Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 3 ΩIR1​R3​ = 8 Ω+−V1​30 VR2​15 ΩAR4​3 ΩB

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 30 VR1 = 3 ΩR2 = 15 ΩR3 = 8 ΩR4 = 3 Ω
IR1 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 20 ΩR3​ = 6 ΩR5​ = 4 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩIR2​AR4​20 ΩBR6​30 Ω

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 24 VR1 = 20 ΩR2 = 12 ΩR3 = 6 ΩR4 = 20 ΩR5 = 4 ΩR6 = 30 Ω
IR2 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 15 ΩIR1​R3​ = 20 Ω+−V1​12 VR2​4 ΩAR4​4 ΩBIs​3 A

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 12 VIs = 3 AR1 = 15 ΩR2 = 4 ΩR3 = 20 ΩR4 = 4 Ω
IR1 = A
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 2 ΩR3​ = 15 Ω+−V1​12 VR2​8 ΩAR4​5 ΩIR4​B0,1·VA​

Ромб — це джерело струму, кероване напругою, що подає струм 0,1·VA (в A, де VA у V) угору у вузол B. Методом вузлових потенціалів знайдіть струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 12 VR1 = 2 ΩR2 = 8 ΩR3 = 15 ΩR4 = 5 Ωg = 0,1 A/V
IR4 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 4 ΩR2​ = 10 Ω+−V1​24 VR3​5 ΩIR3​A+−V2​12 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR3 через R3 у напрямку стрілки.

V1 = 24 VV2 = 12 VR1 = 4 ΩR2 = 10 ΩR3 = 5 Ω
IR3 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 10 ΩR2​ = 25 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​30 VR4​2 ΩIR4​AR5​30 ΩB+−V2​24 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 30 VV2 = 24 VR1 = 10 ΩR2 = 25 ΩR3 = 6 ΩR4 = 2 ΩR5 = 30 Ω
IR4 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 4 ΩIR1​R3​ = 5 Ω+−V1​12 VR2​8 ΩAR4​5 ΩBIs​4 A

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 12 VIs = 4 AR1 = 4 ΩR2 = 8 ΩR3 = 5 ΩR4 = 5 Ω
IR1 = A
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 4 Ω+−V1​12 VR3​25 ΩIR3​AIs​2 AB+−V2​?

Знайдіть значення джерела напруги V2 (полярність як на схемі), за якого струм IR3 через R3 дорівнює нулю.

V1 = 12 VIs = 2 AR1 = 12 ΩR2 = 3 ΩR3 = 25 ΩR4 = 4 Ω
V2 = V
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 8 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​6 VR2​5 ΩAab

Знайдіть струм Нортона IN: струм, що тече від a до b, якщо затискачі закоротити.

V1 = 6 VR1 = 8 ΩR2 = 5 ΩR3 = 4 Ω
IN = A
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 8 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​12 VR2​20 ΩAIs​2 ABab

Знайдіть напругу Тевенена Vth з боку затискачів a–b.

V1 = 12 VIs = 2 AR1 = 8 ΩR2 = 20 ΩR3 = 30 Ω
Vth = V
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​R2​ = 22 kΩV1​ = −2,2 VR1​ = 100 kΩV2​ = 2,5 VR3​ = 100 kΩR4​ = 22 kΩ

Диференціальний підсилювач використовує ідеальний ОП із живленням ±15 V, R3 = R1 і R4 = R2. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = −2,2 VV2 = 2,5 VR1 = R3 = 100 kΩR2 = R4 = 22 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​C = 2,2 µFVin​ = −1,4 VR = 100 kΩ

Інтегратор використовує ідеальний ОП із живленням ±15 V; його вихід насичується на рівні ±13 V. Конденсатор розряджений, коли при t = 0 подається стала вхідна напруга Vin = −1,4 V. Знайдіть вихідну напругу Vout при t = 500 ms.

Vin = −1,4 VR = 100 kΩC = 2,2 µFVsat = ±13 Vt = 500 ms
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​15 Vt = 0R = 33 ΩL22 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Знайдіть енергію W(∞), накопичену в котушці після встановлення режиму, у mJ.

Vs = 15 VR = 33 ΩL = 22 mH
W(∞) = mJ
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​20 Vt = 0R = 10 kΩC100 µF+−vC​vC​(0) = 3 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 3 V з указаною полярністю. Знайдіть напругу на конденсаторі vC у момент t = 300 ms.

