Теорія електричних кіл 1: шпаргалка-підсумок

Аркуші з формулами, ключові кроки методів для кожної теми та 14 задач для практики, з повними розв’язками наприкінці.

Нові задачіНазад до курсу

У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF», щоб зберегти копію на пристрої.

1Формули та методи

Послідовні й паралельні резистори

Послідовне з’єднання резисторів
Req = R1 + R2 + …
Паралельне з’єднання резисторів
1/Req = 1/R1 + 1/R2 + …
Два паралельно
Req = R1R2 / (R1 + R2)
Закон Ома
V = I·R
Потужність
P = V·I = I²R = V²/R

Метод

  1. Почніть з кінця мережі, найдальшого від затискачів.
  2. Послідовні резистори об’єднуйте додаванням, паралельні — за 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …
  3. Перемальовуйте коло після кожного кроку.
  4. Повторюйте, доки між затискачами не залишиться один резистор.

Метод вузлових потенціалів

Закон струмів Кірхгофа
ΣIin = ΣIout
Струм гілки
I = (Va − Vb)/R
Опорний вузол
Vground = 0

Метод

  1. Оберіть опорний вузол (землю) і позначте напруги інших вузлів.
  2. Запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла: струми, що витікають через гілки, дорівнюють струмам, що втікають.
  3. Виразіть кожен струм гілки як (Va − Vb)/R.
  4. Розв’яжіть систему рівнянь, потім знайдіть потрібний струм.

Метод контурних струмів

Закон напруг Кірхгофа
ΣV = 0 у кожному контурі
Спільний резистор
струм = I1 − I2
Джерело струму в контурі
задає струм цього контуру

Метод

  1. Задайте струм за годинниковою стрілкою в кожному контурі (вікні) кола.
  2. Застосуйте закон напруг Кірхгофа до кожного контуру: сума спадів напруги дорівнює нулю.
  3. У резисторі, спільному для двох контурів, струм дорівнює різниці двох контурних струмів.
  4. Розв’яжіть рівняння; від’ємний результат означає, що струм тече в протилежному напрямку.

Метод накладання

Метод накладання
x = x1 + x2 + … (one source at a time)
Вимкнене джерело напруги
коротке замикання (0 V)
Вимкнене джерело струму
розрив (0 A)
Подільник напруги
V2 = V·R2/(R1 + R2)
Подільник струму
I1 = I·R2/(R1 + R2)

Метод

  1. Порахуйте незалежні джерела. Для кожного джерела ви розв’яжете одне простіше коло.
  2. Залиште одне джерело й вимкніть інші: джерело напруги стає коротким замиканням (провідником), джерело струму — розривом.
  3. Розв’яжіть простіше коло щодо потрібної напруги чи струму, стежачи за напрямком.
  4. Повторіть для кожного джерела, потім додайте внески з урахуванням знаків.

Тевенен і Нортон

Напруга Тевенена
Vth = Vopen circuit
Опір Тевенена
Rth: усі джерела вимкнені, з боку a–b
Струм Нортона
IN = Vth/Rth
Струм навантаження
IL = Vth/(Rth + RL)
Передача максимальної потужності
RL = Rth, Pmax = Vth²/(4Rth)

Метод

  1. Від’єднайте навантаження й позначте два затискачі a і b.
  2. Знайдіть напругу холостого ходу між a і b: це Vth.
  3. Вимкніть усі незалежні джерела й знайдіть опір з боку a–b: це Rth.
  4. Поверніть навантаження до еквівалентної схеми: Vth послідовно з Rth.
  5. Для еквівалента Нортона перетворіть: IN = Vth/Rth, з паралельним RN = Rth.

