Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 12 ΩIR1​R3​ = 6 Ω+−V1​12 VR2​3 ΩAR4​8 ΩB

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 12 VR1 = 12 ΩR2 = 3 ΩR3 = 6 ΩR4 = 8 Ω
IR1 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 30 ΩIR1​R3​ = 3 ΩR5​ = 5 Ω+−V1​10 VR2​30 ΩAR4​5 ΩBR6​30 Ω

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 10 VR1 = 30 ΩR2 = 30 ΩR3 = 3 ΩR4 = 5 ΩR5 = 5 ΩR6 = 30 Ω
IR1 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​10 Ω+−V1​9 VR2​10 Ω+−V2​15 VR3​10 Ω+−V3​30 VI3​A

Між вузлом A і землею ввімкнено три вітки, як показано на схемі. Методом вузлових потенціалів знайдіть струм I3 у вітці 3, що тече вгору у вузол A в напрямку стрілки.

V1 = 9 VR1 = 10 ΩV2 = 15 VR2 = 10 ΩV3 = 30 VR3 = 10 Ω
I3 = A
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 5 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​36 VR2​4 ΩAR4​5 ΩIR4​B0,1·VA​

Ромб — це джерело струму, кероване напругою, що подає струм 0,1·VA (в A, де VA у V) угору у вузол B. Методом вузлових потенціалів знайдіть струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 36 VR1 = 5 ΩR2 = 4 ΩR3 = 6 ΩR4 = 5 Ωg = 0,1 A/V
IR4 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 6 ΩR2​ = 5 Ω+−V1​6 VR3​20 Ω+−VR3​A+−V2​10 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти напругу VR3 на R3 з указаною полярністю.

V1 = 6 VV2 = 10 VR1 = 6 ΩR2 = 5 ΩR3 = 20 Ω
VR3 = V
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 12 ΩR2​ = 12 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​18 VR4​12 ΩAR5​15 ΩB+−V2​5 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I2 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 18 VV2 = 5 VR1 = 12 ΩR2 = 12 ΩR3 = 30 ΩR4 = 12 ΩR5 = 15 Ω
I2 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 8 ΩR3​ = 10 ΩIR3​+−V1​18 VR2​6 ΩAR4​15 ΩBIs​4 A

За методом накладання знайдіть потужність PR3, яку споживає R3.

V1 = 18 VIs = 4 AR1 = 8 ΩR2 = 6 ΩR3 = 10 ΩR4 = 15 Ω
PR3 = W
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 20 ΩR2​ = 30 Ω+−VR2​R4​ = 30 Ω+−V1​10 VR3​2 ΩAIs​2 AB−+V2​5 V

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти напругу VR2 на R2 з указаною полярністю.

V1 = 10 VIs = 2 AV2 = 5 VR1 = 20 ΩR2 = 30 ΩR3 = 2 ΩR4 = 30 Ω
VR2 = V
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 10 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​10 VR2​12 ΩARL​5 ΩIL​B

До a–b підключено навантаження RL = 5 Ω. Замініть решту кола еквівалентом Тевенена і знайдіть струм навантаження IL.

V1 = 10 VR1 = 10 ΩR2 = 12 ΩR3 = 2 ΩRL = 5 Ω
IL = A
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 4 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​30 VR2​25 ΩAIs​1 ABRL​8 ΩIL​

До a–b підключено навантаження RL = 8 Ω. За допомогою еквівалента Тевенена знайдіть потужність PL, що передається навантаженню.

V1 = 30 VIs = 1 AR1 = 4 ΩR2 = 25 ΩR3 = 30 ΩRL = 8 Ω
PL = W
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​R2​ = 22 kΩV1​ = 0,3 VR1​ = 100 kΩV2​ = 1,9 VR3​ = 100 kΩR4​ = 22 kΩ

Диференціальний підсилювач використовує ідеальний ОП із живленням ±15 V, R3 = R1 і R4 = R2. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = 0,3 VV2 = 1,9 VR1 = R3 = 100 kΩR2 = R4 = 22 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​Rf​ = 10 kΩV1​ = −1,8 VR1​ = 2 kΩV2​ = 0,7 VR2​ = 22 kΩ

Сумувальний підсилювач використовує ідеальний ОП, що живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = −1,8 VV2 = 0,7 VR1 = 2 kΩR2 = 22 kΩRf = 10 kΩ
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​9 Vt = 0R = 5 ΩL22 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Знайдіть енергію W(∞), накопичену в котушці після встановлення режиму, у mJ.

Vs = 9 VR = 5 ΩL = 22 mH
W(∞) = mJ
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​24 Vt = 0R = 10 kΩC68 µF+−vC​vC​(0) = 10 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 10 V з указаною полярністю. Знайдіть напругу на конденсаторі vC у момент t = 750 ms.

