Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 15 ΩIR1​R3​ = 2 Ω+−V1​6 VR2​10 ΩAR4​3 ΩB

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 6 VR1 = 15 ΩR2 = 10 ΩR3 = 2 ΩR4 = 3 Ω
IR1 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 8 ΩR3​ = 2 ΩR5​ = 8 Ω+−V1​18 VR2​2 ΩIR2​AR4​2 ΩBR6​5 Ω

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 18 VR1 = 8 ΩR2 = 2 ΩR3 = 2 ΩR4 = 2 ΩR5 = 8 ΩR6 = 5 Ω
IR2 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 12 ΩR3​ = 10 Ω+−V1​18 VR2​3 ΩAR4​4 ΩBIs​1 A

Методом вузлових потенціалів знайдіть потужність PIs, яку віддає джерело струму Is.

V1 = 18 VIs = 1 AR1 = 12 ΩR2 = 3 ΩR3 = 10 ΩR4 = 4 Ω
PIs = W
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 30 ΩR2​ = 15 ΩR4​ = 20 Ω+−V1​15 VR3​4 ΩAR5​3 ΩBIs​5 A+−V2​5 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти вузлову напругу VA (відносно землі).

V1 = 15 VIs = 5 AV2 = 5 VR1 = 30 ΩR2 = 15 ΩR3 = 4 ΩR4 = 20 ΩR5 = 3 Ω
VA = V
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 12 ΩR2​ = 4 Ω+−V1​9 VR3​2 ΩA+−V2​6 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I2 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 9 VV2 = 6 VR1 = 12 ΩR2 = 4 ΩR3 = 2 Ω
I2 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 10 ΩR2​ = 4 ΩR3​ = 3 Ω+−VR3​+−V1​6 VR4​8 ΩAR5​25 ΩB+−V2​30 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти напругу VR3 на R3 з указаною полярністю.

V1 = 6 VV2 = 30 VR1 = 10 ΩR2 = 4 ΩR3 = 3 ΩR4 = 8 ΩR5 = 25 Ω
VR3 = V
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 15 ΩIR1​R3​ = 12 Ω+−V1​12 VR2​3 ΩAR4​20 ΩBIs​2 A

За методом накладання знайдіть потужність PR1, яку споживає R1.

V1 = 12 VIs = 2 AR1 = 15 ΩR2 = 3 ΩR3 = 12 ΩR4 = 20 Ω
PR1 = W
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 15 ΩR2​ = 20 Ω+−VR2​R4​ = 2 Ω+−V1​9 VR3​20 ΩAIs​3 AB−+V2​6 V

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти напругу VR2 на R2 з указаною полярністю.

V1 = 9 VIs = 3 AV2 = 6 VR1 = 15 ΩR2 = 20 ΩR3 = 20 ΩR4 = 2 Ω
VR2 = V
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 10 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​12 VR2​4 ΩARL​20 ΩIL​B

До a–b підключено навантаження RL = 20 Ω. Замініть решту кола еквівалентом Тевенена і знайдіть струм навантаження IL.

V1 = 12 VR1 = 10 ΩR2 = 4 ΩR3 = 3 ΩRL = 20 Ω
IL = A
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 5 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​12 VR2​25 ΩAIs​5 ABab

Знайдіть струм Нортона IN: струм, що тече від a до b, якщо затискачі закоротити.

V1 = 12 VIs = 5 AR1 = 5 ΩR2 = 25 ΩR3 = 4 Ω
IN = A
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = 2 kΩR1​ = 1 kΩVin​ = 1,1 V

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

Vin = 1,1 VR1 = 1 kΩRf = 2 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​Rf​ = 10 kΩV1​ = −1,3 VR1​ = 100 kΩV2​ = −0,3 VR2​ = 22 kΩ

Сумувальний підсилювач використовує ідеальний ОП, що живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

V1 = −1,3 VV2 = −0,3 VR1 = 100 kΩR2 = 22 kΩRf = 10 kΩ
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
R = 50 Ωt = 0L22 mHi(t)

Через котушку тече сталий струм 1,5 A. При t = 0 ключ замикає контур через R і джерело від’єднується, тож струм котушки спадає через R. Знайдіть напругу vR на R при t = 1 ms.

i(0) = 1,5 AR = 50 ΩL = 22 mHt = 1 ms
vR = V
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​10 Vt = 0R = 2,2 kΩC33 µF+−vC​vC​(0) = 5 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 5 V з указаною полярністю. За який час vC досягне 9 V? Знайдіть t.

