Медсестринство в терапії та хірургії: шпаргалка-підсумок

Медсестринство в терапії та хірургії: серцево-судинна та дихальна системи

Метод

1. Назвіть проблему: відмова насоса, закупорена артерія, ритм, тромб, звуження дихальних шляхів, інфекція чи проблема з пристроєм.
2. Спершу перевірте небезпечні ознаки: гіпоксію, гіпотензію, біль у грудях, нову сплутаність свідомості, холодну кінцівку без пульсу.
3. Підберіть кисень до пацієнта: 94–98% для більшості, 88–92% для тих, кому загрожує затримка CO₂.
4. Пов’яжіть кожен препарат з його тестом і ризиком: варфарин і INR, гепарин і aPTT та тромбоцити, діуретики та калій.
5. Оберіть безпечну першу дію, потім ескалуйте й повторно оцініть.

Медсестринство в терапії та хірургії: нервова, ендокринна та сечовидільна системи

Метод

1. Перевіряйте глюкозу в кожного пацієнта з новою сплутаністю свідомості, слабкістю чи судомами.
2. Використовуйте рівень свідомості як найраніше попередження про проблеми з мозком; зіниці й тріада Кушинга з’являються пізно.
3. При невідкладних станах у діабеті розрізняйте DKA (кетони, ацидоз) та HHS (дуже висока осмолярність, зневоднення); спершу давайте рідину.
4. Для натрію й води вирішіть, чи є надлишок АДГ (SIADH), чи його відсутність (DI), і коригуйте хронічні зміни повільно.
5. При проблемах з нирками розділіть причину на преренальну, внутрішньониркову чи постренальну й стежте за калієм і рідиною.

Медсестринство в терапії та хірургії: ШКТ, періопераційний період та онкологія

Метод

1. Запитайте, що може бути прихованим: внутрішня кровотеча, інфекція без гарячки, гіповентиляція за нормальної SpO₂.
2. Використовуйте час після операції, щоб звузити ускладнення: кровотеча — за години, проблеми з грудною кліткою — за дні, проблеми з раною та витоками — пізніше.
3. Щодо болю: оцініть, лікуйте мультимодальним знеболенням, повторно оцініть і контролюйте седацію при кожному опіоїді.
4. Щодо онкологічних пацієнтів: будь-яку хворобу під час надиру розглядайте як нейтропенічний сепсис і знайте онкологічні невідкладні стани.
5. Щодо опіків: враховуйте лише ділянки часткового та повного ураження, запускайте відлік Паркленда від моменту опіку й титруйте за діурезом.

Лабораторні показники та електроліти

Метод

1. Порівняйте значення з референтним діапазоном самої лабораторії, потім з вихідним станом і динамікою пацієнта.
2. Перевірте пробу: гемоліз, затримка чи кров, узята поруч із внутрішньовенною інфузією, можуть дати хибні результати.
3. Пов’яжіть значення з типовими ознаками та з препаратами й станами, що його спричиняють.
4. Шукайте взаємодії: низький калій чи магній посилює токсичність дигоксину; зневоднення підвищує рівень літію.
5. Дійте щодо пацієнта: оцініть стан, затримайте препарат, якщо рівень небезпечний, повторіть критичні значення вголос і повідомте лікаря.

Інтерпретація газового складу артеріальної крові

Нормальні межі

pH 7,35–7,45, PaCO₂ 35–45 mmHg (4,7–6,0 kPa), HCO₃⁻ 22–26 mmol/L

ROME

Респіраторні: PaCO₂ протилежно до pH; метаболічні: HCO₃⁻ так само, як pH

Формула Вінтерса

PaCO₂ = 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2

Метаболічний алкалоз

PaCO₂ ≈ 0,7·HCO₃⁻ + 21

Аніонна різниця

AG = Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻) ≈ 8–12

Аніонна різниця, скоригована на альбумін

AG + 2,5·(4,0 − alb g/dL) = AG + 0,25·(40 − alb g/L)