Vs = 20 VR = 10 kΩC = 100 µFvC(0) = 3 Vt = 300 ms
vC = V

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 3,21 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 3 ΩR3​ = 8 Ω+−V1​30 VR2​15 ΩAR4​3 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 8 + 3 = 11 Ω
R2 ∥ 11 = 15·11/(15+11) = 6,346 Ω
Req = R1 + 6,346 = 3 + 6,346 = 9,346 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 30/9,346 = 3,21 A

Відповідь

IR1 = 3,21 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 0,5344 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 20 ΩR3​ = 6 ΩR5​ = 4 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​20 ΩBR6​30 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 4 + 30 = 34 Ω
R4 ∥ 34 = 12,59 Ω
R3 + 12,59 = 18,59 Ω
R2 ∥ 18,59 = 7,293 Ω
Req = R1 + 7,293 = 20 + 7,293 = 27,29 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 24/27,29 = 0,8793 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 24 − 0,8793·20 = 6,413 V
IR2 = VA/R2 = 6,413/12 = 0,5344 A

Відповідь

IR2 = 0,5344 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR1 = 0,5581 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 15 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​12 VR2​4 ΩAR4​4 ΩBIs​3 A

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 12 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/4 + (VA − 12)/15 + (VA − VB)/20 = 0
0,3667·VA − 0,05·VB = 0,8

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/4 + (VB − VA)/20 = 3
−0,05·VA + 0,3·VB = 3

Розв’яжіть

Δ = (0,3667)(0,3) − (−0,05)(−0,05) = 0,1075
VA = Δ1/Δ = 0,39/0,1075 = 3,628 V
VB = Δ2/Δ = 1,14/0,1075 = 10,6 V

Відповідь

IR1 = (V1 − VA)/R1 = (12 − 3,628)/15 = 0,5581 A
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR4 = 1,154 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

ЗСК для вузла A

Струми, що виходять з A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

(VA − V1)/R1 + VA/R2 + (VA − VB)/R3 = 0
0,6917·VA − 0,06667·VB = 6

ЗСК для вузла B

Залежне джерело подає g·VA у вузол B. Розглядайте його як незалежне джерело, потім перенесіть доданок з VA у ліву частину.

(VB − VA)/R3 + VB/R4 = 0,1·VA
−0,1667·VA + 0,2667·VB = 0

Розв’яжіть

Δ = (0,6917)(0,2667) − (−0,06667)(−0,1667) = 0,1733
VA = Δ1/Δ = 1,6/0,1733 = 9,231 V
VB = Δ2/Δ = 1/0,1733 = 5,769 V

Струм через R₄

IR4 = VB/R4 = 5,769/5 = 1,154 A

Відповідь

IR4 = 1,154 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: IR3 = 2,618 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 4 ΩR2​ = 10 Ω+−V1​24 VR3​5 ΩA+−V2​12 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
4·I1 + 5(I1 − I2) = 24
9·I1 − 5·I2 = 24

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
10·I2 + 5(I2 − I1) = (−12)
−5·I1 + 15·I2 = −12

Розв’яжіть

Δ = (9)(15) − (−5)(−5) = 110
I1 = Δ1/Δ = 300/110 = 2,727 A
I2 = Δ2/Δ = 12/110 = 0,1091 A

Відповідь

IR3 = I1 − I2 = 2,618 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: IR4 = 2,895 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 10 ΩR2​ = 25 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​30 VR4​2 ΩAR5​30 ΩB+−V2​24 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
10·I1 + 2(I1 − I2) = 30
12·I1 − 2·I2 = 30

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
25·I2 + 2(I2 − I1) + 30(I2 − I3) = 0
−2·I1 + 57·I2 − 30·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
6·I3 + 30(I3 − I2) = (−24)
−30·I2 + 36·I3 = −24

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 13680
I1 = Δ1/Δ = 33120/13680 = 2,421 A
I2 = Δ2/Δ = −6480/13680 = −0,4737 A
I3 = Δ3/Δ = −14520/13680 = −1,061 A

Відповідь

IR4 = I1 − I2 = 2,895 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: IR1 = −0,3684 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 4 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​12 VR2​8 ΩAR4​5 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 5+5 = 10 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 8·10/(8+10) = 4,444 Ω
VA = 12·4,444/(4+4,444) = 6,316 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 6,316·5/10 = 3,158 V
IR1′ = (VA − V1)/R1 = (6,316 − 12)/4 = −1,421 A
R1​ = 4 ΩR3​ = 5 ΩКЗR2​8 ΩAR4​5 ΩBIs​4 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 4·8/(4+8) = 2,667 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 5 ∥ 7,667 = 3,026 Ω
VB = Is·Req = 4·3,026 = 12,11 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 12,11·2,667/7,667 = 4,211 V
IR1″ = (VA − V1)/R1 = (4,211 − 0)/4 = 1,053 A

Додайте складові

IR1 = IR1′ + IR1″
IR1 = (−1,421) + 1,053 = −0,3684 A

Від’ємний результат означає, що насправді струм тече проти стрілки.

