Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 15 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​15 VR2​5 ΩAR4​3 ΩB

Знайдіть еквівалентний опір Req, який бачить джерело V1.

V1 = 15 VR1 = 15 ΩR2 = 5 ΩR3 = 12 ΩR4 = 3 Ω
Req = Ω
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 4 ΩR3​ = 20 ΩR5​ = 12 Ω+−V1​24 VR2​25 ΩAR4​2 ΩBR6​4 Ω

Знайдіть еквівалентний опір Req, який бачить джерело V1.

V1 = 24 VR1 = 4 ΩR2 = 25 ΩR3 = 20 ΩR4 = 2 ΩR5 = 12 ΩR6 = 4 Ω
Req = Ω
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 12 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​12 VR2​3 ΩAR4​10 ΩBIs​1,5 A

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти вузлову напругу VA (відносно землі).

V1 = 12 VIs = 1,5 AR1 = 12 ΩR2 = 3 ΩR3 = 12 ΩR4 = 10 Ω
VA = V
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 4 ΩIR1​R2​ = 12 ΩR4​ = 5 Ω+−V1​36 VR3​25 ΩAR5​25 ΩBIs​5 A−+V2​24 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 36 VIs = 5 AV2 = 24 VR1 = 4 ΩR2 = 12 ΩR3 = 25 ΩR4 = 5 ΩR5 = 25 Ω
IR1 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 15 ΩIR1​R2​ = 5 Ω+−V1​6 VR3​6 ΩA+−V2​15 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 6 VV2 = 15 VR1 = 15 ΩR2 = 5 ΩR3 = 6 Ω
IR1 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 8 ΩR2​ = 15 ΩR3​ = 25 Ω+−V1​10 VR4​12 ΩAR5​6 ΩIR5​B+−V2​36 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR5 через R5 у напрямку стрілки.

V1 = 10 VV2 = 36 VR1 = 8 ΩR2 = 15 ΩR3 = 25 ΩR4 = 12 ΩR5 = 6 Ω
IR5 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 4 ΩR3​ = 6 ΩIR3​+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​15 ΩBIs​4 A

За методом накладання знайдіть потужність PR3, яку споживає R3.

V1 = 24 VIs = 4 AR1 = 4 ΩR2 = 12 ΩR3 = 6 ΩR4 = 15 Ω
PR3 = W
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 12 ΩR2​ = 12 ΩR4​ = 30 Ω+−V1​15 VR3​2 ΩIR3​AIs​4 AB+−V2​9 V

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти струм IR3 через R3 у напрямку стрілки.

V1 = 15 VIs = 4 AV2 = 9 VR1 = 12 ΩR2 = 12 ΩR3 = 2 ΩR4 = 30 Ω
IR3 = A
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 5 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAab

Знайдіть струм Нортона IN: струм, що тече від a до b, якщо затискачі закоротити.

V1 = 24 VR1 = 5 ΩR2 = 12 ΩR3 = 12 Ω
IN = A
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 8 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​12 VR2​2 ΩAIs​2,5 ABab

Знайдіть струм Нортона IN: струм, що тече від a до b, якщо затискачі закоротити.

V1 = 12 VIs = 2,5 AR1 = 8 ΩR2 = 2 ΩR3 = 4 Ω
IN = A
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = ?R1​ = 2 kΩVin​

Підберіть резистор зворотного зв’язку Rf, щоб цей неінвертувальний підсилювач мав коефіцієнт підсилення за напругою 11.

R1 = 2 kΩAv = 11
Rf = kΩ
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​Rf​ = 4,7 kΩV1​ = −0,3 VR1​ = 47 kΩV2​ = 0,6 VR2​ = 10 kΩ

Сумувальний підсилювач використовує ідеальний ОП, що живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = −0,3 VV2 = 0,6 VR1 = 47 kΩR2 = 10 kΩRf = 4,7 kΩ
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​10 Vt = 0R = 15 ΩL33 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Знайдіть напругу vL на котушці в момент t = 5 ms.

Vs = 10 VR = 15 ΩL = 33 mHt = 5 ms
vL = V
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​6 Vt = 0R = 10 kΩC33 µF+−vC​vC​(0) = 30 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 30 V з указаною полярністю. Знайдіть напругу на конденсаторі vC у момент t = 300 ms.