Vs = 24 VR = 10 kΩC = 68 µFvC(0) = 10 Vt = 750 ms
vC = V

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 0,8293 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 12 ΩR3​ = 6 Ω+−V1​12 VR2​3 ΩAR4​8 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 6 + 8 = 14 Ω
R2 ∥ 14 = 3·14/(3+14) = 2,471 Ω
Req = R1 + 2,471 = 12 + 2,471 = 14,47 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 12/14,47 = 0,8293 A

Відповідь

IR1 = 0,8293 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 0,2784 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 30 ΩR3​ = 3 ΩR5​ = 5 Ω+−V1​10 VR2​30 ΩAR4​5 ΩBR6​30 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 5 + 30 = 35 Ω
R4 ∥ 35 = 4,375 Ω
R3 + 4,375 = 7,375 Ω
R2 ∥ 7,375 = 5,92 Ω
Req = R1 + 5,92 = 30 + 5,92 = 35,92 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 10/35,92 = 0,2784 A

Відповідь

IR1 = 0,2784 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: I3 = 1,2 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

ЗСК для вузла A

Нижній провід візьміть за землю. Кожна вітка проводить від A струм (VA − Vk)/Rk, де Vk — напруга її джерела (нуль для простого резистора). Сума струмів, що виходять з A, дорівнює нулю.

(VA − 9)/10 + (VA − 15)/10 + (VA − 30)/10 = 0

Знайдіть VA

VA = (9/10 + 15/10 + 30/10) / (1/10 + 1/10 + 1/10) = 5,4/0,3 = 18 V

Струм гілки

Стрілка спрямована вгору вздовж вітки, у вузол A.

I3 = (30 − VA)/R3 = (30 − 18)/10 = 1,2 A

Відповідь

I3 = 1,2 A

Від’ємний результат означає, що дійсний струм тече проти стрілки.

4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR4 = 2,114 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

ЗСК для вузла A

Струми, що виходять з A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

(VA − V1)/R1 + VA/R2 + (VA − VB)/R3 = 0
0,6167·VA − 0,1667·VB = 7,2

ЗСК для вузла B

Залежне джерело подає g·VA у вузол B. Розглядайте його як незалежне джерело, потім перенесіть доданок з VA у ліву частину.

(VB − VA)/R3 + VB/R4 = 0,1·VA
−0,2667·VA + 0,3667·VB = 0

Розв’яжіть

Δ = (0,6167)(0,3667) − (−0,1667)(−0,2667) = 0,1817
VA = Δ1/Δ = 2,64/0,1817 = 14,53 V
VB = Δ2/Δ = 1,92/0,1817 = 10,57 V

Струм через R₄

IR4 = VB/R4 = 10,57/5 = 2,114 A

Відповідь

IR4 = 2,114 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: VR3 = 7,2 V

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 6 ΩR2​ = 5 Ω+−V1​6 VR3​20 ΩA+−V2​10 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
6·I1 + 20(I1 − I2) = 6
26·I1 − 20·I2 = 6

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
5·I2 + 20(I2 − I1) = (−10)
−20·I1 + 25·I2 = −10

Розв’яжіть

Δ = (26)(25) − (−20)(−20) = 250
I1 = Δ1/Δ = −50/250 = −0,2 A
I2 = Δ2/Δ = −140/250 = −0,56 A

Відповідь

IR3 = I1 − I2 = 0,36 A
VR3 = IR3·R3 = 0,36·20 = 7,2 V

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: I2 = 0,2619 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 12 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​18 VR4​12 ΩAR5​15 ΩB+−V2​5 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
12·I1 + 12(I1 − I2) = 18
24·I1 − 12·I2 = 18

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
12·I2 + 12(I2 − I1) + 15(I2 − I3) = 0
−12·I1 + 39·I2 − 15·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
30·I3 + 15(I3 − I2) = (−5)
−15·I2 + 45·I3 = −5

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 30240
I1 = Δ1/Δ = 26640/30240 = 0,881 A
I2 = Δ2/Δ = 7920/30240 = 0,2619 A
I3 = Δ3/Δ = −720/30240 = −0,02381 A

Відповідь

I2 = 0,2619 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: PR3 = 33,83 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 8 ΩR3​ = 10 Ω+−V1​18 VR2​6 ΩAR4​15 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 10+15 = 25 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 6·25/(6+25) = 4,839 Ω
VA = 18·4,839/(8+4,839) = 6,784 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 6,784·15/25 = 4,07 V
IR3′ = (VA − VB)/R3 = (6,784 − 4,07)/10 = 0,2714 A
R1​ = 8 ΩR3​ = 10 ΩКЗR2​6 ΩAR4​15 ΩBIs​4 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 8·6/(8+6) = 3,429 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 15 ∥ 13,43 = 7,085 Ω
VB = Is·Req = 4·7,085 = 28,34 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 28,34·3,429/13,43 = 7,236 V
IR3″ = (VA − VB)/R3 = (7,236 − 28,34)/10 = −2,111 A

Додайте внески струму

IR3 = IR3′ + IR3″ = 0,2714 + (−2,111) = −1,839 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR3 = IR3²·R3 = (−1,839)²·10 = 33,83 W

Відповідь

PR3 = 33,83 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 45,28 W, а це неправильно.

