Тестові питання у стилі NCLEX (RN): шпаргалка-підсумок

Інфекційний контроль і безпека пацієнтів

Метод

1. Починайте зі стандартних запобіжних заходів для кожного пацієнта: гігієна рук, засоби індивідуального захисту відповідно до очікуваного контакту, безпечне поводження з гострими предметами.
2. Додайте запобіжні заходи залежно від шляху передачі: контактний (халат, рукавички), краплинний (хірургічна маска), повітряний (N95, кімната з негативним тиском).
3. Стерильні предмети лишайте стерильними: якщо є сумнів, вони не стерильні; замініть, ніколи не витирайте.
4. Запобігайте шкоді в середовищі: заходи від падінь, фіксація лише як крайній захід, RACE і PASS при пожежі.
5. Перевіряйте правила введення ліків, два ідентифікатори й додаткові запобіжні заходи для препаратів високого ризику; повідомляйте про помилки та ситуації, що ледь не призвели до помилки.

Пріоритезація та делегування

Метод

1. Запитайте, що найшвидше зашкодить пацієнтові, якщо нічого не робити.
2. Застосуйте ABC (C-A-B при зупинці серця), потім Маслоу: фізіологічні потреби перед безпекою, безпека перед психологічними потребами.
3. Порівняйте варіанти: гострий перед хронічним, нестабільний перед стабільним, несподіваний перед очікуваним, системний перед місцевим, і звіряйте кожну знахідку з вихідним станом пацієнта.
4. Оцінюйте перед діями, якщо це не невідкладний стан; тоді оберіть крок, від якого залежать інші.
5. Для делегування перевірте п’ять правил: завдання, обставини, особа, вказівки й нагляд. Оцінювання, навчання й оцінка результатів залишаються за зареєстрованою медсестрою.

Лабораторні показники та електроліти

Метод

1. Порівняйте значення з референтним діапазоном самої лабораторії, потім з вихідним станом і динамікою пацієнта.
2. Перевірте пробу: гемоліз, затримка чи кров, узята поруч із внутрішньовенною інфузією, можуть дати хибні результати.
3. Пов’яжіть значення з типовими ознаками та з препаратами й станами, що його спричиняють.
4. Шукайте взаємодії: низький калій чи магній посилює токсичність дигоксину; зневоднення підвищує рівень літію.
5. Дійте щодо пацієнта: оцініть стан, затримайте препарат, якщо рівень небезпечний, повторіть критичні значення вголос і повідомте лікаря.

Медсестринство в терапії та хірургії: серцево-судинна та дихальна системи

Метод

1. Назвіть проблему: відмова насоса, закупорена артерія, ритм, тромб, звуження дихальних шляхів, інфекція чи проблема з пристроєм.
2. Спершу перевірте небезпечні ознаки: гіпоксію, гіпотензію, біль у грудях, нову сплутаність свідомості, холодну кінцівку без пульсу.
3. Підберіть кисень до пацієнта: 94–98% для більшості, 88–92% для тих, кому загрожує затримка CO₂.
4. Пов’яжіть кожен препарат з його тестом і ризиком: варфарин і INR, гепарин і aPTT та тромбоцити, діуретики та калій.
5. Оберіть безпечну першу дію, потім ескалуйте й повторно оцініть.

Медсестринство в терапії та хірургії: нервова, ендокринна та сечовидільна системи

Метод

1. Перевіряйте глюкозу в кожного пацієнта з новою сплутаністю свідомості, слабкістю чи судомами.
2. Використовуйте рівень свідомості як найраніше попередження про проблеми з мозком; зіниці й тріада Кушинга з’являються пізно.
3. При невідкладних станах у діабеті розрізняйте DKA (кетони, ацидоз) та HHS (дуже висока осмолярність, зневоднення); спершу давайте рідину.
4. Для натрію й води вирішіть, чи є надлишок АДГ (SIADH), чи його відсутність (DI), і коригуйте хронічні зміни повільно.
5. При проблемах з нирками розділіть причину на преренальну, внутрішньониркову чи постренальну й стежте за калієм і рідиною.