Vs = 6 VR = 10 kΩC = 33 µFvC(0) = 30 Vt = 300 ms
vC = V

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: Req = 18,75 Ω

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 15 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​15 VR2​5 ΩAR4​3 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 12 + 3 = 15 Ω
R2 ∥ 15 = 5·15/(5+15) = 3,75 Ω
Req = R1 + 3,75 = 15 + 3,75 = 18,75 Ω

Відповідь

Req = 18,75 Ω
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: Req = 15,64 Ω

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 4 ΩR3​ = 20 ΩR5​ = 12 Ω+−V1​24 VR2​25 ΩAR4​2 ΩBR6​4 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 12 + 4 = 16 Ω
R4 ∥ 16 = 1,778 Ω
R3 + 1,778 = 21,78 Ω
R2 ∥ 21,78 = 11,64 Ω
Req = R1 + 11,64 = 4 + 11,64 = 15,64 Ω

Відповідь

Req = 15,64 Ω
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: VA = 3,639 V

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 12 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​12 VR2​3 ΩAR4​10 ΩBIs​1,5 A

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 12 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/3 + (VA − 12)/12 + (VA − VB)/12 = 0
0,5·VA − 0,08333·VB = 1

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/10 + (VB − VA)/12 = 1,5
−0,08333·VA + 0,1833·VB = 1,5

Розв’яжіть

Δ = (0,5)(0,1833) − (−0,08333)(−0,08333) = 0,08472
VA = Δ1/Δ = 0,3083/0,08472 = 3,639 V
VB = Δ2/Δ = 0,8333/0,08472 = 9,836 V

Відповідь

VA = 3,639 V
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR1 = 2,569 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 4 ΩR2​ = 12 ΩR4​ = 5 Ω+−V1​36 VR3​25 ΩAR5​25 ΩBIs​5 A−+V2​24 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 36 V, V2 = −24 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/25 + (VA − 36)/4 + (VA − VB)/12 = 0
0,3733·VA − 0,08333·VB = 9

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/25 + (VB − VA)/12 + (VB − (−24))/5 = 5
−0,08333·VA + 0,3233·VB = 0,2

Розв’яжіть

Δ = (0,3733)(0,3233) − (−0,08333)(−0,08333) = 0,1138
VA = Δ1/Δ = 2,927/0,1138 = 25,73 V
VB = Δ2/Δ = 0,8247/0,1138 = 7,249 V

Відповідь

IR1 = (V1 − VA)/R1 = (36 − 25,73)/4 = 2,569 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: IR1 = −0,1231 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 15 ΩR2​ = 5 Ω+−V1​6 VR3​6 ΩA+−V2​15 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
15·I1 + 6(I1 − I2) = 6
21·I1 − 6·I2 = 6

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
5·I2 + 6(I2 − I1) = (−15)
−6·I1 + 11·I2 = −15

Розв’яжіть

Δ = (21)(11) − (−6)(−6) = 195
I1 = Δ1/Δ = −24/195 = −0,1231 A
I2 = Δ2/Δ = −279/195 = −1,431 A

Відповідь

IR1 = I1 = −0,1231 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: IR5 = 1,13 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 8 ΩR2​ = 15 ΩR3​ = 25 Ω+−V1​10 VR4​12 ΩAR5​6 ΩB+−V2​36 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
8·I1 + 12(I1 − I2) = 10
20·I1 − 12·I2 = 10

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
15·I2 + 12(I2 − I1) + 6(I2 − I3) = 0
−12·I1 + 33·I2 − 6·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
25·I3 + 6(I3 − I2) = (−36)
−6·I2 + 31·I3 = −36

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 15276
I1 = Δ1/Δ = 7278/15276 = 0,4764 A
I2 = Δ2/Δ = −600/15276 = −0,03928 A
I3 = Δ3/Δ = −17856/15276 = −1,169 A

Відповідь

IR5 = I2 − I3 = 1,13 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: PR3 = 18,38 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 4 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​15 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 6+15 = 21 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 12·21/(12+21) = 7,636 Ω
VA = 24·7,636/(4+7,636) = 15,75 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 15,75·15/21 = 11,25 V
IR3′ = (VA − VB)/R3 = (15,75 − 11,25)/6 = 0,75 A
R1​ = 4 ΩR3​ = 6 ΩКЗR2​12 ΩAR4​15 ΩBIs​4 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 4·12/(4+12) = 3 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 15 ∥ 9 = 5,625 Ω
VB = Is·Req = 4·5,625 = 22,5 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 22,5·3/9 = 7,5 V
IR3″ = (VA − VB)/R3 = (7,5 − 22,5)/6 = −2,5 A

Додайте внески струму

IR3 = IR3′ + IR3″ = 0,75 + (−2,5) = −1,75 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR3 = IR3²·R3 = (−1,75)²·6 = 18,38 W

Відповідь

PR3 = 18,38 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 40,88 W, а це неправильно.

