Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 20 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​4 ΩB

Знайдіть еквівалентний опір Req, який бачить джерело V1.

V1 = 24 VR1 = 20 ΩR2 = 12 ΩR3 = 5 ΩR4 = 4 Ω
Req = Ω
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 20 ΩIR1​R3​ = 6 ΩR5​ = 4 Ω+−V1​9 VR2​4 ΩAR4​12 ΩBR6​20 Ω

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 9 VR1 = 20 ΩR2 = 4 ΩR3 = 6 ΩR4 = 12 ΩR5 = 4 ΩR6 = 20 Ω
IR1 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 20 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​30 VR2​10 ΩAR4​10 ΩBIs​2,5 A

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти вузлову напругу VB (відносно землі).

V1 = 30 VIs = 2,5 AR1 = 20 ΩR2 = 10 ΩR3 = 2 ΩR4 = 10 Ω
VB = V
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 10 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 15 ΩIR4​+−V1​10 VR3​3 ΩAR5​3 ΩBIs​4 A+−V2​12 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 10 VIs = 4 AV2 = 12 VR1 = 10 ΩR2 = 20 ΩR3 = 3 ΩR4 = 15 ΩR5 = 3 Ω
IR4 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 5 ΩR2​ = 10 Ω+−V1​12 VR3​6 ΩA+−V2​18 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I1 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 12 VV2 = 18 VR1 = 5 ΩR2 = 10 ΩR3 = 6 Ω
I1 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 20 ΩR2​ = 6 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​24 VR4​12 ΩAR5​10 ΩB+−V2​18 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти контурний струм I2 (за годинниковою стрілкою).

V1 = 24 VV2 = 18 VR1 = 20 ΩR2 = 6 ΩR3 = 3 ΩR4 = 12 ΩR5 = 10 Ω
I2 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 3 ΩR3​ = 8 ΩIR3​+−V1​6 VR2​3 ΩAR4​2 ΩBIs​?

Знайдіть значення джерела струму Is (напрямок як на схемі), за якого струм IR3 через R3 дорівнює нулю.

V1 = 6 VR1 = 3 ΩR2 = 3 ΩR3 = 8 ΩR4 = 2 Ω
Is = A
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 25 ΩR2​ = 3 ΩIR2​R4​ = 2 Ω+−V1​30 VR3​2 ΩAIs​2 AB−+V2​15 V

За методом накладання знайдіть потужність PR2, яку споживає R2.

V1 = 30 VIs = 2 AV2 = 15 VR1 = 25 ΩR2 = 3 ΩR3 = 2 ΩR4 = 2 Ω
PR2 = W
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 6 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​10 VR2​12 ΩAab

Знайдіть струм Нортона IN: струм, що тече від a до b, якщо затискачі закоротити.

V1 = 10 VR1 = 6 ΩR2 = 12 ΩR3 = 4 Ω
IN = A
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 12 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​10 VR2​5 ΩAIs​3 ABRL​4 ΩIL​

До a–b підключено навантаження RL = 4 Ω. Замініть решту кола еквівалентом Тевенена і знайдіть струм навантаження IL.

V1 = 10 VIs = 3 AR1 = 12 ΩR2 = 5 ΩR3 = 4 ΩRL = 4 Ω
IL = A
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = 47 kΩR1​ = 10 kΩVin​ = −0,6 V

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

Vin = −0,6 VR1 = 10 kΩRf = 47 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​Rf​ = 22 kΩV1​ = 1,1 VR1​ = 47 kΩV2​ = 0,4 VR2​ = 10 kΩIf​

Сумувальний підсилювач використовує ідеальний ОП, що живиться від ±15 V. Знайдіть струм If через резистор зворотного зв’язку, що тече до виходу.

V1 = 1,1 VV2 = 0,4 VR1 = 47 kΩR2 = 10 kΩRf = 22 kΩ
If = mA
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
R = 20 Ωt = 0L100 mHi(t)

Через котушку тече сталий струм 0,5 A. При t = 0 ключ замикає контур через R і джерело від’єднується, тож струм котушки спадає через R. Знайдіть напругу vR на R при t = 10 ms.

i(0) = 0,5 AR = 20 ΩL = 100 mHt = 10 ms
vR = V
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​9 Vt = 0R = 4,7 kΩC100 µF+−vC​vC​(0) = 10 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 10 V з указаною полярністю. За який час vC досягне 9,5 V? Знайдіть t.

