1.Легка
Обвинувачений, який через тяжку психічну хворобу не усвідомлював, що робить, може послатися на:
- AInsanity (неосудність)
- BПровокацію
- CКрайню необхідність
- DПримус (duress)
2.Легка
Захист duress вимагає погрози:
- AСмертю або тяжким ушкодженням
- BВтратою роботи
- CПошкодженням майна
- DПублічним приниженням
3.Легка
Який закон містить основні нелетальні злочини проти особи в Англії та Уельсі (ABH, поранення, GBH)?
- AHomicide Act 1957
- BCriminal Damage Act 1971
- CTheft Act 1968
- DOffences Against the Person Act 1861
4.Середня
D нападає на когось у стані сомнамбулізму. Згідно з R v Burgess правильним захистом є:
- AНеобхідна оборона, бо D снився напад
- BМимовільне сп'яніння, бо D не усвідомлював дій
- CNon-insane automatism, бо сон — природний стан
- DInsanity, бо сомнамбулізм спричинив внутрішній чинник
5.Середня
D з муляжем пістолета та запискою з погрозами йде до поштового відділення, щоб його пограбувати, але його затримують надворі, перш ніж він увійшов. За Criminal Attempts Act 1981 D, найімовірніше:
- AВинний у замаху на robbery, бо D мав при собі імітацію пістолета й погрозливу записку
- BЩе не винний у замаху на robbery, бо D не вийшов за межі готування
- CВинний у robbery, бо умисел доведено
- DВинний у burglary, бо D мав намір увійти до будівлі
6.Середня
Непрямий умисел (oblique intention) в англійському праві (R v Woollin) існує, коли:
- AОбвинувачений не передбачав жодної шкоди
- BНаслідок був лише можливим
- CСмерть чи тяжке ушкодження були практично неминучими, і обвинувачений це усвідомлював
- DСмерть була передбачуваним наслідком, який усвідомила б розумна людина
7.Складна
У справі «Thabo Meli v R» обвинувачені побили потерпілого, вважали його мертвим і скинули зі скелі, де він помер від переохолодження. Суд вирішив:
- AОбвинувачені були винні лише в замаху на murder
- BПослідовність дій становила одне ціле, тож actus reus і mens rea збіглися
- CMurder не було, бо mens rea існувала лише до дії, яка фактично спричинила смерть
- DСмерть потерпілого спричинили не обвинувачені
8.Складна
У справі R v Hancock and Shankland (1986) шахтарі-страйкарі зіштовхнули бетонний блок на таксі, убивши водія. Палата лордів вирішила:
- AУмисел ніколи не можна виводити з передбачення
- BПередбачення високої ймовірності — доказ, з якого можна вивести умисел, але не сам умисел
- CПередбачення високої ймовірності смерті чи тяжкої шкоди є остаточним доказом умислу в правовому розумінні
- DШахтарі мали умисел убити, бо смерть була їхньою метою
Ключ відповідей
- 1. A · Insanity (неосудність)
- 2. A · Смертю або тяжким ушкодженням
- 3. D · Offences Against the Person Act 1861
- 4. D · Insanity, бо сомнамбулізм спричинив внутрішній чинник
- 5. B · Ще не винний у замаху на robbery, бо D не вийшов за межі готування
- 6. C · Смерть чи тяжке ушкодження були практично неминучими, і обвинувачений це усвідомлював
- 7. B · Послідовність дій становила одне ціле, тож actus reus і mens rea збіглися
- 8. B · Передбачення високої ймовірності — доказ, з якого можна вивести умисел, але не сам умисел
Повні покрокові розв’язки: тренуйте цю тему на examproblems.com.