Схеми з операційними підсилювачами

Інвертувальний підсилювач
Vout = −(Rf/Rin)·Vin
Неінвертувальний підсилювач
Vout = (1 + Rf/R1)·Vin
Сумувальний підсилювач
Vout = −Rf(V1/R1 + V2/R2)
Ідеальний ОП
V+ = V−, Iin = 0

Перехідні процеси RC і RL

Стала часу
τ = RC | τ = L/R
Відгук
x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ
Конденсатор на постійному струмі
розрив; vC не може змінитися стрибком
Котушка на постійному струмі
коротке замикання; iL не може змінитися стрибком
Усталений режим
t ≈ 5τ

Метод

  1. Знайдіть початкове значення одразу після комутації: напруга на конденсаторі й струм через котушку не можуть змінитися стрибком.
  2. Знайдіть кінцеве значення через довгий час після комутації: конденсатор поводиться як розрив, котушка — як коротке замикання.
  3. Знайдіть сталу часу: τ = RC або τ = L/R, використовуючи опір з боку конденсатора чи котушки.
  4. Використайте x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ.

2Задачі для практики

1.Послідовні й паралельні резисториСередня
R1​ = 10 ΩR3​ = 10 Ω+−V1​15 VR2​6 ΩIR2​AR4​3 ΩB

Знайдіть струм IR2 через R2.

V1 = 15 VR1 = 10 ΩR2 = 6 ΩR3 = 10 ΩR4 = 3 Ω
IR2 = A
2.Послідовні й паралельні резисториСкладна
R1​ = 3 ΩIR1​R3​ = 10 ΩR5​ = 20 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​30 ΩBR6​10 Ω

Знайдіть струм IR1, який віддає джерело і який тече через R1.

V1 = 24 VR1 = 3 ΩR2 = 12 ΩR3 = 10 ΩR4 = 30 ΩR5 = 20 ΩR6 = 10 Ω
IR1 = A
3.Метод вузлових потенціалівСередня
R1​ = 10 ΩIR1​R3​ = 10 Ω+−V1​6 VR2​2 ΩAR4​20 ΩBIs​1,5 A

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 6 VIs = 1,5 AR1 = 10 ΩR2 = 2 ΩR3 = 10 ΩR4 = 20 Ω
IR1 = A
4.Метод вузлових потенціалівСкладна
R1​ = 2 ΩIR1​R2​ = 2 ΩR4​ = 2 Ω+−V1​18 VR3​15 ΩAR5​2 ΩBIs​3 A−+V2​9 V

Скористайтеся методом вузлових потенціалів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 18 VIs = 3 AV2 = 9 VR1 = 2 ΩR2 = 2 ΩR3 = 15 ΩR4 = 2 ΩR5 = 2 Ω
IR1 = A
5.Метод контурних струмівСередня
R1​ = 20 ΩIR1​R2​ = 5 Ω+−V1​6 VR3​6 ΩA+−V2​15 VI1​I2​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 6 VV2 = 15 VR1 = 20 ΩR2 = 5 ΩR3 = 6 Ω
IR1 = A
6.Метод контурних струмівСкладна
R1​ = 4 ΩR2​ = 6 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​15 VR4​2 ΩIR4​AR5​8 ΩB+−V2​15 VI1​I2​I3​

Скористайтеся методом контурних струмів, щоб знайти струм IR4 через R4 у напрямку стрілки.

V1 = 15 VV2 = 15 VR1 = 4 ΩR2 = 6 ΩR3 = 5 ΩR4 = 2 ΩR5 = 8 Ω
IR4 = A
7.Метод накладанняСередня
R1​ = 15 ΩIR1​R3​ = 2 Ω+−V1​10 VR2​12 ΩAR4​6 ΩBIs​5 A

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти струм IR1 через R1 у напрямку стрілки.

V1 = 10 VIs = 5 AR1 = 15 ΩR2 = 12 ΩR3 = 2 ΩR4 = 6 Ω
IR1 = A
8.Метод накладанняСкладна
R1​ = 6 ΩR2​ = 4 ΩIR2​R4​ = 5 Ω+−V1​10 VR3​20 ΩAIs​1 AB+−V2​36 V

Скористайтеся методом накладання, щоб знайти струм IR2 через R2 у напрямку стрілки.

