Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 8 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​10 VR2​3 ΩIR2​AR4​6 ΩB

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 10 VR1 = 8 ΩR2 = 3 ΩR3 = 6 ΩR4 = 6 Ω
IR2 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 20 ΩR3​ = 6 ΩR5​ = 6 Ω+−V1​18 VR2​10 ΩIR2​AR4​3 ΩBR6​3 Ω

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 18 VR1 = 20 ΩR2 = 10 ΩR3 = 6 ΩR4 = 3 ΩR5 = 6 ΩR6 = 3 Ω
IR2 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 6 ΩR3​ = 8 Ω+−V1​30 VR2​12 ΩAR4​15 ΩBIs​1,5 A

Методом вузлових потенціалів знайдіть потужність PIs, яку віддає джерело струму Is.

V1 = 30 VIs = 1,5 AR1 = 6 ΩR2 = 12 ΩR3 = 8 ΩR4 = 15 Ω
PIs = W
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 6 ΩR2​ = 30 ΩIR2​R4​ = 30 Ω+−V1​30 VR3​8 ΩAR5​10 ΩBIs​1 A+−V2​18 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR2 через R2 у напрямку стрілки.

V1 = 30 VIs = 1 AV2 = 18 VR1 = 6 ΩR2 = 30 ΩR3 = 8 ΩR4 = 30 ΩR5 = 10 Ω
IR2 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 3 ΩR2​ = 3 Ω+−V1​12 VR3​10 Ω+−VR3​A+−V2​15 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти напругу VR3 на R3 з указаною полярністю.

V1 = 12 VV2 = 15 VR1 = 3 ΩR2 = 3 ΩR3 = 10 Ω
VR3 = V
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 10 ΩR2​ = 6 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​12 VR4​5 ΩAR5​30 ΩB+−V2​12 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I2 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 12 VV2 = 12 VR1 = 10 ΩR2 = 6 ΩR3 = 3 ΩR4 = 5 ΩR5 = 30 Ω
I2 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 6 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​18 VR2​8 ΩIR2​AR4​4 ΩBIs​1 A

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти струм IR2 через R2 у напрямку стрілки.

V1 = 18 VIs = 1 AR1 = 6 ΩR2 = 8 ΩR3 = 3 ΩR4 = 4 Ω
IR2 = A
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 6 ΩR2​ = 10 ΩIR2​R4​ = 15 Ω+−V1​10 VR3​30 ΩAIs​0,5 AB−+V2​9 V

За методом накладання знайдіть потужність PR2, яку споживає R2.

V1 = 10 VIs = 0,5 AV2 = 9 VR1 = 6 ΩR2 = 10 ΩR3 = 30 ΩR4 = 15 Ω
PR2 = W
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 8 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​24 VR2​4 ΩAab

Знайдіть опір Тевенена Rth з боку затискачів a–b.

V1 = 24 VR1 = 8 ΩR2 = 4 ΩR3 = 5 Ω
Rth = Ω
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 4 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​9 VR2​30 ΩAIs​2,5 ABRL​10 ΩIL​

До a–b підключено навантаження RL = 10 Ω. За допомогою еквівалента Тевенена знайдіть потужність PL, що передається навантаженню.

V1 = 9 VIs = 2,5 AR1 = 4 ΩR2 = 30 ΩR3 = 30 ΩRL = 10 Ω
PL = W
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = ?R1​ = 2 kΩVin​

Підберіть резистор зворотного зв’язку Rf, щоб цей неінвертувальний підсилювач мав коефіцієнт підсилення за напругою 31.

R1 = 2 kΩAv = 31
Rf = kΩ
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​Rf​ = 4,7 kΩV1​ = −0,1 VR1​ = 2 kΩV2​ = −0,7 VR2​ = 47 kΩ

Сумувальний підсилювач використовує ідеальний ОП, що живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = −0,1 VV2 = −0,7 VR1 = 2 kΩR2 = 47 kΩRf = 4,7 kΩ
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​20 Vt = 0R = 10 ΩL22 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Через який час після замикання вимикача струм досягне 95% кінцевого значення? Знайдіть t.

Vs = 20 VR = 10 ΩL = 22 mH
t = ms
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​5 Vt = 0R = 10 kΩC?+−vC​

Таймер при t = 0 починає заряджати незаряджений конденсатор через резистор від джерела 5 V. Він має спрацювати, коли напруга на конденсаторі досягне 2,5 V, рівно через 20 ms після старту. При R = 10 kΩ знайдіть потрібну ємність C.

