Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 4 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩIR2​AR4​5 ΩB

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 24 VR1 = 4 ΩR2 = 12 ΩR3 = 4 ΩR4 = 5 Ω
IR2 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 5 ΩIR1​R3​ = 10 ΩR5​ = 5 Ω+−V1​36 VR2​10 ΩAR4​30 ΩBR6​10 Ω

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 36 VR1 = 5 ΩR2 = 10 ΩR3 = 10 ΩR4 = 30 ΩR5 = 5 ΩR6 = 10 Ω
IR1 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 2 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​30 VR2​15 ΩAR4​12 ΩBIs​4 A

Методом вузлових потенціалів знайдіть потужність PIs, яку віддає джерело струму Is.

V1 = 30 VIs = 4 AR1 = 2 ΩR2 = 15 ΩR3 = 5 ΩR4 = 12 Ω
PIs = W
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 8 ΩIR1​R2​ = 3 ΩR4​ = 20 Ω+−V1​30 VR3​5 ΩAR5​30 ΩBIs​5 A+−V2​24 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 30 VIs = 5 AV2 = 24 VR1 = 8 ΩR2 = 3 ΩR3 = 5 ΩR4 = 20 ΩR5 = 30 Ω
IR1 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 12 ΩIR1​R2​ = 6 Ω+−V1​30 VR3​8 ΩA+−V2​10 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 30 VV2 = 10 VR1 = 12 ΩR2 = 6 ΩR3 = 8 Ω
IR1 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 25 ΩR2​ = 5 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​12 VR4​30 ΩAR5​5 ΩB+−V2​18 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I3 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 12 VV2 = 18 VR1 = 25 ΩR2 = 5 ΩR3 = 4 ΩR4 = 30 ΩR5 = 5 Ω
I3 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 6 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​18 VR2​5 ΩAR4​8 ΩIR4​BIs​5 A

За методом накладання знайдіть потужність PR4, яку споживає R4.

V1 = 18 VIs = 5 AR1 = 6 ΩR2 = 5 ΩR3 = 12 ΩR4 = 8 Ω
PR4 = W
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 10 ΩR2​ = 5 ΩR4​ = 10 Ω+−V1​18 VR3​30 ΩIR3​AIs​5 AB+−V2​?

Знайдіть значення джерела напруги V2 (полярність як на схемі), за якого струм IR3 через R3 дорівнює нулю.

V1 = 18 VIs = 5 AR1 = 10 ΩR2 = 5 ΩR3 = 30 ΩR4 = 10 Ω
V2 = V
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 20 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​9 VR2​5 ΩAab

Знайдіть опір Тевенена Rth з боку затискачів a–b.

V1 = 9 VR1 = 20 ΩR2 = 5 ΩR3 = 12 Ω
Rth = Ω
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 5 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​9 VR2​30 ΩAIs​2 ABRL​2 ΩIL​

До a–b підключено навантаження RL = 2 Ω. Замініть решту кола еквівалентом Тевенена і знайдіть струм навантаження IL.

V1 = 9 VIs = 2 AR1 = 5 ΩR2 = 30 ΩR3 = 12 ΩRL = 2 Ω
IL = A
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = 10 kΩR1​ = 1 kΩVin​ = −5 VRa​ = 100 kΩRb​ = 22 kΩ

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

Vin = −5 VRa = 100 kΩRb = 22 kΩR1 = 1 kΩRf = 10 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
Vin​V1​Vout​каскад 1: інвертувальнийR1​ = 22 kΩRf1​ = 22 kΩкаскад 2: неінвертувальнийR2​ = 2 kΩRf2​ = 10 kΩ

Два каскади на ідеальних ОП увімкнено послідовно: інвертувальний підсилювач (R1, Rf1), за ним неінвертувальний (R2 на землю, Rf2 у колі зворотного зв’язку). Обидва живляться від ±15 V. Вхідна напруга Vin = −0,6 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

R1 = 22 kΩRf1 = 22 kΩR2 = 2 kΩRf2 = 10 kΩVin = −0,6 V
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​20 Vt = 0R = 50 ΩL220 mHi(t)

До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Через який час після замикання вимикача струм досягне 50% кінцевого значення? Знайдіть t.

Vs = 20 VR = 50 ΩL = 220 mH
t = ms
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​24 Vt = 0R = 10 kΩC10 µF+−vC​vC​(0) = 20 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 20 V з указаною полярністю. За який час vC досягне 23,2 V? Знайдіть t.