V1 = 10 VIs = 1 AV2 = 36 VR1 = 6 ΩR2 = 4 ΩR3 = 20 ΩR4 = 5 Ω
IR2 = A
9.Тевенен і НортонСередня
R1​ = 10 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​24 VR2​10 ΩAab

Знайдіть напругу Тевенена Vth з боку затискачів a–b.

V1 = 24 VR1 = 10 ΩR2 = 10 ΩR3 = 20 Ω
Vth = V
10.Тевенен і НортонСкладна
R1​ = 12 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​30 VR2​5 ΩAIs​0,5 ABRL​8 ΩIL​

До a–b підключено навантаження RL = 8 Ω. За допомогою еквівалента Тевенена знайдіть потужність PL, що передається навантаженню.

V1 = 30 VIs = 0,5 AR1 = 12 ΩR2 = 5 ΩR3 = 20 ΩRL = 8 Ω
PL = W
11.Схеми з операційними підсилювачамиСередня
−+Vout​Rf​ = 10 kΩR1​ = 4,7 kΩVin​ = 1,2 V

ОП ідеальний і живиться від ±15 V. Знайдіть вихідну напругу Vout.

Vin = 1,2 VR1 = 4,7 kΩRf = 10 kΩ
Vout = V
12.Схеми з операційними підсилювачамиСкладна
−+Vout​C = 4,7 µFVin​ = 0,3 VR = 1 kΩ

Інтегратор використовує ідеальний ОП із живленням ±15 V; його вихід насичується на рівні ±12 V. Конденсатор розряджений, коли при t = 0 подається стала вхідна напруга Vin = 0,3 V. Через який час після t = 0 вихід досягне насичення? Знайдіть t.

Vin = 0,3 VR = 1 kΩC = 4,7 µFVsat = ±12 V
t = ms
13.Перехідні процеси RC і RLСередня
+−Vs​30 Vt = 0R1​ = 4,7 kΩR2​ = 10 kΩC220 µF+−vC​

Джерело Vₛ заряджає конденсатор через R₁, а R₂ під’єднано паралельно C. Конденсатор розряджений, коли вимикач замикається в момент t = 0. Знайдіть напругу на конденсаторі vC у момент t = 300 ms.

Vs = 30 VR1 = 4,7 kΩR2 = 10 kΩC = 220 µFt = 300 ms
vC = V
14.Перехідні процеси RC і RLСкладна
+−Vs​6 Vt = 0R = 4,7 kΩC33 µF+−vC​vC​(0) = 24 V

Безпосередньо перед замиканням вимикача в момент t = 0 конденсатор має 24 V з указаною полярністю. За який час vC досягне 16,8 V? Знайдіть t.

Vs = 6 VR = 4,7 kΩC = 33 µFvC(0) = 24 V
t = ms

3Розчини

1.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR2 = 0,7276 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 10 ΩR3​ = 10 Ω+−V1​15 VR2​6 ΩAR4​3 ΩB

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R3 + R4 = 10 + 3 = 13 Ω
R2 ∥ 13 = 6·13/(6+13) = 4,105 Ω
Req = R1 + 4,105 = 10 + 4,105 = 14,11 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 15/14,11 = 1,063 A

Струм через R₂

Відніміть спад на R₁, щоб отримати напругу у вузлі A, тобто напругу на R₂.

VA = V1 − IR1·R1 = 15 − 1,063·10 = 4,366 V
IR2 = VA/R2 = 4,366/6 = 0,7276 A

Відповідь

IR2 = 0,7276 A
2.Послідовні й паралельні резистори

Відповідь: IR1 = 2,161 A

Послідовне й паралельне з’єднання: послідовно через кожен резистор тече той самий струм і R = R₁ + R₂ + …. Паралельно на кожному резисторі та сама напруга і 1/R = 1/R₁ + 1/R₂ + …. Драбинчасту мережу спрощують по одній парі, доки не залишиться один еквівалентний опір.