Vs = 9 VR = 4,7 kΩC = 100 µFvC(0) = 10 V
t = ms

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: Req = 25,14 Ω

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 20 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​4 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 5 + 4 = 9 Ω
R2 ∥ 9 = 12·9/(12+9) = 5,143 Ω
Req = R1 + 5,143 = 20 + 5,143 = 25,14 Ω

Відповідь

Req = 25,14 Ω
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 0,3894 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 20 ΩR3​ = 6 ΩR5​ = 4 Ω+−V1​9 VR2​4 ΩAR4​12 ΩBR6​20 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 4 + 20 = 24 Ω
R4 ∥ 24 = 8 Ω
R3 + 8 = 14 Ω
R2 ∥ 14 = 3,111 Ω
Req = R1 + 3,111 = 20 + 3,111 = 23,11 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 9/23,11 = 0,3894 A

Відповідь

IR1 = 0,3894 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: VB = 16,96 V

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 20 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​30 VR2​10 ΩAR4​10 ΩBIs​2,5 A

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 30 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/10 + (VA − 30)/20 + (VA − VB)/2 = 0
0,65·VA − 0,5·VB = 1,5

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/10 + (VB − VA)/2 = 2,5
−0,5·VA + 0,6·VB = 2,5

Розв’яжіть

Δ = (0,65)(0,6) − (−0,5)(−0,5) = 0,14
VA = Δ1/Δ = 2,15/0,14 = 15,36 V
VB = Δ2/Δ = 2,375/0,14 = 16,96 V

Відповідь

VB = 16,96 V
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR4 = −1,264 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 10 ΩR2​ = 20 ΩR4​ = 15 Ω+−V1​10 VR3​3 ΩAR5​3 ΩBIs​4 A+−V2​12 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 10 V, V2 = 12 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/3 + (VA − 10)/10 + (VA − VB)/20 = 0
0,4833·VA − 0,05·VB = 1

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/3 + (VB − VA)/20 + (VB − 12)/15 = (−4)
−0,05·VA + 0,45·VB = −3,2

Розв’яжіть

Δ = (0,4833)(0,45) − (−0,05)(−0,05) = 0,215
VA = Δ1/Δ = 0,29/0,215 = 1,349 V
VB = Δ2/Δ = −1,497/0,215 = −6,961 V

Відповідь

IR4 = (VB − V2)/R4 = (−6,961 − 12)/15 = −1,264 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: I1 = 0,6 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 5 ΩR2​ = 10 Ω+−V1​12 VR3​6 ΩA+−V2​18 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
5·I1 + 6(I1 − I2) = 12
11·I1 − 6·I2 = 12

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
10·I2 + 6(I2 − I1) = (−18)
−6·I1 + 16·I2 = −18

Розв’яжіть

Δ = (11)(16) − (−6)(−6) = 140
I1 = Δ1/Δ = 84/140 = 0,6 A
I2 = Δ2/Δ = −126/140 = −0,9 A

Відповідь

I1 = 0,6 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: I2 = −0,3066 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 20 ΩR2​ = 6 ΩR3​ = 3 Ω+−V1​24 VR4​12 ΩAR5​10 ΩB+−V2​18 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
20·I1 + 12(I1 − I2) = 24
32·I1 − 12·I2 = 24

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
6·I2 + 12(I2 − I1) + 10(I2 − I3) = 0
−12·I1 + 28·I2 − 10·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
3·I3 + 10(I3 − I2) = (−18)
−10·I2 + 13·I3 = −18

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 6576
I1 = Δ1/Δ = 4176/6576 = 0,635 A
I2 = Δ2/Δ = −2016/6576 = −0,3066 A
I3 = Δ3/Δ = −10656/6576 = −1,62 A

Відповідь

I2 = −0,3066 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: Is = 1,5 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 3 ΩR3​ = 8 Ω+−V1​6 VR2​3 ΩAR4​2 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 8+2 = 10 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 3·10/(3+10) = 2,308 Ω
VA = 6·2,308/(3+2,308) = 2,609 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 2,609·2/10 = 0,5217 V
IR3′ = (VA − VB)/R3 = (2,609 − 0,5217)/8 = 0,2609 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ ∥ R₂ з’єднує A із землею. Iₛ розгалужується у вузлі B між R₄ і шляхом R₃ + R₁∥R₂; частина через R₃ тече від B до A, проти стрілки.

