Між вузлом A і землею ввімкнено три вітки, як показано на схемі. Методом вузлових потенціалів знайдіть струм I3 у вітці 3, що тече вгору у вузол A в напрямку стрілки.
Лінійне резистивне коло містить одне джерело напруги Vs і одне джерело струму Is. Струм I через резистор навантаження виміряли двічі: при Vs = 10 V і Is = 4 mA I = 8,4 mA; при Vs = 10 V і Is = 1 mA I = 8,1 mA. Знайдіть струм навантаження I при Vs = 4 V і Is = 4 mA.
10 V, 4 mA → 8,4 mA10 V, 1 mA → 8,1 mAVs = 4 V, Is = 4 mA
I = mA
8.Метод накладанняСкладна
За методом накладання знайдіть потужність PR1, яку споживає R1.
Підберіть резистор зворотного зв’язку Rf, щоб цей неінвертувальний підсилювач мав коефіцієнт підсилення за напругою 25.
R1 = 47 kΩAv = 25
Rf = kΩ
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
Інтегратор використовує ідеальний ОП із живленням ±15 V; його вихід насичується на рівні ±14 V. Конденсатор розряджений, коли при t = 0 подається стала вхідна напруга Vin = 1,9 V. Знайдіть вихідну напругу Vout при t = 1 ms.
Vin = 1,9 VR = 1 kΩC = 2,2 µFVsat = ±14 Vt = 1 ms
Vout = V
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
До замикання вимикача в момент t = 0 струму через котушку немає. Знайдіть енергію W, накопичену в котушці при t = 1 ms, у mJ.
Vs = 6 VR = 15 ΩL = 22 mHt = 1 ms
W = mJ
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 12 V з указаною полярністю. За який час vC досягне 11 V? Знайдіть t.
Vs = 10 VR = 2,2 kΩC = 68 µFvC(0) = 12 V
t = ms
3Розчини
1.Послідовні й паралельні резистори
Відповідь: Req = 8,679 Ω
Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.
Об’єднуйте резистори з дальнього кінця
Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.
R3 + R4 = 10 + 15 = 25 Ω
R2 ∥ 25 = 3·25/(3+25) = 2,679 Ω
Req = R1 + 2,679 = 6 + 2,679 = 8,679 Ω
Відповідь
Req = 8,679 Ω
2.Послідовні й паралельні резистори
Відповідь: IR2 = 0,7938 A
Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.
Об’єднуйте резистори з дальнього кінця
Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.
R5 + R6 = 10 + 12 = 22 Ω
R4 ∥ 22 = 2,64 Ω
R3 + 2,64 = 32,64 Ω
R2 ∥ 32,64 = 6,425 Ω
Req = R1 + 6,425 = 30 + 6,425 = 36,43 Ω
Струм джерела
Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.
IR1 = V1/Req = 36/36,43 = 0,9883 A
Струм через R₂
Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.
VA = V1 − IR1·R1 = 36 − 0,9883·30 = 6,35 V
IR2 = VA/R2 = 6,35/8 = 0,7938 A
Відповідь
IR2 = 0,7938 A
3.Метод вузлових потенціалів
Відповідь: I3 = −5,732 A
Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.
ЗСК для вузла A
Нижній провід візьміть за землю. Кожна вітка проводить від A струм (VA − Vk)/Rk, де Vk — напруга її джерела (нуль для простого резистора). Сума струмів, що виходять з A, дорівнює нулю.
(VA − 15)/10 + (VA − 10)/12 + (VA − (−30))/2 = 0
Знайдіть VA
VA = (15/10 + 10/12 + (−30)/2) / (1/10 + 1/12 + 1/2) = −12,67/0,6833 = −18,54 V
Від’ємний результат означає, що дійсний струм тече проти стрілки.
4.Метод вузлових потенціалів
Відповідь: VB = 2,838 V
Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.
Визначте вузли
Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 36 V, V2 = −10 V). Невідомі: VA, VB.
ЗСК у вузлі A
Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.
VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/5 + (VA − 36)/12 + (VA − VB)/8 = 0
0,4083·VA − 0,125·VB = 3
ЗСК у вузлі B
Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.
VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/5 + (VB − VA)/8 + (VB − (−10))/8 = 1,5
−0,125·VA + 0,45·VB = 0,25
Розв’яжіть
Δ = (0,4083)(0,45) − (−0,125)(−0,125) = 0,1681
VA = Δ1/Δ = 1,381/0,1681 = 8,216 V
VB = Δ2/Δ = 0,4771/0,1681 = 2,838 V
Відповідь
VB = 2,838 V
5.Метод контурних струмів
Відповідь: IR1 = 2,308 A
Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.
Призначте контурні струми
У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.
ЗНК для контуру 1
Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).
R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
2·I1 + 12(I1 − I2) = 24
14·I1 − 12·I2 = 24
ЗНК для контуру 2
Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).
R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
2·I2 + 12(I2 − I1) = (−18)
−12·I1 + 14·I2 = −18
Розв’яжіть
Δ = (14)(14) − (−12)(−12) = 52
I1 = Δ1/Δ = 120/52 = 2,308 A
I2 = Δ2/Δ = 36/52 = 0,6923 A
Відповідь
IR1 = I1 = 2,308 A
Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.
6.Метод контурних струмів
Відповідь: VR2 = −1,067 V
Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.
Призначте контурні струми
У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.
ЗНК для контуру 1
Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).
R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
6·I1 + 8(I1 − I2) = 5
14·I1 − 8·I2 = 5
ЗНК для контуру 2
Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).