R1​ = 3 ΩR3​ = 10 ΩR5​ = 20 Ω+−V1​24 VR2​12 ΩAR4​30 ΩBR6​10 Ω

Об’єднуйте резистори з дальнього кінця

Почніть із кінця, найдальшого від джерела, і рухайтеся до нього. Резистори з однаковим струмом з’єднані послідовно; резистори між тими самими двома вузлами — паралельно.

R5 + R6 = 20 + 10 = 30 Ω
R4 ∥ 30 = 15 Ω
R3 + 15 = 25 Ω
R2 ∥ 25 = 8,108 Ω
Req = R1 + 8,108 = 3 + 8,108 = 11,11 Ω

Струм джерела

Джерело бачить лише Req, тож закон Ома дає струм, який воно віддає. Цей струм тече через R₁.

IR1 = V1/Req = 24/11,11 = 2,161 A

Відповідь

IR1 = 2,161 A
3.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR1 = 0,3474 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 10 ΩR3​ = 10 Ω+−V1​6 VR2​2 ΩAR4​20 ΩBIs​1,5 A

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 6 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R2 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R3 = 0
VA/2 + (VA − 6)/10 + (VA − VB)/10 = 0
0,7·VA − 0,1·VB = 0,6

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R4 + (VB − VA)/R3 = Is
VB/20 + (VB − VA)/10 = 1,5
−0,1·VA + 0,15·VB = 1,5

Розв’яжіть

Δ = (0,7)(0,15) − (−0,1)(−0,1) = 0,095
VA = Δ1/Δ = 0,24/0,095 = 2,526 V
VB = Δ2/Δ = 1,11/0,095 = 11,68 V

Відповідь

IR1 = (V1 − VA)/R1 = (6 − 2,526)/10 = 0,3474 A
4.Метод вузлових потенціалів

Відповідь: IR1 = 4,278 A

Метод вузлових потенціалів: оберіть опорний вузол, позначте невідомі вузлові напруги, запишіть закон струмів Кірхгофа для кожного невідомого вузла за законом Ома (I = ΔV/R) і розв’яжіть отримані рівняння.

R1​ = 2 ΩR2​ = 2 ΩR4​ = 2 Ω+−V1​18 VR3​15 ΩAR5​2 ΩBIs​3 A−+V2​9 V

Визначте вузли

Земля — нижній провід. Відомі вузлові напруги беруться прямо з джерел (V1 = 18 V, V2 = −9 V). Невідомі: VA, VB.

ЗСК у вузлі A

Струми, що виходять із A через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у A.

VA/R3 + (VA − V1)/R1 + (VA − VB)/R2 = 0
VA/15 + (VA − 18)/2 + (VA − VB)/2 = 0
1,067·VA − 0,5·VB = 9

ЗСК у вузлі B

Струми, що виходять із B через резистори, дорівнюють струму, який джерела подають у B.

VB/R5 + (VB − VA)/R2 + (VB − V2)/R4 = Is
VB/2 + (VB − VA)/2 + (VB − (−9))/2 = 3
−0,5·VA + 1,5·VB = −1,5

Розв’яжіть

Δ = (1,067)(1,5) − (−0,5)(−0,5) = 1,35
VA = Δ1/Δ = 12,75/1,35 = 9,444 V
VB = Δ2/Δ = 2,9/1,35 = 2,148 V

Відповідь

IR1 = (V1 − VA)/R1 = (18 − 9,444)/2 = 4,278 A
5.Метод контурних струмів

Відповідь: IR1 = −0,096 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 20 ΩR2​ = 5 Ω+−V1​6 VR3​6 ΩA+−V2​15 VI1​I2​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R3(I1 − I2) = V1
20·I1 + 6(I1 − I2) = 6
26·I1 − 6·I2 = 6

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R3(I2 − I1) = −V2
5·I2 + 6(I2 − I1) = (−15)
−6·I1 + 11·I2 = −15

Розв’яжіть

Δ = (26)(11) − (−6)(−6) = 250
I1 = Δ1/Δ = −24/250 = −0,096 A
I2 = Δ2/Δ = −354/250 = −1,416 A

Відповідь

IR1 = I1 = −0,096 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

6.Метод контурних струмів

Відповідь: IR4 = 2,771 A

Метод контурних струмів: дайте кожному вікну плоского кола власний контурний струм, запишіть закон напруг Кірхгофа для кожного контуру (сума спадів = сума зростань) і розв’яжіть. Струми гілок — це контурний струм або різниця двох контурних струмів у спільній гілці.

