Кримінальне право: тренувальні питання з поясненнями

1Що таке кримінальне право

Кримінальне право визначає поведінку, яку держава карає: вбивство, заподіяння шкоди, крадіжка, пошкодження майна та багато іншого. Справу порушує держава, а не потерпілий.

В Англії та Уельсі Королівська прокуратура (Crown Prosecution Service) вирішує питання про обвинувачення в більшості серйозних справ. У Нідерландах це Openbaar Ministerie (прокуратура).

Оскільки вирок може призвести до в’язниці, система має сильні гарантії для обвинуваченого:

• Презумпція невинуватості: до доведення вини обвинуваченого вважають невинуватим.
• Тягар і стандарт доведення: обвинувачення повинне довести вину поза розумним сумнівом. Це «золота нитка» справи Woolmington v DPP.
• Законність: немає злочину без закону, що його визначає заздалегідь (nullum crimen sine lege). Закон має бути достатньо чітким, щоб передбачити, що є караним (lex certa).
• Ne bis in idem: нікого не судять і не карають двічі за той самий злочин.

Цей урок ґрунтується на англійському праві з нотатками про нідерландське право (Wetboek van Strafrecht, Sr).

2Actus reus і mens rea

Більшість злочинів мають два елементи. Обвинувачення повинне довести обидва, і вони мають збігатися в часі.

Actus reus — зовнішній елемент: поведінка, будь-які обставини, а для злочинів із наслідком — наслідок (наприклад, смерть).

• Дія має бути добровільною. Рефлекс чи напад не є дією підсудного.
• Бездіяльність (невчинення дії) є злочином, лише якщо існував юридичний обов’язок діяти. Обов’язки виникають із договору (рятувальник), добровільно прийнятої опіки (Stone and Dobinson), особливих стосунків, як-от між батьком і дитиною, або створення небезпечної ситуації (R v Evans).
• Загального обов’язку допомагати стороннім немає.

Причинний зв’язок. Для злочинів із наслідком дія підсудного має бути фактичною причиною (якби не дія, наслідку б не було) і юридичною причиною (більш ніж незначною, дійовою причиною).

• Недбале лікування рідко розриває ланцюг; воно має бути настільки незалежним і потужним, що первинна рана стає незначною (R v Cheshire).
• Вільна, поінформована й добровільна дія потерпілого або третьої особи може його розірвати (R v Kennedy No 2).
• Правило «тонкого черепа»: підсудний приймає потерпілого таким, яким його знаходить.

Mens rea — психічний елемент, винний розум. Основні форми:

• Прямий умисел: наслідок є метою підсудного.
• Непрямий умисел (R v Woollin): присяжні можуть визнати умисел, якщо наслідок був практично неминучим і підсудний це усвідомлював.
• Необережність (recklessness) (R v G): підсудний усвідомлював ризик, і йти на нього було нерозумно.

Злочини зі строгою відповідальністю не потребують mens rea щонайменше для одного елемента. Суди презюмують, що mens rea потрібна, якщо парламент чітко цього не усунув (Sweet v Parsley).

Два пов’язувальні правила: якщо A цілиться в B, але потрапляє в C, умисел A переноситься на C (перенесений умисел). Тривала дія зараховується, щойно з’являється mens rea (Fagan v MPC).

3Основні злочини та засоби захисту

Умисне вбивство. Murder — це незаконне вбивство людини з умислом убити або заподіяти тяжку тілесну шкоду (GBH). Дорослий, засуджений за murder, отримує обов’язковий довічний вирок.

• Добровільне ненавмисне вбивство (voluntary manslaughter): mens rea вбивства, але застосовується частковий захист: втрата контролю (Закон про коронерів і правосуддя 2009) або обмежена осудність (Закон про вбивства 1957).
• Мимовільне ненавмисне вбивство (involuntary manslaughter): без mens rea вбивства. Це або вбивство внаслідок незаконної дії (небезпечна злочинна дія, що спричинила смерть), або вбивство внаслідок грубої недбалості (R v Adomako).
• У нідерландському праві moord (стаття 289 Sr) вимагає попереднього обдумування; doodslag (стаття 287 Sr) — умисне вбивство без нього.