Vs = 10 VR = 2,2 kΩC = 33 µFvC(0) = 5 V
t = ms

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 0,3273 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 15 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​6 VR2​10 ΩAR4​3 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 2 + 3 = 5 Ω
R2 ∥ 5 = 10·5/(10+5) = 3,333 Ω
Req = R1 + 3,333 = 15 + 3,333 = 18,33 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 6/18,33 = 0,3273 A

Відповідь

IR1 = 0,3273 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 1,26 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 8 ΩR3​ = 2 ΩR5​ = 8 Ω+−V1​18 VR2​2 ΩAR4​2 ΩBR6​5 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 8 + 5 = 13 Ω
R4 ∥ 13 = 1,733 Ω
R3 + 1,733 = 3,733 Ω
R2 ∥ 3,733 = 1,302 Ω
Req = R1 + 1,302 = 8 + 1,302 = 9,302 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 18/9,302 = 1,935 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 18 − 1,935·8 = 2,52 V
IR2 = VA/R2 = 2,52/2 = 1,26 A

Відповідь

IR2 = 1,26 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: PIs = 3,902 W

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/3 + (VA − 18)/12 + (VA − VB)/10 = 0
0,5167·VA − 0,1·VB = 1,5

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/4 + (VB − VA)/10 = 1
−0,1·VA + 0,35·VB = 1

Розв’яжіть

Δ = (0,5167)(0,35) − (−0,1)(−0,1) = 0,1708
VA = Δ1/Δ = 0,625/0,1708 = 3,659 V
VB = Δ2/Δ = 0,6667/0,1708 = 3,902 V

Потужність, яку віддає джерело струму

Джерело подає Iₛ угору у вузол B, від землі (0 V) до VB. Джерело, струм якого виходить з його затискача +, віддає потужність P = V·I.

PIs = VB·Is = 3,902·1 = 3,902 W

Відповідь

PIs = 3,902 W
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: VA = −0,5989 V

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 30 ΩR2​ = 15 ΩR4​ = 20 Ω+−V1​15 VR3​4 ΩAR5​3 ΩBIs​5 A+−V2​5 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 15 V, V2 = 5 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/4 + (VA − 15)/30 + (VA − VB)/15 = 0
0,35·VA − 0,06667·VB = 0,5

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/3 + (VB − VA)/15 + (VB − 5)/20 = (−5)
−0,06667·VA + 0,45·VB = −4,75

Розв’яжіть

Δ = (0,35)(0,45) − (−0,06667)(−0,06667) = 0,1531
VA = Δ1/Δ = −0,09167/0,1531 = −0,5989 V
VB = Δ2/Δ = −1,629/0,1531 = −10,64 V

Відповідь

VA = −0,5989 V
5.Метод контурних струмів

Відповідь: I2 = −0,825 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 12 ΩR2​ = 4 Ω+−V1​9 VR3​2 ΩA+−V2​6 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
12·I1 + 2(I1 − I2) = 9
14·I1 − 2·I2 = 9

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
4·I2 + 2(I2 − I1) = (−6)
−2·I1 + 6·I2 = −6

Розв’яжіть

Δ = (14)(6) − (−2)(−2) = 80
I1 = Δ1/Δ = 42/80 = 0,525 A
I2 = Δ2/Δ = −66/80 = −0,825 A

Відповідь

I2 = −0,825 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: VR3 = −9,022 V

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 10 ΩR2​ = 4 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​6 VR4​8 ΩAR5​25 ΩB+−V2​30 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
10·I1 + 8(I1 − I2) = 6
18·I1 − 8·I2 = 6

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
4·I2 + 8(I2 − I1) + 25(I2 − I3) = 0
−8·I1 + 37·I2 − 25·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
3·I3 + 25(I3 − I2) = (−30)
−25·I2 + 28·I3 = −30

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 5606
I1 = Δ1/Δ = −3534/5606 = −0,6304 A
I2 = Δ2/Δ = −12156/5606 = −2,168 A
I3 = Δ3/Δ = −16860/5606 = −3,007 A

Відповідь

IR3 = I3 = −3,007 A
VR3 = IR3·R3 = −3,007·3 = −9,022 V

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: PR1 = 3,501 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 15 ΩR3​ = 12 Ω+−V1​12 VR2​3 ΩAR4​20 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 12+20 = 32 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 3·32/(3+32) = 2,743 Ω
VA = 12·2,743/(15+2,743) = 1,855 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 1,855·20/32 = 1,159 V
IR1′ = (V1 − VA)/R1 = (12 − 1,855)/15 = 0,6763 A
R1​ = 15 ΩR3​ = 12 ΩКЗR2​3 ΩAR4​20 ΩBIs​2 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 15·3/(15+3) = 2,5 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 20 ∥ 14,5 = 8,406 Ω
VB = Is·Req = 2·8,406 = 16,81 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 16,81·2,5/14,5 = 2,899 V
IR1″ = (V1 − VA)/R1 = (0 − 2,899)/15 = −0,1932 A

Додайте внески струму

IR1 = IR1′ + IR1″ = 0,6763 + (−0,1932) = 0,4831 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR1 = IR1²·R1 = 0,4831²·15 = 3,501 W

Відповідь

PR1 = 3,501 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 7,421 W, а це неправильно.