R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
6·I2 + 8(I2 − I1) + 8(I2 − I3) = 0
−8·I1 + 22·I2 − 8·I3 = 0
ЗНК для контуру 3
Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).
R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
6·I3 + 8(I3 − I2) = (−9)
−8·I2 + 14·I3 = −9
Розв’яжіть
Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 2520
I1 = Δ1/Δ = 644/2520 = 0,2556 A
I2 = Δ2/Δ = −448/2520 = −0,1778 A
I3 = Δ3/Δ = −1876/2520 = −0,7444 A
Відповідь
IR2 = I2 = −0,1778 A
VR2 = IR2·R2 = −0,1778·6 = −1,067 V
Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.
7.Метод накладання
Відповідь: I = 3,6 mA
Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.
Запишіть відгук як суму внесків
Кожен внесок пропорційний своєму джерелу з коефіцієнтом, що залежить лише від резисторів.
I = k₁·Vs + k₂·Is
10·k₁ + 4·k₂ = 8,4
10·k₁ + 1·k₂ = 8,1
Знайдіть коефіцієнти
Δ = (10)(1) − (4)(10) = −30
k₁ = Δ1/Δ = −24/−30 = 0,8
k₂ = Δ2/Δ = −3/−30 = 0,1
k₁ = 0,8 mA/V, k₂ = 0,1
Обчисліть новий струм
I = 0,8·4 + 0,1·4 = 3,6 mA
Відповідь
I = 3,6 mA
8.Метод накладання
Відповідь: PR1 = 1,815 W
Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.
Випадок 1 · діє лише V1
V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.
R3 ∥ (R2+R4) = 25 ∥ 24 = 12,24 Ω
VA = 6·12,24/(3+12,24) = 4,819 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 4,819·4/24 = 0,8032 V
IR1′ = (V1 − VA)/R1 = (6 − 4,819)/3 = 0,3936 A
Випадок 2 · діє лише Is
Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.
R1 ∥ R3 = 2,679 Ω, тож лівий шлях — R2+2,679 = 22,68 Ω
Req = R4 ∥ 22,68 = 3,4 Ω
VB = Is·Req = 5·3,4 = 17 V
VA = VB·2,679/22,68 = 2,008 V
IR1″ = (V1 − VA)/R1 = (0 − 2,008)/3 = −0,6693 A
Випадок 3 · діє лише V2
V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.
R1 ∥ R3 = 3·25/(3+25) = 2,679 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = 15·22,68/26,68 = 12,75 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = 12,75·2,679/22,68 = 1,506 V
Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.
PR1 = IR1²·R1 = (−0,7778)²·3 = 1,815 W
Відповідь
PR1 = 1,815 W
Сума потужностей окремих випадків дала б 2,565 W, а це неправильно.
9.Тевенен і Нортон
Відповідь: IL = 0,3974 A
Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.
Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами
Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.
R1 ∥ R2 = 12·10/(12+10) = 5,455 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 5,455 + 10 = 15,45 Ω
Знайдіть Vth — напругу холостого ходу
Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.
Vth = V1·R2/(R1+R2) = 24·10/(12+10) = 10,91 V
Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена
Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.
IL = Vth/(Rth + RL) = 10,91/(15,45 + 12) = 0,3974 A
10.Тевенен і Нортон
Відповідь: IL = −3,774 A
Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.
Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами
Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.
R1 ∥ R2 = 10·20/(10+20) = 6,667 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 6,667 + 8 = 14,67 Ω
Знайдіть Vth — напругу холостого ходу
Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.
VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 6,667 + (−5)·6,667 = −26,67 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = −26,67 + (−5)·8 = −66,67 V
Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена
Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.
IL = Vth/(Rth + RL) = −66,67/(14,67 + 3) = −3,774 A
11.Схеми з операційними підсилювачами
Відповідь: Rf = 1128 kΩ
Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.
V₋ = V₊ = Vin, а струм через R₁ тече й через Rf, тож Vout = Vin·(1 + Rf/R₁).
Av = 1 + Rf/R1
Rf = (25 − 1)·47 = 1128 kΩ
Відповідь
Rf = 1128 kΩ
12.Схеми з операційними підсилювачами
Відповідь: Vout = −0,8636 V
Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.
Вхідний струм і швидкість наростання
kΩ помножити на µF дає мілісекунди.
RC = 1 kΩ · 2,2 µF = 2,2 ms
швидкість наростання = −Vin/(RC) = −1,9/2,2 = −0,8636 V/ms
Вихідна напруга в заданий момент
Ідеальне значення лежить у межах ±Vsat, тож інтегратор ще не обмежує сигнал.
Vout = −Vin·t/(RC) = −1,9·1/2,2 = −0,8636 V
Відповідь
Vout = −0,8636 V
13.Перехідні процеси RC і RL
Відповідь: W = 0,43 mJ
Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.
Стала часу і кінцевий струм
Через тривалий час після замикання котушка поводиться як коротке замикання, тож кінцевий струм визначає лише R.
τ = L/R = 22 mH / 15 Ω = 1,467 ms
i(∞) = Vs/R = 6/15 = 0,4 A
Струм у заданий момент
i(t) = 0,4·(1 − e−1/1,467) = 0,1977 A
Накопичена енергія
W = ½·L·i² = ½·22·0,1977² = 0,43 mJ
Відповідь
W = 0,43 mJ
14.Перехідні процеси RC і RL
Відповідь: t = 103,7 ms
Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.
Початкове значення, кінцеве значення, стала часу
Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.