Злочини без смерті (здебільшого за Законом про злочини проти особи 1861 року): assault (змусити потерпілого побоюватися негайної незаконної сили), battery (застосування незаконної сили), фактична тілесна шкода (розділ 47), поранення або заподіяння GBH (розділ 20) і, найтяжче, вчинення цього з умислом (розділ 18).

Майнові злочини (Закон про крадіжки 1968). Крадіжка — це нечесне привласнення майна, що належить іншому, з наміром назавжди позбавити його власника. Грабіж — це крадіжка із силою або погрозою сили. Зламування — проникнення в будівлю чи її частину як порушник.

Нечесність перевіряють за справою Ivey v Genting Casinos: у що підсудний насправді вірив щодо фактів і чи була поведінка нечесною за стандартами звичайних порядних людей?

Засоби захисту.

• Самооборона: сила, що була необхідною й розумною за обставин, як їх чесно вважав підсудний (R v Williams (Gladstone)). Хибне переконання п’яної людини не береться до уваги.
• Примус (duress): погроза смертю або серйозною шкодою. Не застосовується до вбивства чи замаху на вбивство, або якщо підсудний добровільно приєднався до насильницької банди (R v Hasan).
• Неосудність (правила M'Naghten) — це хвороба розуму з внутрішньої причини, як-от епілепсія чи сомнамбулізм. Автоматизм — втрата контролю, спричинена зовнішнім чинником, як-от удар чи ін’єкція інсуліну; він веде до повного виправдання.
• Сп’яніння: добровільне сп’яніння може бути захистом від злочинів зі спеціальним умислом (як-от вбивство) лише за відсутності умислу. Це не захист від злочинів із базовим умислом (DPP v Majewski).

4Метод розв’язання казусу

Розглядайте одного підсудного й один злочин за раз. Починайте з найтяжчого можливого злочину.

1. Назвіть злочин і його джерело: закон (з розділом) або загальне право.
2. Actus reus: визначте дію чи бездіяльність (чи є обов’язок?), обставини й наслідок.
3. Причинний зв’язок (злочини з наслідком): фактична причина, юридична причина та будь-яка втручальна дія, що могла б розірвати ланцюг.
4. Mens rea: який психічний стан вимагає злочин (умисел, необережність, знання)? Чи мав його підсудний у момент дії?
5. Засоби захисту: повні (самооборона, примус, неосудність, автоматизм) і, для вбивства, часткові.
6. Висновок: винний у якому злочині або в меншому. Назвіть провідну справу для кожного кроку, на який ви спиралися.

5Розв’язаний приклад

Прочитайте обставини, а потім відкривайте кроки по одному. Спершу спробуйте самі дійти кожного висновку.

6Типові помилки

• Плутати мотив з умислом. Добрий чи інший мотив не усуває умислу.
• Казати, що передбачення ймовірного наслідку є умислом. За Woollin наслідок має бути практично неминучим, і підсудний має це усвідомлювати; навіть тоді присяжні можуть визнати умисел, але це не автоматично.
• Вважати бездіяльність злочинною, не знайшовши спершу юридичного обов’язку діяти.
• Вважати, що будь-яка медична недбалість розриває причинний зв’язок.
• Дозволяти примус як захист від вбивства.
• Плутати неосудність (внутрішня причина) і автоматизм (зовнішня причина).

7Як виглядають екзаменаційні запитання

• Легкий: ключові терміни та факти. Наприклад: actus reus і mens rea, стандарт доведення, визначення крадіжки, mens rea вбивства.
• Середній: застосування понять. Короткий сценарій про бездіяльність, причинний зв’язок, assault, крадіжку, грабіж або засіб захисту, де ви обираєте правильний результат.
• Складний: факти провідної справи (Cheshire, Woollin, Jogee, Brown, Majewski…), де ви обираєте, що вирішив суд і чому.

Перш ніж читати варіанти, запитайте, який елемент перевіряє питання: дію, причинний зв’язок, психічний стан чи засіб захисту. Хибні варіанти часто називають правило, яке вірне для іншого злочину, наприклад обмежену осудність, запропоновану для обвинувачення не у вбивстві.

Деякі запитання використовують нідерландське право: noodweer (самооборона, стаття 41(1) Sr), noodweerexces (надмірна самооборона через сильне хвилювання, стаття 41(2) Sr) і dolus eventualis (свідоме прийняття значної ймовірності наслідку).