8.Метод накладання

Відповідь: V2 = 1 V

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 4 Ω+−V1​12 VR3​25 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 25 ∥ 7 = 5,469 Ω
VA = 12·5,469/(12+5,469) = 3,757 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 3,757·4/7 = 2,147 V
R1​ = 12 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 4 ΩКЗR3​25 ΩAIs​2 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃. Стрілка Iₛ спрямована вниз, від його вузла, тож Iₛ відбирає струм із цього вузла: його доданок входить зі знаком мінус.

R1 ∥ R3 = 8,108 Ω, тож лівий шлях — R2+8,108 = 11,11 Ω
Req = R4 ∥ 11,11 = 2,941 Ω
VB = −Is·Req = −2·2,941 = −5,882 V
VA = VB·8,108/11,11 = −4,293 V

Випадок 3 · діє лише V2, на один вольт

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 8,108 Ω
VA‴ = V2·8,108/(4 + 3 + 8,108) = 0,5367·V2

Прирівняйте VA до нуля

При VA = 0 напруга на R₃ відсутня, тож струм через нього дорівнює нулю.

VA′ + VA″ + VA‴ = 3,757 + (−4,293) + 0,5367·V2 = 0
V2 = 0,5367/0,5367 = 1 V

Відповідь

V2 = 1 V
9.Тевенен і Нортон

Відповідь: IN = 0,3261 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 8 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​5 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 8·5/(8+5) = 3,077 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 3,077 + 4 = 7,077 Ω
R1​ = 8 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​6 VR2​5 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 6·5/(8+5) = 2,308 V
IN​0,3261 ARth​7,077 Ωab

Еквівалент Нортона

Джерело Нортона — те саме коло, подане як джерело струму, паралельне R_th. Його струм — це струм короткого замикання на a–b.

IN = Vth/Rth = 2,308/7,077 = 0,3261 A
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: Vth = 80 V

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 8 ΩR3​ = 30 ΩКЗR2​20 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 8·20/(8+20) = 5,714 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 5,714 + 30 = 35,71 Ω
R1​ = 8 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​12 VR2​20 ΩAIs​2 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 8,571 + 2·5,714 = 20 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 20 + 2·30 = 80 V
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 1,034 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Напруга на входах

Через R₃ і R₄ тече однаковий струм, тож вони утворюють подільник напруги; зворотний зв’язок забезпечує V₋ = V₊.

V₊ = V2·R4/(R3 + R4) = 2,5·22/(100 + 22) = 0,4508 V
V₋ = V₊

ЗСК для інвертувального входу

(−2,2 − 0,4508)/100 = (0,4508 − Vout)/22
Vout = (R2/R1)·(V2 − V1) = (22/100)·(2,5 − (−2,2)) = 1,034 V

Відповідь

Vout = 1,034 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 3,182 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідний струм і швидкість наростання

kΩ помножити на µF дає мілісекунди.

RC = 100 kΩ · 2,2 µF = 220 ms
швидкість наростання = −Vin/(RC) = −(−1,4)/220 = 0,006364 V/ms

Вихідна напруга в заданий момент

Ідеальне значення лежить у межах ±Vsat, тож інтегратор ще не обмежує сигнал.

Vout = −Vin·t/(RC) = −(−1,4)·500/220 = 3,182 V

Відповідь

Vout = 3,182 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: W(∞) = 2,273 mJ

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 22 mH / 33 Ω = 0,6667 ms
i(∞) = Vs/R = 15/33 = 0,4545 A

Накопичена енергія

W(∞) = ½·L·i(∞)² = ½·22·0,4545² = 2,273 mJ

Відповідь

W(∞) = 2,273 mJ
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vC = 7,406 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 3 V, vC(∞) = Vs = 20 V
τ = R·C = 10 kΩ · 100 µF = 1000 ms
vC(t) = 20 + (3 − 20)·e−t/τ

Напруга в заданий момент

vC(300) = 20 + (−17)·e−300/1000 = 7,406 V

Відповідь

vC = 7,406 V

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1