Медсестринство в терапії та хірургії: ШКТ, періопераційний період та онкологія

Метод

1. Запитайте, що може бути прихованим: внутрішня кровотеча, інфекція без гарячки, гіповентиляція за нормальної SpO₂.
2. Використовуйте час після операції, щоб звузити ускладнення: кровотеча — за години, проблеми з грудною кліткою — за дні, проблеми з раною та витоками — пізніше.
3. Щодо болю: оцініть, лікуйте мультимодальним знеболенням, повторно оцініть і контролюйте седацію при кожному опіоїді.
4. Щодо онкологічних пацієнтів: будь-яку хворобу під час надиру розглядайте як нейтропенічний сепсис і знайте онкологічні невідкладні стани.
5. Щодо опіків: враховуйте лише ділянки часткового та повного ураження, запускайте відлік Паркленда від моменту опіку й титруйте за діурезом.

Акушерське медсестринство

Метод

1. Визначте, на якому етапі перебуває жінка: тиждень вагітності, стадія пологів чи день після пологів, і вирішіть, що є нормою саме тоді.
2. Шукайте пацієнта, якому загрожує небезпека: матір, плід чи новонародженого, або кількох із них.
3. Пов’яжіть знахідку з причиною: VEAL CHOP для децелерацій, чотири T для кровотечі, BUBBLE-HE після пологів.
4. Спершу оберіть дію, що покращує кровотік і доставку кисню (положення на боці, припинення окситоцину, масаж дна матки), потім ескалуйте.

Педіатричне медсестринство

Метод

1. Спершу з’ясуйте вік дитини: він визначає норму життєвих функцій, етапи розвитку й правильну шкалу болю.
2. Оцініть прохідність дихальних шляхів, дихання та кровообіг, пам’ятаючи, що діти компенсують стан, а потім швидко погіршуються.
3. Підберіть дію до етапу розвитку й залучіть родину.
4. Перевірте, чи відповідь безпечна для дитини: з розрахунком на масу тіла, без аспірину при вірусних хворобах, без кодеїну до 12 років.

Медсестринство у сфері психічного здоров’я

Метод

1. Визначте, чи є безпосередня загроза: суїцид, насильство, невідкладний стан, пов’язаний із препаратом, або соматична хвороба.
2. Спершу дійте заради безпеки: спостерігайте, приберіть засоби, деескалуйте, скасуйте шкідливий препарат, покличте допомогу.
3. Оберіть терапевтичну відповідь: визнайте почуття, поверніть до реальності, уникайте хибних заспокоєнь і запитань «чому».
4. Поважайте права: найменш обмежувальний варіант, згода й конфіденційність із її межами.

Медсестринська математика та переведення одиниць

Метричні кроки

1 kg = 1000 g, 1 g = 1000 mg, 1 mg = 1000 mcg, 1 L = 1000 mL

Маса та довжина

1 kg = 2,2 lb, 1 lb = 16 oz, 1 in = 2,54 cm, 1 ft = 12 in

Побутові міри

1 tsp = 5 mL, 1 tbsp = 15 mL, 1 fl oz = 30 mL, 1 cup = 8 fl oz = 240 mL

Температура

°C = (°F − 32)·5/9, °F = °C·9/5 + 32

24-годинний формат часу

Години PM 1–11: додайте 12; 12 AM = 00:xx; 12 PM = 12:xx

Швидкість дозування

mcg/min × 60/1000 = mg/h

Лабораторні коефіцієнти

глюкоза 1 mmol/L = 18 mg/dL; креатинін 1 mg/dL = 88,4 µmol/L; Hb 1 g/dL = 10 g/L

Метод

1. Запишіть задану величину з її одиницею та одиницю, яку потрібно отримати.
2. Оберіть еквівалент: 1000 між kg, g, mg і mcg або L і mL; 1 kg = 2,2 lb; 1 tsp = 5 mL, 1 tbsp = 15 mL, 1 fl oz = 30 mL, 1 cup = 240 mL.
3. Запишіть його як дріб так, щоб непотрібна одиниця скоротилася; для швидкості беріть по одному дробу на кожну одиницю, що змінюється.
4. Перевірте напрямок: менша одиниця дає більше число.
5. Округлюйте лише остаточну відповідь, до точності, названої в питанні.