R1 ∥ R2 = 1,5 Ω
IR3″ = −Is·R4/(R4 + R3 + R1∥R2) = −Is·2/11,5 = −0,1739·Is

Прирівняйте суму до нуля

IR3′ + IR3″ = 0,2609 − 0,1739·Is = 0
Is = 0,2609/0,1739 = 1,5 A

Відповідь

Is = 1,5 A
8.Метод накладання

Відповідь: PR2 = 11,17 W

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 25 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 2 Ω+−V1​30 VR3​2 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 2 ∥ 5 = 1,429 Ω
VA = 30·1,429/(25+1,429) = 1,622 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 1,622·2/5 = 0,6486 V
IR2′ = (VA − VB)/R2 = (1,622 − 0,6486)/3 = 0,3243 A
R1​ = 25 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 2 ΩКЗR3​2 ΩAIs​2 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 1,852 Ω, тож лівий шлях — R2+1,852 = 4,852 Ω
Req = R4 ∥ 4,852 = 1,416 Ω
VB = Is·Req = 2·1,416 = 2,832 V
VA = VB·1,852/4,852 = 1,081 V
IR2″ = (VA − VB)/R2 = (1,081 − 2,832)/3 = −0,5838 A
R1​ = 25 ΩR2​ = 3 ΩR4​ = 2 ΩКЗR3​2 ΩAОБРИВB−+V2​15 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 25·2/(25+2) = 1,852 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = (−15)·4,852/6,852 = −10,62 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = −10,62·1,852/4,852 = −4,054 V
IR2‴ = (VA − VB)/R2 = (−4,054 − −10,62)/3 = 2,189 A

Додайте внески струму

IR2 = IR2′ + IR2″ + IR2‴ = 0,3243 + (−0,5838) + 2,189 = 1,93 A

Потужність у резисторі

Потужність залежить від квадрата струму, тож метод накладання до неї не застосовний: спочатку додайте струми, потім піднесіть до квадрата.

PR2 = IR2²·R2 = 1,93²·3 = 11,17 W

Відповідь

PR2 = 11,17 W

Сума потужностей окремих випадків дала б 15,72 W, а це неправильно.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: IN = 0,8333 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 6 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​12 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 6·12/(6+12) = 4 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 4 + 4 = 8 Ω
R1​ = 6 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​10 VR2​12 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 10·12/(6+12) = 6,667 V
IN​0,8333 ARth​8 Ωab

Еквівалент Нортона

Джерело Нортона — те саме коло, подане як джерело струму, паралельне R_th. Його струм — це струм короткого замикання на a–b.

IN = Vth/Rth = 6,667/8 = 0,8333 A
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: IL = −1,704 A

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 12 ΩR3​ = 4 ΩКЗR2​5 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 12·5/(12+5) = 3,529 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 3,529 + 4 = 7,529 Ω
R1​ = 12 ΩR3​ = 4 Ω+−V1​10 VR2​5 ΩAIs​3 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 2,941 + (−3)·3,529 = −7,647 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = −7,647 + (−3)·4 = −19,65 V
Rth​ = 7,529 Ω−+Vth​19,65 VRL​4 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = −19,65/(7,529 + 4) = −1,704 A
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = −3,42 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Інвертувальний вхід повторює вхід

V₋ = V₊ = −0,6 V
I = V₋/R1 = −0,6/10 = −0,06 mA

Вихідна напруга

Струм через R₁ тече й через Rf.

Vout = V₋ + I·Rf = −0,6 + (−0,06)·47 = −3,42 V

Відповідь

Vout = −3,42 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: If = 0,0634 mA

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідні струми

V₋ = 0, тож на кожному вхідному резисторі вся його вхідна напруга.

I1 = V1/R1 = 1,1/47 = 0,0234 mA
I2 = V2/R2 = 0,4/10 = 0,04 mA
If = I1 + I2 = 0,0634 mA

Відповідь

If = 0,0634 mA
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vR = 1,353 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Стала часу

τ = L/R = 100 mH / 20 Ω = 5 ms

Спадання струму

i(t) = 0,5·e−10/5 = 0,06767 A
vR = R·i = 20·0,06767 = 1,353 V

Відповідь

vR = 1,353 V
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: t = 325,8 ms

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 10 V, vC(∞) = Vs = 9 V
τ = R·C = 4,7 kΩ · 100 µF = 470 ms
vC(t) = 9 + (10 − 9)·e−t/τ

Виразіть час

9,5 = 9 + (1)·e−t/τ → e−t/τ = (9,5 − 9)/(10 − 9) = 0,5
t = τ·ln((10 − 9)/(9,5 − 9)) = 470·ln(2) = 325,8 ms

Відповідь

t = 325,8 ms

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1