R1​ = 4 ΩR2​ = 6 ΩR3​ = 5 Ω+−V1​15 VR4​2 ΩAR5​8 ΩB+−V2​15 VI1​I2​I3​

Призначте контурні струми

У кожному вікні намалюйте струм за годинниковою стрілкою: I1, I2, I3. Резистор, спільний для двох контурів, проводить різницю їхніх струмів.

ЗНК для контуру 1

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R1·I1 + R4(I1 − I2) = V1
4·I1 + 2(I1 − I2) = 15
6·I1 − 2·I2 = 15

ЗНК для контуру 2

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R2·I2 + R4(I2 − I1) + R5(I2 − I3) = 0
6·I2 + 2(I2 − I1) + 8(I2 − I3) = 0
−2·I1 + 16·I2 − 8·I3 = 0

ЗНК для контуру 3

Обходячи за годинниковою стрілкою, спади напруги на резисторах дорівнюють зростанням напруги джерел (від − до + у напрямку обходу).

R3·I3 + R5(I3 − I2) = −V2
5·I3 + 8(I3 − I2) = (−15)
−8·I2 + 13·I3 = −15

Розв’яжіть

Δ = визначник матриці коефіцієнтів = 812
I1 = Δ1/Δ = 1920/812 = 2,365 A
I2 = Δ2/Δ = −330/812 = −0,4064 A
I3 = Δ3/Δ = −1140/812 = −1,404 A

Відповідь

IR4 = I1 − I2 = 2,771 A

Від’ємний контурний струм тече проти годинникової стрілки.

7.Метод накладання

Відповідь: IR1 = −0,404 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 15 ΩR3​ = 2 Ω+−V1​10 VR2​12 ΩAR4​6 ΩBОБРИВ

Випадок 1 · діє лише V1

Iₛ стає розривом, тож R₃ і R₄ утворюють одну послідовну гілку від A до землі, паралельну R₂.

R3+R4 = 2+6 = 8 Ω
R2 ∥ (R3+R4) = 12·8/(12+8) = 4,8 Ω
VA = 10·4,8/(15+4,8) = 2,424 V
VB = VA·R4/(R3+R4) = 2,424·6/8 = 1,818 V
IR1′ = (V1 − VA)/R1 = (10 − 2,424)/15 = 0,5051 A
R1​ = 15 ΩR3​ = 2 ΩКЗR2​12 ΩAR4​6 ΩBIs​5 A

Випадок 2 · діє лише Is

V₁ стає коротким замиканням, тож R₁ паралельний R₂. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ і шляхом через R₃.

R1 ∥ R2 = 15·12/(15+12) = 6,667 Ω
Req = R4 ∥ (R3+R1∥R2) = 6 ∥ 8,667 = 3,545 Ω
VB = Is·Req = 5·3,545 = 17,73 V
VA = VB·(R1∥R2)/(R3+R1∥R2) = 17,73·6,667/8,667 = 13,64 V
IR1″ = (V1 − VA)/R1 = (0 − 13,64)/15 = −0,9091 A

Додайте складові

IR1 = IR1′ + IR1″
IR1 = 0,5051 + (−0,9091) = −0,404 A

Від’ємний результат означає, що насправді струм тече проти стрілки.

