Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 5 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​24 VR2​15 ΩIR2​AR4​20 ΩB

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 24 VR1 = 5 ΩR2 = 15 ΩR3 = 2 ΩR4 = 20 Ω
IR2 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 20 ΩIR1​R3​ = 10 ΩR5​ = 2 Ω+−V1​9 VR2​20 ΩAR4​2 ΩBR6​3 Ω

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 9 VR1 = 20 ΩR2 = 20 ΩR3 = 10 ΩR4 = 2 ΩR5 = 2 ΩR6 = 3 Ω
IR1 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 12 ΩR3​ = 2 ΩIR3​+−V1​15 VR2​12 ΩAR4​6 ΩBIs​1,5 A

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR3 через R3 у напрямку стрілки.

V1 = 15 VIs = 1,5 AR1 = 12 ΩR2 = 12 ΩR3 = 2 ΩR4 = 6 Ω
IR3 = A
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 12 ΩIR1​−+Vs​ = 15 V+−V1​18 VR2​6 ΩAR3​3 ΩBIs​0,5 A

Джерело напруги Vₛ між A і B має затискач + біля B, тож забезпечує VB − VA = Vₛ. Методом вузлових потенціалів із надвузлом знайдіть струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 18 VIs = 0,5 AVs = 15 VR1 = 12 ΩR2 = 6 ΩR3 = 3 Ω
IR1 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 12 ΩR2​ = 15 Ω+−V1​15 VR3​10 ΩA+−V2​12 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I1 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 15 VV2 = 12 VR1 = 12 ΩR2 = 15 ΩR3 = 10 Ω
I1 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 3 ΩR2​ = 4 ΩR3​ = 15 Ω+−V1​30 VR4​10 Ω+−VR4​AR5​2 ΩB+−V2​24 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти напругу VR4 на R4 з указаною полярністю.

V1 = 30 VV2 = 24 VR1 = 3 ΩR2 = 4 ΩR3 = 15 ΩR4 = 10 ΩR5 = 2 Ω
VR4 = V
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 12 ΩR3​ = 4 ΩIR3​+−V1​30 VR2​3 ΩAR4​15 ΩBIs​1,5 A

За методом накладання знайдіть потужність PR3, яку споживає R3.

V1 = 30 VIs = 1,5 AR1 = 12 ΩR2 = 3 ΩR3 = 4 ΩR4 = 15 Ω
PR3 = W
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 10 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 12 Ω+−V1​18 VR3​12 ΩIR3​AIs​4 AB−+V2​15 V

За методом накладання знайдіть потужність PR3, яку споживає R3.

V1 = 18 VIs = 4 AV2 = 15 VR1 = 10 ΩR2 = 20 ΩR3 = 12 ΩR4 = 12 Ω
PR3 = W
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 20 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​15 VR2​12 ΩAab

Знайдіть напругу Тевенена Vth з боку затискачів a–b.

V1 = 15 VR1 = 20 ΩR2 = 12 ΩR3 = 6 Ω
Vth = V
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 2 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​18 VR2​30 ΩAIs​3 ABab

Знайдіть напругу Тевенена Vth з боку затискачів a–b.

V1 = 18 VIs = 3 AR1 = 2 ΩR2 = 30 ΩR3 = 4 Ω
Vth = V
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = 4,7 kΩR1​ = 2 kΩVin​ = −3 VRa​ = 10 kΩRb​ = 100 kΩ

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

Vin = −3 VRa = 10 kΩRb = 100 kΩR1 = 2 kΩRf = 4,7 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​R2​ = 47 kΩV1​ = 1,4 VR1​ = 47 kΩV2​ = 0,1 VR3​ = 10 kΩR4​ = 1 kΩ

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Відношення опорів не узгоджені. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = 1,4 VV2 = 0,1 VR1 = 47 kΩR2 = 47 kΩR3 = 10 kΩR4 = 1 kΩ
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​10 Vt = 0R = 68 ΩL47 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Знайдіть струм i у момент t = 1 ms.

Vs = 10 VR = 68 ΩL = 47 mHt = 1 ms
i = A
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​10 VR1​ = 5 ΩR2​ = 10 Ωрозмикається при t = 0L33 mHi(t)

Ключ паралельно R2 був замкнений тривалий час, тож струм котушки сталий. При t = 0 ключ розмикається. Знайдіть струм котушки i при t = 5 ms.