8.Метод накладання

Відповідь: IR3 = −3,559 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 12 ΩR4​ = 30 Ω+−V1​15 VR3​2 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 2 ∥ 42 = 1,909 Ω
VA = 15·1,909/(12+1,909) = 2,059 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 2,059·30/42 = 1,471 V
IR3′ = (0 − VA)/R3 = (0 − 2,059)/2 = −1,029 A
R1​ = 12 ΩR2​ = 12 ΩR4​ = 30 ΩКЗR3​2 ΩAIs​4 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 1,714 Ω, тож лівий шлях — R2+1,714 = 13,71 Ω
Req = R4 ∥ 13,71 = 9,412 Ω
VB = Is·Req = 4·9,412 = 37,65 V
VA = VB·1,714/13,71 = 4,706 V
IR3″ = (0 − VA)/R3 = (0 − 4,706)/2 = −2,353 A
R1​ = 12 ΩR2​ = 12 ΩR4​ = 30 ΩКЗR3​2 ΩAОБРИВB+−V2​9 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 12·2/(12+2) = 1,714 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = 9·13,71/43,71 = 2,824 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = 2,824·1,714/13,71 = 0,3529 V
IR3‴ = (0 − VA)/R3 = (0 − 0,3529)/2 = −0,1765 A

Додайте складові

IR3 = IR3′ + IR3″ + IR3‴
IR3 = (−1,029) + (−2,353) + (−0,1765) = −3,559 A

Від’ємний результат означає, що насправді струм тече проти стрілки.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: IN = 1,091 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 5 ΩR3​ = 12 ΩКЗR2​12 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 5·12/(5+12) = 3,529 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 3,529 + 12 = 15,53 Ω
R1​ = 5 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 24·12/(5+12) = 16,94 V
IN​1,091 ARth​15,53 Ωab

Еквівалент Нортона

Джерело Нортона — те саме коло, подане як джерело струму, паралельне R_th. Його струм — це струм короткого замикання на a–b.

IN = Vth/Rth = 16,94/15,53 = 1,091 A
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: IN = 2,929 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 8 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​2 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 8·2/(8+2) = 1,6 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 1,6 + 4 = 5,6 Ω
R1​ = 8 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​12 VR2​2 ΩAIs​2,5 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 2,4 + 2,5·1,6 = 6,4 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 6,4 + 2,5·4 = 16,4 V
IN​2,929 ARth​5,6 Ωab

Еквівалент Нортона

Джерело Нортона — те саме коло, подане як джерело струму, паралельне R_th. Його струм — це струм короткого замикання на a–b.

IN = Vth/Rth = 16,4/5,6 = 2,929 A
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Rf = 20 kΩ

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Коефіцієнт підсилення неінвертувального підсилювача

V₋ = V₊ = Vin, а струм через R₁ тече й через Rf, тож Vout = Vin·(1 + Rf/R₁).

Av = 1 + Rf/R1
Rf = (11 − 1)·2 = 20 kΩ

Відповідь

Rf = 20 kΩ
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = −0,252 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідні струми

V₋ = 0, тож на кожному вхідному резисторі вся його вхідна напруга.

I1 = V1/R1 = −0,3/47 = −0,006383 mA
I2 = V2/R2 = 0,6/10 = 0,06 mA
If = I1 + I2 = 0,05362 mA

Вихідна напруга

Vout = −Rf·If = −4,7·0,05362 = −0,252 V

Відповідь

Vout = −0,252 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vL = 1,03 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 33 mH / 15 Ω = 2,2 ms
i(∞) = Vs/R = 10/15 = 0,6667 A

Напруга на котушці

У момент t = 0 уся напруга живлення прикладена до котушки; далі вона спадає до нуля.

vL(t) = Vs·e−t/τ = 10·e−5/2,2 = 1,03 V

Відповідь

vL = 1,03 V
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vC = 15,67 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 30 V, vC(∞) = Vs = 6 V
τ = R·C = 10 kΩ · 33 µF = 330 ms
vC(t) = 6 + (30 − 6)·e−t/τ

Напруга в заданий момент

vC(300) = 6 + (24)·e−300/330 = 15,67 V

Відповідь

vC = 15,67 V

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1