Робочий аркуш «Конституційне право» з відповідями

Статті 8–11 ЄКПЛ закріплюють «кваліфіковані» права. Це означає, що:

1. AВтручання може бути виправдане, якщо воно законне, має легітимну мету й необхідне в демократичному суспільстві
2. BЇх можна обмежувати лише під час війни чи надзвичайної ситуації, що загрожує життю нації, за статтею 15
3. CЇх ніколи не можна жодним чином обмежувати
4. DВони захищають лише кваліфікованих фахівців

Главою уряду у Великій Британії є:

1. AЛорд-канцлер
2. BСпікер Палати громад
3. CМонарх
4. DПрем'єр-міністр

Згідно із section 19 британського Human Rights Act 1998 міністр, відповідальний за законопроєкт, має:

1. AНадіслати його до Європейського суду з прав людини
2. BЗробити заяву про те, чи сумісний він із конвенційними правами
3. CОтримати схвалення Верховним судом його сумісності до другого читання
4. DПровести щодо нього публічні консультації

Згідно з Human Rights Act 1998 приватний орган, що виконує певні «функції публічного характеру»:

1. AНіколи не зв'язаний актом
2. BЗв'язаний актом щодо своїх публічних функцій, але не щодо приватних дій
3. CЗв'язаний актом лише тоді, коли отримує від держави більшість свого фінансування
4. DЗв'язаний актом в усьому, що робить

У справі Lingens v Austria Європейський суд з прав людини постановив, що політики:

1. AНе мають прав за статтею 10
2. BМають терпіти ширшу критику, ніж приватні особи
3. CПовністю захищені від будь-якої критики
4. DВзагалі не можуть подавати позовів про наклеп

На справу Ellen Street Estates v Minister of Health посилаються щодо принципу, що:

1. AПарламент не може зв'язати своїх наступників, а пізніший акт імпліцитно скасовує несумісний із ним попередній
2. BПарламент може закріпити акт від подальшого скасування, прямо вказавши, що його не можна змінювати в майбутньому
3. CСуди можуть відмовитися застосовувати пізніший акт
4. DПопередні акти завжди переважають пізніші

Уряд запроваджує високі збори за подання позовів до трудових трибуналів, і кількість позовів різко падає. У справі R (UNISON) v Lord Chancellor (2017) Верховний суд постановив:

1. AЗбори були законними, бо користувачі судів мають за них платити
2. BЗбори були законними, бо парламент дозволив збори
3. CЗбори порушували лише конкурентне право ЄС
4. DЗбори були незаконними, бо перешкоджали доступу до правосуддя

У справі R (Miller) v Secretary of State for Exiting the EU (2017) Верховний суд Великої Британії вирішив, що:

1. AРегіональні парламенти мали право вето щодо брекзиту
2. BДля повідомлення про вихід з ЄС потрібен був закон парламенту
3. CРезультат референдуму був юридично обов'язковим
4. DУряд міг повідомити про вихід, використавши прерогативні повноваження без будь-якого закону парламенту