8.Метод накладання

Відповідь: IR2 = 2,446 A

Метод накладання: у лінійному колі будь-яка напруга чи струм дорівнює сумі відгуків на кожне незалежне джерело, що діє окремо. Щоб вимкнути джерело, замініть ідеальне джерело напруги коротким замиканням, а ідеальне джерело струму — розривом. Резистори залишаються на місці.

R1​ = 6 ΩR2​ = 4 ΩR4​ = 5 Ω+−V1​10 VR3​20 ΩAОБРИВBКЗ

Випадок 1 · діє лише V1

V₂ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. З боку A резистор R₃ паралельний послідовній парі R₂+R₄.

R3 ∥ (R2+R4) = 20 ∥ 9 = 6,207 Ω
VA = 10·6,207/(6+6,207) = 5,085 V
VB = VA·R4/(R2+R4) = 5,085·5/9 = 2,825 V
IR2′ = (VB − VA)/R2 = (2,825 − 5,085)/4 = −0,565 A
R1​ = 6 ΩR2​ = 4 ΩR4​ = 5 ΩКЗR3​20 ΩAIs​1 ABКЗ

Випадок 2 · діє лише Is

Обидва джерела напруги стають короткими замиканнями. Iₛ у точці B розгалужується між R₄ (тепер до землі) і R₂, послідовним із R₁ ∥ R₃.

R1 ∥ R3 = 4,615 Ω, тож лівий шлях — R2+4,615 = 8,615 Ω
Req = R4 ∥ 8,615 = 3,164 Ω
VB = Is·Req = 1·3,164 = 3,164 V
VA = VB·4,615/8,615 = 1,695 V
IR2″ = (VB − VA)/R2 = (3,164 − 1,695)/4 = 0,3672 A
R1​ = 6 ΩR2​ = 4 ΩR4​ = 5 ΩКЗR3​20 ΩAОБРИВB+−V2​36 V

Випадок 3 · діє лише V2

V₁ стає коротким замиканням, а Iₛ — розривом. R₁ ∥ R₃ відходить від A, послідовно з R₂ назад до B.

R1 ∥ R3 = 6·20/(6+20) = 4,615 Ω
VB = V2·(R2+R1∥R3)/(R4+R2+R1∥R3) = 36·8,615/13,62 = 22,78 V
VA = VB·(R1∥R3)/(R2+R1∥R3) = 22,78·4,615/8,615 = 12,2 V
IR2‴ = (VB − VA)/R2 = (22,78 − 12,2)/4 = 2,644 A

Додайте складові

IR2 = IR2′ + IR2″ + IR2‴
IR2 = (−0,565) + 0,3672 + 2,644 = 2,446 A

Від’ємний результат означає, що насправді струм тече проти стрілки.

9.Тевенен і Нортон

Відповідь: Vth = 12 V

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 10 ΩR3​ = 20 ΩКЗR2​10 ΩAabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 10·10/(10+10) = 5 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 5 + 20 = 25 Ω
R1​ = 10 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​24 VR2​10 ΩAab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, через R₃ струм не тече, тож спаду на ньому немає і V_b = V_A. R₁ і R₂ утворюють дільник напруги.

Vth = V1·R2/(R1+R2) = 24·10/(10+10) = 12 V
10.Тевенен і Нортон

Відповідь: PL = 3,411 W

Теорема Тевенена: будь-яке лінійне двополюсне коло поводиться як одне джерело напруги Vth, послідовне з опором Rth. Теорема Нортона подає те саме коло як джерело струму IN = Vth/Rth, паралельне Rth.

R1​ = 12 ΩR3​ = 20 ΩКЗR2​5 ΩAОБРИВBabRth​

Знайдіть Rth з усіма вимкненими джерелами

Замініть джерела напруги короткими замиканнями, а джерела струму — розривами, а тоді подивіться на коло з боку a–b.