Vs = 24 VR = 10 kΩC = 10 µFvC(0) = 20 V
t = ms

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 1,125 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 4 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​5 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 4 + 5 = 9 Ω
R2 ∥ 9 = 12·9/(12+9) = 5,143 Ω
Req = R1 + 5,143 = 4 + 5,143 = 9,143 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 24/9,143 = 2,625 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 24 − 2,625·4 = 13,5 V
IR2 = VA/R2 = 13,5/12 = 1,125 A

Відповідь

IR2 = 1,125 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 3,086 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 5 ΩR3​ = 10 ΩR5​ = 5 Ω+−V1​36 VR2​10 ΩAR4​30 ΩBR6​10 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 5 + 10 = 15 Ω
R4 ∥ 15 = 10 Ω
R3 + 10 = 20 Ω
R2 ∥ 20 = 6,667 Ω
Req = R1 + 6,667 = 5 + 6,667 = 11,67 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 36/11,67 = 3,086 A

Відповідь

IR1 = 3,086 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: PIs = 136,9 W

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/15 + (VA − 30)/2 + (VA − VB)/5 = 0
0,7667·VA − 0,2·VB = 15

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/12 + (VB − VA)/5 = 4
−0,2·VA + 0,2833·VB = 4

Розв’яжіть

Δ = (0,7667)(0,2833) − (−0,2)(−0,2) = 0,1772
VA = Δ1/Δ = 5,05/0,1772 = 28,5 V
VB = Δ2/Δ = 6,067/0,1772 = 34,23 V

Потужність, яку віддає джерело струму

Джерело подає Iₛ угору у вузол B, від землі (0 V) до VB. Джерело, струм якого виходить з його затискача +, віддає потужність P = V·I.

PIs = VB·Is = 34,23·4 = 136,9 W

Відповідь

PIs = 136,9 W
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR1 = 0,9702 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 8 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 20 Ω+−V1​30 VR3​5 ΩAR5​30 ΩBIs​5 A+−V2​24 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 30 V, V2 = 24 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/5 + (VA − 30)/8 + (VA − VB)/3 = 0
0,6583·VA − 0,3333·VB = 3,75

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/30 + (VB − VA)/3 + (VB − 24)/20 = 5
−0,3333·VA + 0,4167·VB = 6,2

Розв’яжіть

Δ = (0,6583)(0,4167) − (−0,3333)(−0,3333) = 0,1632
VA = Δ1/Δ = 3,629/0,1632 = 22,24 V
VB = Δ2/Δ = 5,332/0,1632 = 32,67 V

Відповідь

IR1 = (V1 − VA)/R1 = (30 − 22,24)/8 = 0,9702 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: IR1 = 1,574 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 6 Ω+−V1​30 VR3​8 ΩA+−V2​10 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
12·I1 + 8(I1 − I2) = 30
20·I1 − 8·I2 = 30

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
6·I2 + 8(I2 − I1) = (−10)
−8·I1 + 14·I2 = −10

Розв’яжіть

Δ = (20)(14) − (−8)(−8) = 216
I1 = Δ1/Δ = 340/216 = 1,574 A
I2 = Δ2/Δ = 40/216 = 0,1852 A

Відповідь

IR1 = I1 = 1,574 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: I3 = −2,092 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 25 ΩR2​ = 5 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​12 VR4​30 ΩAR5​5 ΩB+−V2​18 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
25·I1 + 30(I1 − I2) = 12
55·I1 − 30·I2 = 12

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
5·I2 + 30(I2 − I1) + 5(I2 − I3) = 0
−30·I1 + 40·I2 − 5·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
4·I3 + 5(I3 − I2) = (−18)
−5·I2 + 9·I3 = −18

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 10325
I1 = Δ1/Δ = 1320/10325 = 0,1278 A
I2 = Δ2/Δ = −1710/10325 = −0,1656 A
I3 = Δ3/Δ = −21600/10325 = −2,092 A

Відповідь

I3 = −2,092 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: PR4 = 103,7 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 6 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​18 VR2​5 ΩAR4​8 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 12+8 = 20 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 5·20/(5+20) = 4 Ω
VA = 18·4/(6+4) = 7,2 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 7,2·8/20 = 2,88 V
IR4′ = (VB − 0)/R4 = (2,88 − 0)/8 = 0,36 A
R1​ = 6 ΩR3​ = 12 ΩКЗR2​5 ΩAR4​8 ΩBIs​5 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 6·5/(6+5) = 2,727 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 8 ∥ 14,73 = 5,184 Ω
VB = Is·Req = 5·5,184 = 25,92 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 25,92·2,727/14,73 = 4,8 V
IR4″ = (VB − 0)/R4 = (25,92 − 0)/8 = 3,24 A

Додайте внески струму

IR4 = IR4′ + IR4″ = 0,36 + 3,24 = 3,6 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR4 = IR4²·R4 = 3,6²·8 = 103,7 W

Відповідь

PR4 = 103,7 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 85,02 W, а це неправильно.