8.Метод накладання

Відповідь: VR2 = 31,99 V

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 20 ΩR2​ = 30 ΩR4​ = 30 Ω+−V1​10 VR3​2 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 2 ∥ 60 = 1,935 Ω
VA = 10·1,935/(20+1,935) = 0,8824 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 0,8824·30/60 = 0,4412 V
VR2′ = VA − VB = 0,8824 − 0,4412 = 0,4412 V
R1​ = 20 ΩR2​ = 30 ΩR4​ = 30 ΩКЗR3​2 ΩAIs​2 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 1,818 Ω, тож лівий шлях — R2+1,818 = 31,82 Ω
Req = R4 ∥ 31,82 = 15,44 Ω
VB = Is·Req = (−2)·15,44 = −30,88 V
VA = VB·1,818/31,82 = −1,765 V
VR2″ = VA − VB = −1,765 − −30,88 = 29,12 V
R1​ = 20 ΩR2​ = 30 ΩR4​ = 30 ΩКЗR3​2 ΩAОБРИВB−+V2​5 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 20·2/(20+2) = 1,818 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = (−5)·31,82/61,82 = −2,574 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = −2,574·1,818/31,82 = −0,1471 V
VR2‴ = VA − VB = −0,1471 − −2,574 = 2,426 V

Додайте складові

VR2 = VR2′ + VR2″ + VR2‴
VR2 = 0,4412 + 29,12 + 2,426 = 31,99 V

Від’ємний результат означає, що насправді полярність протилежна вказаній.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: IL = 0,438 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 10 ΩR3​ = 2 ΩКЗR2​12 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 10·12/(10+12) = 5,455 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 5,455 + 2 = 7,455 Ω
R1​ = 10 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​10 VR2​12 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 10·12/(10+12) = 5,455 V
Rth​ = 7,455 Ω+−Vth​5,455 VRL​5 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 5,455/(7,455 + 5) = 0,438 A
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: PL = 16,38 W

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 4 ΩR3​ = 30 ΩКЗR2​25 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 4·25/(4+25) = 3,448 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 3,448 + 30 = 33,45 Ω
R1​ = 4 ΩR3​ = 30 Ω+−V1​30 VR2​25 ΩAIs​1 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 25,86 + 1·3,448 = 29,31 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 29,31 + 1·30 = 59,31 V
Rth​ = 33,45 Ω+−Vth​59,31 VRL​8 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 59,31/(33,45 + 8) = 1,431 A
PL = IL²·RL = 1,431²·8 = 16,38 W
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 0,352 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Напруга на входах

Через R₃ і R₄ тече однаковий струм, тож вони утворюють подільник напруги; зворотний зв’язок забезпечує V₋ = V₊.

V₊ = V2·R4/(R3 + R4) = 1,9·22/(100 + 22) = 0,3426 V
V₋ = V₊

ЗСК для інвертувального входу

(0,3 − 0,3426)/100 = (0,3426 − Vout)/22
Vout = (R2/R1)·(V2 − V1) = (22/100)·(1,9 − 0,3) = 0,352 V

Відповідь

Vout = 0,352 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 8,682 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідні струми

V₋ = 0, тож на кожному вхідному резисторі вся його вхідна напруга.

I1 = V1/R1 = −1,8/2 = −0,9 mA
I2 = V2/R2 = 0,7/22 = 0,03182 mA
If = I1 + I2 = −0,8682 mA

Вихідна напруга

Vout = −Rf·If = −10·(−0,8682) = 8,682 V

Відповідь

Vout = 8,682 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: W(∞) = 35,64 mJ

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 22 mH / 5 Ω = 4,4 ms
i(∞) = Vs/R = 9/5 = 1,8 A

Накопичена енергія

W(∞) = ½·L·i(∞)² = ½·22·1,8² = 35,64 mJ

Відповідь

W(∞) = 35,64 mJ
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vC = 19,35 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 10 V, vC(∞) = Vs = 24 V
τ = R·C = 10 kΩ · 68 µF = 680 ms
vC(t) = 24 + (10 − 24)·e−t/τ

Напруга в заданий момент

vC(750) = 24 + (−14)·e−750/680 = 19,35 V

Відповідь

vC = 19,35 V

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1