Лабораторні показники для медсестер: шпаргалка-підсумок

Лабораторні показники та електроліти

Метод

1. Порівняйте значення з референтним діапазоном самої лабораторії, потім з вихідним станом і динамікою пацієнта.
2. Перевірте пробу: гемоліз, затримка чи кров, узята поруч із внутрішньовенною інфузією, можуть дати хибні результати.
3. Пов’яжіть значення з типовими ознаками та з препаратами й станами, що його спричиняють.
4. Шукайте взаємодії: низький калій чи магній посилює токсичність дигоксину; зневоднення підвищує рівень літію.
5. Дійте щодо пацієнта: оцініть стан, затримайте препарат, якщо рівень небезпечний, повторіть критичні значення вголос і повідомте лікаря.

Інтерпретація газового складу артеріальної крові

Нормальні межі

pH 7,35–7,45, PaCO₂ 35–45 mmHg (4,7–6,0 kPa), HCO₃⁻ 22–26 mmol/L

ROME

Респіраторні: PaCO₂ протилежно до pH; метаболічні: HCO₃⁻ так само, як pH

Формула Вінтерса

PaCO₂ = 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2

Метаболічний алкалоз

PaCO₂ ≈ 0,7·HCO₃⁻ + 21

Аніонна різниця

AG = Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻) ≈ 8–12

Аніонна різниця, скоригована на альбумін

AG + 2,5·(4,0 − alb g/dL) = AG + 0,25·(40 − alb g/L)

Дельта-співвідношення

(AG − 12)/(24 − HCO₃⁻)

Співвідношення P/F

PaO₂/FiO₂

Рівняння альвеолярного газу

PAO₂ = FiO₂·(760 − 47) − PaCO₂/0,8

Осмолярність сироватки

2·Na⁺ + glucose + urea (2·Na⁺ + glucose/18 + BUN/2,8)

Метод

1. Подивіться на pH: нижче за 7,35 — ацидоз, вище за 7,45 — алкалоз.
2. Знайдіть показник, що це пояснює: PaCO₂, який змінюється протилежно до pH, — респіраторний розлад, HCO₃⁻, який змінюється разом з pH, — метаболічний.
3. Подивіться на інший показник: норма означає відсутність компенсації, відхилення в напрямку компенсації — часткову компенсацію, а нормальний pH за двох відхилених показників — повну компенсацію.
4. У разі метаболічного ацидозу порівняйте PaCO₂ із формулою Вінтерса, 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2, і обчисліть аніонну різницю Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻).
5. Високу аніонну різницю перевірте за дельта-співвідношенням, а за низького альбуміну — за скоригованою різницею.

Клінічна фармакокінетика

Константа швидкості та період напіввиведення

k = ln 2/t½ = 0,693/t½

Розпад першого порядку

C = C₀·e^−kt = C₀·(1/2)^t/t½

Два рівні

k = ln(C₁/C₂)/Δt

Об’єм і кліренс

Vd = dose/C₀, CL = k·Vd

Навантажувальна доза

LD = Vd·C/(S·F)

Швидкість підтримувального введення

R = CL·C_ss/(S·F)

Середній рівноважний стан

C_ss,avg = S·F·D/(CL·τ)

Усталений режим

1 − (1/2)ⁿ після n періодів напіввиведення; ≈ 97% після 5

Інфузія

C = (R/CL)(1 − e^−kt)

Інтервал і доза за піком і мінімумом

τ = ln(C_peak/C_trough)/k, D = Vd·(C_peak − C_trough)

Кокрофт–Голт

CrCl = (140 − вік) × kg/(72 × SCr mg/dL), × 0,85 для жінок

Ниркова корекція

доза × CrCl/норма; Деттлі Q = 1 − fe·(1 − CrCl/норма)

Метод

1. Переведіть період напіввиведення в константу швидкості: k = 0,693/t½.
2. Перетворіть значення на кг на загальні: Vd (L) = L/kg × маса, CL (L/h) = L/kg/h × маса.
3. Оберіть залежність: C = C₀·e^−kt, LD = Vd·C/(S·F), швидкість підтримувального введення = CL·Css/(S·F), τ = ln(Cpeak/Ctrough)/k.
4. Для функції нирок спершу оцініть CrCl за Кокрофтом–Голтом, потім масштабуйте дозу або інтервал.
5. Перевірте результат: рівень падає вдвічі за кожен період напіввиведення, а рівноважний стан настає приблизно через п’ять періодів напіввиведення.