Дельта-співвідношення

(AG − 12)/(24 − HCO₃⁻)

Співвідношення P/F

PaO₂/FiO₂

Рівняння альвеолярного газу

PAO₂ = FiO₂·(760 − 47) − PaCO₂/0,8

Осмолярність сироватки

2·Na⁺ + glucose + urea (2·Na⁺ + glucose/18 + BUN/2,8)

Метод

1. Подивіться на pH: нижче за 7,35 — ацидоз, вище за 7,45 — алкалоз.
2. Знайдіть показник, що це пояснює: PaCO₂, який змінюється протилежно до pH, — респіраторний розлад, HCO₃⁻, який змінюється разом з pH, — метаболічний.
3. Подивіться на інший показник: норма означає відсутність компенсації, відхилення в напрямку компенсації — часткову компенсацію, а нормальний pH за двох відхилених показників — повну компенсацію.
4. У разі метаболічного ацидозу порівняйте PaCO₂ із формулою Вінтерса, 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2, і обчисліть аніонну різницю Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻).
5. Високу аніонну різницю перевірте за дельта-співвідношенням, а за низького альбуміну — за скоригованою різницею.

Інтерпретація ритмограми ЕКГ

Папір (25 mm/s, 10 mm/mV)

1 мала клітинка = 0,04 s, 1 велика клітинка = 0,20 s, 10 mm = 1 mV

Частота серцевих скорочень, регулярний ритм

300 ÷ великі клітинки = 1500 ÷ малі клітинки = 60 ÷ RR (s)

Частота серцевих скорочень, нерегулярний ритм

Комплекси QRS за 6 s × 10

Нормальний інтервал PR

0,12–0,20 s

Нормальна тривалість QRS

< 0.12 s

QTc (Базетт)

QT/√RR

QTc (Фрідеріція)

QT/∛RR

QTc (Framingham)

QT + 154·(1 − RR)

Синусові частоти

брадикардія < 60, норма 60–100, тахікардія > 100 /min

Частоти замісних ритмів

вузловий 40–60, шлуночковий 20–40 /min

Швидкі ритми

SVT 150–250 /min (вузький), VT > 100 /min (широкий)

Метод

1. Частота: для регулярного ритму поділіть 300 на великі клітинки або 1500 на малі клітинки між двома зубцями R; для нерегулярного ритму порахуйте комплекси QRS за 6 секунд і помножте на 10.
2. Ритм: порівняйте інтервали R–R. Однакові — регулярний; повторювана закономірність — правильно неправильний; жодної закономірності — абсолютно неправильний.
3. Зубці P: чи є позитивний зубець P у відведенні II перед кожним QRS, усі однакові? Шукайте хвилі фібриляції чи пилкоподібні хвилі, інвертовані зубці P і зубці P без QRS.
4. Інтервал PR: від початку P до початку QRS, зазвичай 0,12–0,20 s і постійний. Стежте, чи він подовжується, лишається сталим перед випавшим скороченням чи змінюється довільно.
5. Тривалість QRS: менше 0,12 s — вузький; 0,12 s або більше — широкий. Потім назвіть ритм, а для QT використовуйте QTc = QT/√RR (Базетт) з часом у секундах.

Пріоритезація та делегування

Метод

1. Запитайте, що найшвидше зашкодить пацієнтові, якщо нічого не робити.
2. Застосуйте ABC (C-A-B при зупинці серця), потім Маслоу: фізіологічні потреби перед безпекою, безпека перед психологічними потребами.
3. Порівняйте варіанти: гострий перед хронічним, нестабільний перед стабільним, несподіваний перед очікуваним, системний перед місцевим, і звіряйте кожну знахідку з вихідним станом пацієнта.
4. Оцінюйте перед діями, якщо це не невідкладний стан; тоді оберіть крок, від якого залежать інші.
5. Для делегування перевірте п’ять правил: завдання, обставини, особа, вказівки й нагляд. Оцінювання, навчання й оцінка результатів залишаються за зареєстрованою медсестрою.