Vs = 5 VVth = 2,5 VT = 20 msR = 10 kΩ
C = µF

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 0,7692 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 8 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​10 VR2​3 ΩAR4​6 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 6 + 6 = 12 Ω
R2 ∥ 12 = 3·12/(3+12) = 2,4 Ω
Req = R1 + 2,4 = 8 + 2,4 = 10,4 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 10/10,4 = 0,9615 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 10 − 0,9615·8 = 2,308 V
IR2 = VA/R2 = 2,308/3 = 0,7692 A

Відповідь

IR2 = 0,7692 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 0,3318 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 20 ΩR3​ = 6 ΩR5​ = 6 Ω+−V1​18 VR2​10 ΩAR4​3 ΩBR6​3 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 6 + 3 = 9 Ω
R4 ∥ 9 = 2,25 Ω
R3 + 2,25 = 8,25 Ω
R2 ∥ 8,25 = 4,521 Ω
Req = R1 + 4,521 = 20 + 4,521 = 24,52 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 18/24,52 = 0,7341 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 18 − 0,7341·20 = 3,318 V
IR2 = VA/R2 = 3,318/10 = 0,3318 A

Відповідь

IR2 = 0,3318 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: PIs = 31,67 W

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/12 + (VA − 30)/6 + (VA − VB)/8 = 0
0,375·VA − 0,125·VB = 5

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/15 + (VB − VA)/8 = 1,5
−0,125·VA + 0,1917·VB = 1,5

Розв’яжіть

Δ = (0,375)(0,1917) − (−0,125)(−0,125) = 0,05625
VA = Δ1/Δ = 1,146/0,05625 = 20,37 V
VB = Δ2/Δ = 1,188/0,05625 = 21,11 V

Потужність, яку віддає джерело струму

Джерело подає Iₛ угору у вузол B, від землі (0 V) до VB. Джерело, струм якого виходить з його затискача +, віддає потужність P = V·I.

PIs = VB·Is = 21,11·1,5 = 31,67 W

Відповідь

PIs = 31,67 W
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR2 = 0,4921 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 6 ΩR2​ = 30 ΩR4​ = 30 Ω+−V1​30 VR3​8 ΩAR5​10 ΩBIs​1 A+−V2​18 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 30 V, V2 = 18 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/8 + (VA − 30)/6 + (VA − VB)/30 = 0
0,325·VA − 0,03333·VB = 5

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/10 + (VB − VA)/30 + (VB − 18)/30 = (−1)
−0,03333·VA + 0,1667·VB = −0,4

Розв’яжіть

Δ = (0,325)(0,1667) − (−0,03333)(−0,03333) = 0,05306
VA = Δ1/Δ = 0,82/0,05306 = 15,46 V
VB = Δ2/Δ = 0,03667/0,05306 = 0,6911 V

Відповідь

IR2 = (VA − VB)/R2 = (15,46 − 0,6911)/30 = 0,4921 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: VR3 = 11,74 V

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 3 ΩR2​ = 3 Ω+−V1​12 VR3​10 ΩA+−V2​15 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
3·I1 + 10(I1 − I2) = 12
13·I1 − 10·I2 = 12

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
3·I2 + 10(I2 − I1) = (−15)
−10·I1 + 13·I2 = −15

Розв’яжіть

Δ = (13)(13) − (−10)(−10) = 69
I1 = Δ1/Δ = 6/69 = 0,08696 A
I2 = Δ2/Δ = −75/69 = −1,087 A

Відповідь

IR3 = I1 − I2 = 1,174 A
VR3 = IR3·R3 = 1,174·10 = 11,74 V

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: I2 = −0,5729 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 10 ΩR2​ = 6 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​12 VR4​5 ΩAR5​30 ΩB+−V2​12 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
10·I1 + 5(I1 − I2) = 12
15·I1 − 5·I2 = 12

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
6·I2 + 5(I2 − I1) + 30(I2 − I3) = 0
−5·I1 + 41·I2 − 30·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
3·I3 + 30(I3 − I2) = (−12)
−30·I2 + 33·I3 = −12

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 5970
I1 = Δ1/Δ = 3636/5970 = 0,609 A
I2 = Δ2/Δ = −3420/5970 = −0,5729 A
I3 = Δ3/Δ = −5280/5970 = −0,8844 A

