → s + σ множить оригінал на e−σt. Щоб знайти оригінал раціональної F(s), розкладіть її на простіші дроби: коефіцієнт простого полюса p дорівнює A = [(s − p)·F(s)] при s = p. Теорема про кінцеве значення: f(∞) = lims→0 s·F(s), справедлива лише тоді, коли всі полюси s·F(s) лежать у лівій півплощині. Теорема про початкове значення: f(0⁺) = lims→∞ s·F(s).
Простіші дроби
F(s) = A/s + B/(s + 4) + C/(s + 5)
A = 20/(4·5) = 1
B = 20/((−4)·1) = −5
C = 20/((−5)·(−1)) = 4
Обернене перетворення
f(t) = 1 − 5·e−4t + 4·e−5t
Обчисліть
f(0,25) = 1 − 5·e−4·0,25 + 4·e−5·0,25 = 0,3066
Відповідь
f(0,25) = 0,3066
14.Перетворення Лапласа
Відповідь: y(0.2) = 11,67
Перетворення Лапласа: F(s) = ∫₀∞ f(t)·e−st dt перетворює похідні на множення на s: ℒ{f′} = sF(s) − f(0), ℒ{f″} = s²F(s) − s·f(0) − f′(0). Стандартні пари: 1 ↔ 1/s, e−at ↔ 1/(s + a), t·e−at ↔ 1/(s + a)², sin ωt ↔ ω/(s² + ω²), cos ωt ↔ s/(s² + ω²), а зсув s → s + σ множить оригінал на e−σt. Щоб знайти оригінал раціональної F(s), розкладіть її на простіші дроби: коефіцієнт простого полюса p дорівнює A = [(s − p)·F(s)] при s = p. Теорема про кінцеве значення: f(∞) = lims→0 s·F(s), справедлива лише тоді, коли всі полюси s·F(s) лежать у лівій півплощині. Теорема про початкове значення: f(0⁺) = lims→∞ s·F(s).
Перетворіть рівняння
(s² + 10s + 24)·Y(s) = 2s + 20 + 960/s
Y(s) = (2s² + 20s + 960)/(s(s + 4)(s + 6))
Простіші дроби
A = 960/(4·6) = 40
B = 912/((−4)·2) = −114
C = 912/((−6)·(−2)) = 76
Результат
y(t) = 40 − 114·e−4t + 76·e−6t
y(0,2) = 11,67
Відповідь
y(0,2) = 11,67
Перевірка: y(0) = A + B + C = 2.
15.Згортка та лінійні стаціонарні системи
Відповідь: D = 4 s
Неперервна згортка: y(t) = ∫ x(τ)·h(t − τ) dτ. Відобразіть h дзеркально, посуньте її в положення t та проінтегруйте добуток частин, що перекриваються. Для причинних сигналів інтеграл береться від 0 до t. Корисні результати: площа y дорівнює площі x, помноженій на площу h; якщо x триває від t₁ до t₂, а h — від t₃ до t₄, то y триває від t₁ + t₃ до t₂ + t₄. Для h(t) = e−atu(t) і східчастого сигналу висотою A маємо y(t) = (A/a)(1 − e−at).
Початок і кінець
tstart = 0 + (−1) = −1 s
tend = 3 + 0 = 3 s
Відповідь
D = 4 s
Відповідь
D = 4 s
16.Згортка та лінійні стаціонарні системи
Відповідь: c1 = 12,73
Імпульсна характеристика та ряд Фур’є: імпульсна характеристика h(t) повністю описує лінійну стаціонарну систему: для y′ + a·y = b·x вона має вигляд h(t) = b·e−atu(t), а для y[n] = a·y[n − 1] + b·x[n] — h[n] = b·aⁿu[n]. Синусоїда cos ωt проходить із коефіцієнтом підсилення |H(jω)| і фазою ∠H(jω), де H — перетворення Фур’є функції h. Періодичний сигнал є сумою гармонік на частотах k/T: прямокутна хвиля ±A має лише непарні гармоніки з амплітудами 4A/(kπ), трикутна хвиля з піком A має 8A/(π²k²), а послідовність імпульсів висотою A з коефіцієнтом заповнення D має середнє значення A·D і гармоніки (2A/(kπ))·|sin(kπD)|.