8.Метод накладання

Відповідь: V2 = 23 V

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 10 ΩR2​ = 5 ΩR4​ = 10 Ω+−V1​18 VR3​30 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 30 ∥ 15 = 10 Ω
VA = 18·10/(10+10) = 9 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 9·10/15 = 6 V
R1​ = 10 ΩR2​ = 5 ΩR4​ = 10 ΩКЗR3​30 ΩAIs​5 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃. Стрілка Iₛ спрямована вниз, від його вузла, тож Iₛ відбирає струм із цього вузла: його доданок входить зі знаком мінус.

R1 ∥ R3 = 7,5 Ω, тож лівий шлях — R2+7,5 = 12,5 Ω
Req = R4 ∥ 12,5 = 5,556 Ω
VB = −Is·Req = −5·5,556 = −27,78 V
VA = VB·7,5/12,5 = −16,67 V

Випадок 3 · діє лише V2, на один вольт

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 7,5 Ω
VA‴ = V2·7,5/(10 + 5 + 7,5) = 0,3333·V2

Прирівняйте VA до нуля

При VA = 0 напруга на R₃ відсутня, тож струм через нього дорівнює нулю.

VA′ + VA″ + VA‴ = 9 + (−16,67) + 0,3333·V2 = 0
V2 = 7,667/0,3333 = 23 V

Відповідь

V2 = 23 V
9.Тевенен і Нортон

Відповідь: Rth = 16 Ω

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 20 ΩR3​ = 12 ΩКЗR2​5 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 20·5/(20+5) = 4 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 4 + 12 = 16 Ω
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: IL = 2,203 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 5 ΩR3​ = 12 ΩКЗR2​30 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 5·30/(5+30) = 4,286 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 4,286 + 12 = 16,29 Ω
R1​ = 5 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​9 VR2​30 ΩAIs​2 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 7,714 + 2·4,286 = 16,29 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 16,29 + 2·12 = 40,29 V
Rth​ = 16,29 Ω+−Vth​40,29 VRL​2 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 40,29/(16,29 + 2) = 2,203 A
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = −9,918 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Напруга на вході +

V₊ = Vin·Rb/(Ra + Rb) = −5·22/(100 + 22) = −0,9016 V

Коефіцієнт підсилення неінвертувального підсилювача

V₋ = V₊, і струм через R₁ тече також через Rf.

Vout = V₊·(1 + Rf/R1) = −0,9016·(1 + 10/1) = −9,918 V

Відповідь

Vout = −9,918 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 3,6 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Коефіцієнт підсилення кожного каскаду

A1 = −Rf1/R1 = −22/22 = −1
A2 = 1 + Rf2/R2 = 1 + 10/2 = 6

Каскад за каскадом

V1 = −1·(−0,6) = 0,6 V
Vout = 6·0,6 = 3,6 V

Відповідь

Vout = 3,6 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: t = 3,05 ms

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу і кінцевий струм

Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.

τ = L/R = 220 mH / 50 Ω = 4,4 ms
i(∞) = Vs/R = 20/50 = 0,4 A

Виразіть час

0,5 = 1 − e−t/τ → t = −τ·ln(1 − 0,5)
t = −4,4·ln(0,5) = 3,05 ms

Відповідь

t = 3,05 ms
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: t = 160,9 ms

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 20 V, vC(∞) = Vs = 24 V
τ = R·C = 10 kΩ · 10 µF = 100 ms
vC(t) = 24 + (20 − 24)·e−t/τ

Виразіть час

23,2 = 24 + (−4)·e−t/τ → e−t/τ = (23,2 − 24)/(20 − 24) = 0,2
t = τ·ln((20 − 24)/(23,2 − 24)) = 100·ln(5) = 160,9 ms

Відповідь

t = 160,9 ms

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1