Vs = 10 VR1 = 5 ΩR2 = 10 ΩL = 33 mHt = 5 ms
i = A

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 1,025 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 5 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​24 VR2​15 ΩAR4​20 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 2 + 20 = 22 Ω
R2 ∥ 22 = 15·22/(15+22) = 8,919 Ω
Req = R1 + 8,919 = 5 + 8,919 = 13,92 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 24/13,92 = 1,724 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 24 − 1,724·5 = 15,38 V
IR2 = VA/R2 = 15,38/15 = 1,025 A

Відповідь

IR2 = 1,025 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 0,33 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 20 ΩR3​ = 10 ΩR5​ = 2 Ω+−V1​9 VR2​20 ΩAR4​2 ΩBR6​3 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 2 + 3 = 5 Ω
R4 ∥ 5 = 1,429 Ω
R3 + 1,429 = 11,43 Ω
R2 ∥ 11,43 = 7,273 Ω
Req = R1 + 7,273 = 20 + 7,273 = 27,27 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 9/27,27 = 0,33 A

Відповідь

IR1 = 0,33 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR3 = −0,1071 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 12 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​15 VR2​12 ΩAR4​6 ΩBIs​1,5 A

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 15 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/12 + (VA − 15)/12 + (VA − VB)/2 = 0
0,6667·VA − 0,5·VB = 1,25

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/6 + (VB − VA)/2 = 1,5
−0,5·VA + 0,6667·VB = 1,5

Розв’яжіть

Δ = (0,6667)(0,6667) − (−0,5)(−0,5) = 0,1944
VA = Δ1/Δ = 1,583/0,1944 = 8,143 V
VB = Δ2/Δ = 1,625/0,1944 = 8,357 V

Відповідь

IR3 = (VA − VB)/R3 = (8,143 − 8,357)/2 = −0,1071 A
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR1 = 1,929 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

Утворіть надвузол

Струм через джерело напруги між A і B невідомий, тож ЗСК не можна записати для A чи B окремо. Об’єднайте A, B і джерело в один надвузол: струм, що входить у нього, дорівнює струму, що виходить.

VB = VA + 15
(VA − V1)/R1 + VA/R2 + VB/R3 = Is

Розв’яжіть

(VA − 18)/12 + VA/6 + (VA + 15)/3 = 0,5
VA·(1/12 + 1/6 + 1/3) = 0,5 + 18/12 − 15/3 = −3
VA = −3/0,5833 = −5,143 V
VB = 9,857 V

Струм через R₁

IR1 = (V1 − VA)/R1 = (18 − (−5,143))/12 = 1,929 A

Відповідь

IR1 = 1,929 A

Від’ємний результат означає, що дійсний струм тече проти стрілки.

5.Метод контурних струмів

Відповідь: I1 = 0,5667 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 15 Ω+−V1​15 VR3​10 ΩA+−V2​12 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
12·I1 + 10(I1 − I2) = 15
22·I1 − 10·I2 = 15

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
15·I2 + 10(I2 − I1) = (−12)
−10·I1 + 25·I2 = −12

Розв’яжіть

Δ = (22)(25) − (−10)(−10) = 450
I1 = Δ1/Δ = 255/450 = 0,5667 A
I2 = Δ2/Δ = −114/450 = −0,2533 A

Відповідь

I1 = 0,5667 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: VR4 = 17,29 V

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 3 ΩR2​ = 4 ΩR3​ = 15 Ω+−V1​30 VR4​10 ΩAR5​2 ΩB+−V2​24 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
3·I1 + 10(I1 − I2) = 30
13·I1 − 10·I2 = 30

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
4·I2 + 10(I2 − I1) + 2(I2 − I3) = 0
−10·I1 + 16·I2 − 2·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
15·I3 + 2(I3 − I2) = (−24)
−2·I2 + 17·I3 = −24

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 1784
I1 = Δ1/Δ = 7560/1784 = 4,238 A
I2 = Δ2/Δ = 4476/1784 = 2,509 A
I3 = Δ3/Δ = −1992/1784 = −1,117 A

Відповідь

IR4 = I1 − I2 = 1,729 A
VR4 = IR4·R4 = 1,729·10 = 17,29 V

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: PR3 = 2,378 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 12 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​30 VR2​3 ΩAR4​15 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 4+15 = 19 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 3·19/(3+19) = 2,591 Ω
VA = 30·2,591/(12+2,591) = 5,327 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 5,327·15/19 = 4,206 V
IR3′ = (VA − VB)/R3 = (5,327 − 4,206)/4 = 0,2804 A
R1​ = 12 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​3 ΩAR4​15 ΩBIs​1,5 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 12·3/(12+3) = 2,4 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 15 ∥ 6,4 = 4,486 Ω
VB = Is·Req = 1,5·4,486 = 6,729 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 6,729·2,4/6,4 = 2,523 V
IR3″ = (VA − VB)/R3 = (2,523 − 6,729)/4 = −1,051 A

Додайте внески струму

IR3 = IR3′ + IR3″ = 0,2804 + (−1,051) = −0,771 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR3 = IR3²·R3 = (−0,771)²·4 = 2,378 W

Відповідь

PR3 = 2,378 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 4,736 W, а це неправильно.