Розрахунок доз

Доза за концентрацією

об’єм = доза / концентрація

Доза за масою тіла

доза = mg/kg × маса тіла

Таблетки

кількість = доза / доза в таблетці

Одиниці

1 g = 1000 mg, 1 mg = 1000 mcg

Метод

1. Переведіть призначену дозу й концентрацію наявного препарату в одну одиницю.
2. Використайте формулу «потрібна доза / наявна доза × кількість»: (D/H) × Q.
3. Для доз з розрахунку на масу тіла спершу помножте на масу в kg, потім поділіть добову дозу на кількість прийомів.
4. Спершу оцініть результат і перевірте, чи відповідь реалістична.

Швидкість внутрішньовенних інфузій

Швидкість помпи

mL/h = volume (mL)/time (h)

Швидкість крапання

drops/min = volume (mL) × drop factor / time (min)

Тривалість інфузії

time (h) = volume (mL)/rate (mL/h)

Метод

1. Швидкість помпи в mL/h: об’єм, поділений на час у годинах.
2. Швидкість крапельниці в краплях/хв: об’єм × крапельний фактор, поділені на час у хвилинах.
3. Для залишку часу: залишок об’єму, поділений на швидкість.
4. Округлюйте так, як вимагає умова або обладнання.

Дозування в педіатрії та інтенсивній терапії

Добова доза

mg/day = mg/kg/day × маса тіла (kg)

Кількість доз на добу

кількість = 24 h / інтервал між дозами (h)

Фунти в кілограми

kg = lb / 2,2

Концентрація інфузії

units/mL = units у пакеті / об’єм пакета

Швидкість помпи

mL/h = доза за годину / концентрація

Титрована інфузія

mL/h = mcg/kg/min × kg × 60 / (mcg/mL)

Доза за швидкістю помпи

mcg/kg/min = mL/h × (mcg/mL) / (60 × kg)

Одиниці

1 mg = 1000 mcg

Інфузійна терапія та водний баланс

Holliday–Segar на годину

4 mL/kg (перші 10 kg) + 2 mL/kg (наступні 10 kg) + 1 mL/kg (кожен kg понад 20)

Holliday–Segar на добу

100 / 50 / 20 mL/kg для тих самих діапазонів

Водний баланс

надходження − виведення

Кубики льоду

зараховуються як половина їхнього об’єму

Діурез

mL/kg/h = mL / (kg × h)

Тривалість інфузії

час (h) = залишок об’єму (mL) / швидкість (mL/h)

Введений об’єм

mL = швидкість × час

Шкали клінічного оцінювання

Шкала коми Глазго

GCS = E (1–4) + V (1–5) + M (1–6) = 3–15

Шкала Апгар

5 ознак × 0–2 = 0–10; 7–10 заспокійливо, 4–6 помірно порушено, 0–3 низько

Шкала Брейден

5 × (1–4) + 1 × (1–3) = 6–23; ≤ 18 у групі ризику

Шкала ризику падінь Морс

падіння 25, діагноз 15, засіб 15/30, в/в 20, хода 10/20, психічний стан 15

Ризик за NEWS2

0–4 низький; одиничний 3 низький–середній; 5–6 середній; ≥ 7 високий

Середній артеріальний тиск

MAP = (SBP + 2·DBP)/3 = DBP + PP/3

Пульсовий тиск і шоковий індекс

PP = SBP − DBP, SI = HR/SBP

Індекс маси тіла

BMI = kg/m² = 703·lb/in²

Метод

1. Знайдіть оціночну шкалу, яку використовує питання, та її діапазон (GCS 3–15, шкала Апгар 0–10, Брейден 6–23, Морс 0–125).
2. Оцініть кожен пункт окремо, зіставляючи опис із його рівнем.
3. Додайте бали пунктів і перевірте, чи сума лежить у межах діапазону.
4. Застосуйте порогові значення: для NEWS2 також шукайте будь-який окремий параметр з балом 3.
5. Для похідних величин використовуйте MAP = (SBP + 2·DBP)/3, PP = SBP − DBP, SI = HR/SBP та ІМТ = kg/m².