R1 ∥ R2 = 12·5/(12+5) = 3,529 Ω
Rth = (R1 ∥ R2) + R3 = 3,529 + 20 = 23,53 Ω
R1​ = 12 ΩR3​ = 20 Ω+−V1​30 VR2​5 ΩAIs​0,5 ABab+−Vth​

Знайдіть Vth — напругу холостого ходу

Коли a–b розімкнені, Iₛ може текти лише через R₃ у вузол A. Знайдіть V_A накладанням V₁ та Iₛ, потім додайте спад на R₃.

VA = V1·R2/(R1+R2) + Is·(R1∥R2) = 8,824 + 0,5·3,529 = 10,59 V
Vth = VB = VA + Is·R3 = 10,59 + 0,5·20 = 20,59 V
Rth​ = 23,53 Ω+−Vth​20,59 VRL​8 ΩIL​

Підключіть навантаження до еквівалента Тевенена

Джерело Тевенена і послідовний R_th поводяться на a–b точно як початкове коло, тож навантаження бачить простий послідовний контур.

IL = Vth/(Rth + RL) = 20,59/(23,53 + 8) = 0,653 A
PL = IL²·RL = 0,653²·8 = 3,411 W
11.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: Vout = 3,753 V

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Інвертувальний вхід повторює вхід

V₋ = V₊ = 1,2 V
I = V₋/R1 = 1,2/4,7 = 0,2553 mA

Вихідна напруга

Струм через R₁ тече й через Rf.

Vout = V₋ + I·Rf = 1,2 + 0,2553·10 = 3,753 V

Відповідь

Vout = 3,753 V
12.Схеми з операційними підсилювачами

Відповідь: t = 188 ms

Правила ідеального ОП: з від’ємним зворотним зв’язком підсилювач встановлює вихід так, щоб обидва входи мали однакову напругу (V₋ = V₊), і в жоден вхід струм не тече. ЗСК на інвертувальному вході з цими двома фактами дає вихід.

Вхідний струм і швидкість наростання

kΩ помножити на µF дає мілісекунди.

RC = 1 kΩ · 4,7 µF = 4,7 ms
швидкість наростання = −Vin/(RC) = −0,3/4,7 = −0,06383 V/ms

Час до насичення

|Vin|·t/(RC) = Vsat → t = Vsat·RC/|Vin| = 12·4,7/0,3 = 188 ms

Відповідь

t = 188 ms
13.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: vC = 7,086 V

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Еквівалентна схема Тевенена з боку конденсатора

Закоротіть джерело, щоб знайти Rth; розімкніть конденсатор, щоб знайти напругу, до якої він зарядиться.

Rth = R1 ∥ R2 = 4,7·10/(4,7 + 10) = 3,197 kΩ
vC(∞) = 30·10/(4,7 + 10) = 20,41 V

Стала часу

τ = Rth·C = 3,197·220 = 703,4 ms

Крива заряджання

vC(t) = 20,41·(1 − e−300/703,4) = 7,086 V

Відповідь

vC = 7,086 V
14.Перехідні процеси RC і RL

Відповідь: t = 79,23 ms

Перехідні процеси першого порядку: у колі з одним конденсатором або однією котушкою кожна напруга й кожен струм експоненційно змінюються від початкового до кінцевого значення: x(t) = x(∞) + [x(0) − x(∞)]·e−t/τ, де τ = RC або τ = L/R. Приблизно через 5τ коло виходить на усталений режим.

Початкове значення, кінцеве значення, стала часу

Напруга на конденсаторі не може змінитися стрибком, тож вона починає з накопиченого значення й прямує до напруги джерела.

vC(0) = 24 V, vC(∞) = Vs = 6 V
τ = R·C = 4,7 kΩ · 33 µF = 155,1 ms
vC(t) = 6 + (24 − 6)·e−t/τ

Виразіть час

16,8 = 6 + (18)·e−t/τ → e−t/τ = (16,8 − 6)/(24 − 6) = 0,6
t = τ·ln((24 − 6)/(16,8 − 6)) = 155,1·ln(1,667) = 79,23 ms

Відповідь

t = 79,23 ms

ExamProblems · examproblems.com/courses/circuit-analysis-1