8.Метод накладання

Відповідь: PR3 = 14,51 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 10 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 12 Ω+−V1​18 VR3​12 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 12 ∥ 32 = 8,727 Ω
VA = 18·8,727/(10+8,727) = 8,388 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 8,388·12/32 = 3,146 V
IR3′ = (VA − 0)/R3 = (8,388 − 0)/12 = 0,699 A
R1​ = 10 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 12 ΩКЗR3​12 ΩAIs​4 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 5,455 Ω, тож лівий шлях — R2+5,455 = 25,45 Ω
Req = R4 ∥ 25,45 = 8,155 Ω
VB = Is·Req = 4·8,155 = 32,62 V
VA = VB·5,455/25,45 = 6,99 V
IR3″ = (VA − 0)/R3 = (6,99 − 0)/12 = 0,5825 A
R1​ = 10 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 12 ΩКЗR3​12 ΩAОБРИВB−+V2​15 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 10·12/(10+12) = 5,455 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = (−15)·25,45/37,45 = −10,19 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = −10,19·5,455/25,45 = −2,184 V
IR3‴ = (VA − 0)/R3 = (−2,184 − 0)/12 = −0,182 A

Додайте внески струму

IR3 = IR3′ + IR3″ + IR3‴ = 0,699 + 0,5825 + (−0,182) = 1,1 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR3 = IR3²·R3 = 1,1²·12 = 14,51 W

Відповідь

PR3 = 14,51 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 10,33 W, а це неправильно.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: Vth = 5,625 V

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 20 ΩR3​ = 6 ΩКЗR2​12 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 20·12/(20+12) = 7,5 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 7,5 + 6 = 13,5 Ω
R1​ = 20 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​15 VR2​12 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 15·12/(20+12) = 5,625 V
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: Vth = −0,75 V

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 2 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​30 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 2·30/(2+30) = 1,875 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 1,875 + 4 = 5,875 Ω
R1​ = 2 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​18 VR2​30 ΩAIs​3 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 16,88 + (−3)·1,875 = 11,25 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 11,25 + (−3)·4 = −0,75 V
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = −9,136 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Напруга на вході +

V₊ = Vin·Rb/(Ra + Rb) = −3·100/(10 + 100) = −2,727 V

Коефіцієнт підсилення неінвертувального підсилювача

V₋ = V₊, і струм через R₁ тече також через Rf.

Vout = V₊·(1 + Rf/R1) = −2,727·(1 + 4,7/2) = −9,136 V

Відповідь

Vout = −9,136 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = −1,382 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Напруга на вході +

V₊ = V2·R4/(R3 + R4) = 0,1·1/(10 + 1) = 0,009091 V

Накладіть дію двох входів

При V₂ = 0 для V₁ схема — інвертувальний підсилювач. При V₁ = 0 V₊ підсилюється з коефіцієнтом неінвертувального підсилювача 1 + R₂/R₁.

Vout = −(47/47)·1,4 + (1 + 47/47)·0,009091 = −1,4 + 0,01818 = −1,382 V

Відповідь

Vout = −1,382 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: i = 0,1125 A

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 47 mH / 68 Ω = 0,6912 ms
i(∞) = Vs/R = 10/68 = 0,1471 A

Струм у заданий момент

i(t) = i(∞)·(1 − e−t/τ) = 0,1471·(1 − e−1/0,6912) = 0,1125 A

Відповідь

i = 0,1125 A
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: i = 0,804 A

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

До t = 0 замкнений ключ шунтує R₂; після цього в контурі обидва резистори, R₁ і R₂.

i(0) = 10/5 = 2 A
i(∞) = 10/(5 + 10) = 0,6667 A
τ = L/R = 33/15 = 2,2 ms
i(t) = 0,6667 + (2 − 0,6667)·e−t/τ

Струм у заданий момент

i(5) = 0,6667 + (1,333)·e−5/2,2 = 0,804 A

Відповідь

i = 0,804 A

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1