Інтерпретація газового складу артеріальної крові

Нормальні межі

pH 7,35–7,45, PaCO₂ 35–45 mmHg (4,7–6,0 kPa), HCO₃⁻ 22–26 mmol/L

ROME

Респіраторні: PaCO₂ протилежно до pH; метаболічні: HCO₃⁻ так само, як pH

Формула Вінтерса

PaCO₂ = 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2

Метаболічний алкалоз

PaCO₂ ≈ 0,7·HCO₃⁻ + 21

Аніонна різниця

AG = Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻) ≈ 8–12

Аніонна різниця, скоригована на альбумін

AG + 2,5·(4,0 − alb g/dL) = AG + 0,25·(40 − alb g/L)

Дельта-співвідношення

(AG − 12)/(24 − HCO₃⁻)

Співвідношення P/F

PaO₂/FiO₂

Рівняння альвеолярного газу

PAO₂ = FiO₂·(760 − 47) − PaCO₂/0,8

Осмолярність сироватки

2·Na⁺ + glucose + urea (2·Na⁺ + glucose/18 + BUN/2,8)

Метод

1. Подивіться на pH: нижче за 7,35 — ацидоз, вище за 7,45 — алкалоз.
2. Знайдіть показник, що це пояснює: PaCO₂, який змінюється протилежно до pH, — респіраторний розлад, HCO₃⁻, який змінюється разом з pH, — метаболічний.
3. Подивіться на інший показник: норма означає відсутність компенсації, відхилення в напрямку компенсації — часткову компенсацію, а нормальний pH за двох відхилених показників — повну компенсацію.
4. У разі метаболічного ацидозу порівняйте PaCO₂ із формулою Вінтерса, 1,5·HCO₃⁻ + 8 ± 2, і обчисліть аніонну різницю Na⁺ − (Cl⁻ + HCO₃⁻).
5. Високу аніонну різницю перевірте за дельта-співвідношенням, а за низького альбуміну — за скоригованою різницею.

Інтерпретація ритмограми ЕКГ

Папір (25 mm/s, 10 mm/mV)

1 мала клітинка = 0,04 s, 1 велика клітинка = 0,20 s, 10 mm = 1 mV

Частота серцевих скорочень, регулярний ритм

300 ÷ великі клітинки = 1500 ÷ малі клітинки = 60 ÷ RR (s)

Частота серцевих скорочень, нерегулярний ритм

Комплекси QRS за 6 s × 10

Нормальний інтервал PR

0,12–0,20 s

Нормальна тривалість QRS

< 0.12 s

QTc (Базетт)

QT/√RR

QTc (Фрідеріція)

QT/∛RR

QTc (Framingham)

QT + 154·(1 − RR)

Синусові частоти

брадикардія < 60, норма 60–100, тахікардія > 100 /min

Частоти замісних ритмів

вузловий 40–60, шлуночковий 20–40 /min

Швидкі ритми

SVT 150–250 /min (вузький), VT > 100 /min (широкий)

Метод

1. Частота: для регулярного ритму поділіть 300 на великі клітинки або 1500 на малі клітинки між двома зубцями R; для нерегулярного ритму порахуйте комплекси QRS за 6 секунд і помножте на 10.
2. Ритм: порівняйте інтервали R–R. Однакові — регулярний; повторювана закономірність — правильно неправильний; жодної закономірності — абсолютно неправильний.
3. Зубці P: чи є позитивний зубець P у відведенні II перед кожним QRS, усі однакові? Шукайте хвилі фібриляції чи пилкоподібні хвилі, інвертовані зубці P і зубці P без QRS.
4. Інтервал PR: від початку P до початку QRS, зазвичай 0,12–0,20 s і постійний. Стежте, чи він подовжується, лишається сталим перед випавшим скороченням чи змінюється довільно.
5. Тривалість QRS: менше 0,12 s — вузький; 0,12 s або більше — широкий. Потім назвіть ритм, а для QT використовуйте QTc = QT/√RR (Базетт) з часом у секундах.