Відповідь

I2 = −0,5729 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: IR2 = −1,027 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 6 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​18 VR2​8 ΩAR4​4 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 3+4 = 7 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 8·7/(8+7) = 3,733 Ω
VA = 18·3,733/(6+3,733) = 6,904 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 6,904·4/7 = 3,945 V
IR2′ = (0 − VA)/R2 = (0 − 6,904)/8 = −0,863 A
R1​ = 6 ΩR3​ = 3 ΩКЗR2​8 ΩAR4​4 ΩBIs​1 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 6·8/(6+8) = 3,429 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 4 ∥ 6,429 = 2,466 Ω
VB = Is·Req = 1·2,466 = 2,466 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 2,466·3,429/6,429 = 1,315 V
IR2″ = (0 − VA)/R2 = (0 − 1,315)/8 = −0,1644 A

Додайте складові

IR2 = IR2′ + IR2″
IR2 = (−0,863) + (−0,1644) = −1,027 A

Від’ємний результат означає, що насправді струм тече проти стрілки.

8.Метод накладання

Відповідь: PR2 = 1,074 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 6 ΩR2​ = 10 ΩR4​ = 15 Ω+−V1​10 VR3​30 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 30 ∥ 25 = 13,64 Ω
VA = 10·13,64/(6+13,64) = 6,944 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 6,944·15/25 = 4,167 V
IR2′ = (VA − VB)/R2 = (6,944 − 4,167)/10 = 0,2778 A
R1​ = 6 ΩR2​ = 10 ΩR4​ = 15 ΩКЗR3​30 ΩAIs​0,5 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 5 Ω, тож лівий шлях — R2+5 = 15 Ω
Req = R4 ∥ 15 = 7,5 Ω
VB = Is·Req = 0,5·7,5 = 3,75 V
VA = VB·5/15 = 1,25 V
IR2″ = (VA − VB)/R2 = (1,25 − 3,75)/10 = −0,25 A
R1​ = 6 ΩR2​ = 10 ΩR4​ = 15 ΩКЗR3​30 ΩAОБРИВB−+V2​9 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 6·30/(6+30) = 5 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = (−9)·15/30 = −4,5 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = −4,5·5/15 = −1,5 V
IR2‴ = (VA − VB)/R2 = (−1,5 − −4,5)/10 = 0,3 A

Додайте внески струму

IR2 = IR2′ + IR2″ + IR2‴ = 0,2778 + (−0,25) + 0,3 = 0,3278 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR2 = IR2²·R2 = 0,3278²·10 = 1,074 W

Відповідь

PR2 = 1,074 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 2,297 W, а це неправильно.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: Rth = 7,667 Ω

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 8 ΩR3​ = 5 ΩКЗR2​4 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 8·4/(8+4) = 2,667 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 2,667 + 5 = 7,667 Ω
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: PL = 44,44 W

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 4 ΩR3​ = 30 ΩКЗR2​30 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 4·30/(4+30) = 3,529 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 3,529 + 30 = 33,53 Ω
R1​ = 4 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​9 VR2​30 ΩAIs​2,5 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 7,941 + 2,5·3,529 = 16,76 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 16,76 + 2,5·30 = 91,76 V
Rth​ = 33,53 Ω+−Vth​91,76 VRL​10 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 91,76/(33,53 + 10) = 2,108 A
PL = IL²·RL = 2,108²·10 = 44,44 W
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Rf = 60 kΩ

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Коефіцієнт підсилення неінвертувального підсилювача

V₋ = V₊ = Vin, а струм через R₁ тече й через Rf, тож Vout = Vin·(1 + Rf/R₁).

Av = 1 + Rf/R1
Rf = (31 − 1)·2 = 60 kΩ

Відповідь

Rf = 60 kΩ
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 0,305 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідні струми

V₋ = 0, тож на кожному вхідному резисторі вся його вхідна напруга.

I1 = V1/R1 = −0,1/2 = −0,05 mA
I2 = V2/R2 = −0,7/47 = −0,01489 mA
If = I1 + I2 = −0,06489 mA

Вихідна напруга

Vout = −Rf·If = −4,7·(−0,06489) = 0,305 V

Відповідь

Vout = 0,305 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: t = 6,591 ms

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 22 mH / 10 Ω = 2,2 ms
i(∞) = Vs/R = 20/10 = 2 A

Виразіть час

0,95 = 1 − e−t/τ → t = −τ·ln(1 − 0,95)
t = −2,2·ln(0,05) = 6,591 ms

Відповідь

t = 6,591 ms
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: C = 2,885 µF

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Потрібна стала часу

2,5 = 5·(1 − e−20/τ) → τ = 20/ln(5/(5 − 2,5))
τ = 20/0,6931 = 28,85 ms

Ємність

kΩ помножити на µF дає мілісекунди.

C = τ/R = 28,85/10 = 2,885 µF

Відповідь

C = 2,885 µF

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1