8.Метод накладання

Відповідь: VR2 = 11,21 V

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 15 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 2 Ω+−V1​9 VR3​20 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 20 ∥ 22 = 10,48 Ω
VA = 9·10,48/(15+10,48) = 3,701 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 3,701·2/22 = 0,3364 V
VR2′ = VA − VB = 3,701 − 0,3364 = 3,364 V
R1​ = 15 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 2 ΩКЗR3​20 ΩAIs​3 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 8,571 Ω, тож лівий шлях — R2+8,571 = 28,57 Ω
Req = R4 ∥ 28,57 = 1,869 Ω
VB = Is·Req = (−3)·1,869 = −5,607 V
VA = VB·8,571/28,57 = −1,682 V
VR2″ = VA − VB = −1,682 − −5,607 = 3,925 V
R1​ = 15 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 2 ΩКЗR3​20 ΩAОБРИВB−+V2​6 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 15·20/(15+20) = 8,571 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = (−6)·28,57/30,57 = −5,607 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = −5,607·8,571/28,57 = −1,682 V
VR2‴ = VA − VB = −1,682 − −5,607 = 3,925 V

Додайте складові

VR2 = VR2′ + VR2″ + VR2‴
VR2 = 3,364 + 3,925 + 3,925 = 11,21 V

Від’ємний результат означає, що насправді полярність протилежна вказаній.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: IL = 0,1326 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 10 ΩR3​ = 3 ΩКЗR2​4 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 10·4/(10+4) = 2,857 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 2,857 + 3 = 5,857 Ω
R1​ = 10 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​12 VR2​4 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 12·4/(10+4) = 3,429 V
Rth​ = 5,857 Ω+−Vth​3,429 VRL​20 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 3,429/(5,857 + 20) = 0,1326 A
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: IN = 6,224 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 5 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​25 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 5·25/(5+25) = 4,167 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 4,167 + 4 = 8,167 Ω
R1​ = 5 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​12 VR2​25 ΩAIs​5 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 10 + 5·4,167 = 30,83 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 30,83 + 5·4 = 50,83 V
IN​6,224 ARth​8,167 Ωab

Еквівалент Нортона

Джерело Нортона — те саме коло, подане як джерело струму, паралельне R_th. Його струм — це струм короткого замикання на a–b.

IN = Vth/Rth = 50,83/8,167 = 6,224 A
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 3,3 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Інвертувальний вхід повторює вхід

V₋ = V₊ = 1,1 V
I = V₋/R1 = 1,1/1 = 1,1 mA

Вихідна напруга

Струм через R₁ тече й через Rf.

Vout = V₋ + I·Rf = 1,1 + 1,1·2 = 3,3 V

Відповідь

Vout = 3,3 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 0,2664 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідні струми

V₋ = 0, тож на кожному вхідному резисторі вся його вхідна напруга.

I1 = V1/R1 = −1,3/100 = −0,013 mA
I2 = V2/R2 = −0,3/22 = −0,01364 mA
If = I1 + I2 = −0,02664 mA

Вихідна напруга

Vout = −Rf·If = −10·(−0,02664) = 0,2664 V

Відповідь

Vout = 0,2664 V
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vR = 7,727 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу

τ = L/R = 22 mH / 50 Ω = 0,44 ms

Спадання струму

i(t) = 1,5·e−1/0,44 = 0,1545 A
vR = R·i = 50·0,1545 = 7,727 V

Відповідь

vR = 7,727 V
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: t = 116,8 ms

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 5 V, vC(∞) = Vs = 10 V
τ = R·C = 2,2 kΩ · 33 µF = 72,6 ms
vC(t) = 10 + (5 − 10)·e−t/τ

Виразіть час

9 = 10 + (−5)·e−t/τ → e−t/τ = (9 − 10)/(5 − 10) = 0,2
t = τ·ln((5 − 10)/(9 − 10)) = 72,6·ln(5) = 116,8 ms

Відповідь

t = 116,8 ms

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1