Деліктне право: тренувальні питання з поясненнями

1Що таке делікт

Делікт (tort) — це цивільне правопорушення, крім порушення договору, яке дає потерпілому право на відшкодування. Слово походить від французького «кривда».

Уявіть водія, що врізається у ваш велосипед, сусіда, чий гучний шум фабрики не дає вам спати, або газету, що публікує про вас неправду. Ви не мали з ними договору, але закон усе одно дозволяє вам подати позов.

Особа, що подає позов, — це позивач. Особа, на яку подано позов, — відповідач, а особа, що вчиняє делікт, — деліквент (tortfeasor).

Делікт відрізняється від двох сусідніх галузей:

• Договір забезпечує обов’язки, які обрали сторони. Делікт накладає обов’язки на всіх, чи погоджувалися вони, чи ні.
• Кримінальне право карає від імені держави. Делікт відшкодовує шкоду окремому потерпілому. Та сама дія, наприклад удар кулаком, може бути і злочином, і деліктом.

Цей урок ґрунтується на англійському праві з нотатками про нідерландське право. У Нідерландах загальне правило — відповідальність за протиправну дію (onrechtmatige daad) за статтею 6:162 BW.

2Недбалість крок за кроком

Недбалість (negligence) — найважливіший делікт. Позивач повинен довести три елементи: обов’язок обачності, порушення цього обов’язку та шкоду, спричинену порушенням, яка не надто віддалена.

1. Обов’язок обачності. Справа Donoghue v Stevenson створила принцип сусіда: виявляйте розумну обачність, щоб не завдати шкоди людям, на яких, як ви можете розумно передбачити, вплинуть ваші дії.

Багато обов’язків уже встановлені: водій щодо інших учасників руху, лікар щодо пацієнта, роботодавець щодо працівника. Для нової ситуації суди використовують тест Caparo: шкода була передбачуваною, існувала близькість, і обов’язок є справедливим та розумним.

Деякі втрати обмежені. Загалом немає обов’язку рятувати незнайомця (немає відповідальності за чисту бездіяльність). Чисті економічні втрати загалом не відшкодовуються, за винятком, наприклад, недбалої поради, на яку спиралися в особливих відносинах (Hedley Byrne v Heller).

2. Порушення. Відповідач порушує обов’язок, опускаючись нижче за стандарт розумної особи на його місці. Водія-початківця оцінюють як компетентного водія (Nettleship v Weston).

Професіоналів, як-от лікарів, оцінюють за тестом Bolam: чи діяли вони так, як діяла б відповідальна група їхньої професії? Суди зважують, наскільки ймовірною була шкода (Bolton v Stone), наскільки серйозною (Paris v Stepney BC) і вартість запобіжних заходів.

3a. Фактичний причинний зв’язок. Тест «якби не»: чи сталася б шкода, якби не порушення? Якщо вона сталася б у будь-якому разі, позов не задовольняють (Barnett v Chelsea and Kensington Hospital).

3b. Віддаленість. Відшкодовується лише шкода розумно передбачуваного виду (The Wagon Mound). Точний спосіб, у який вона сталася, і її розмір передбачати не обов’язково (Hughes v Lord Advocate).

Правило тонкого черепа («яєчної шкаралупи»): ви приймаєте потерпілого таким, яким його знаходите. Якщо вид шкоди був передбачуваним, відповідач платить за всю шкоду, навіть якщо незвична слабкість значно її погіршила.

Novus actus interveniens, нова незалежна дія, наприклад вкрай нерозумна дія третьої особи, може розірвати ланцюг причинного зв’язку.

3Інші делікти та засоби захисту

Окрім недбалості, іспитні запитання часто охоплюють такі делікти:

• Відповідальність власника приміщення (occupiers' liability): власник приміщення має перед законними відвідувачами спільний обов’язок обачності (Occupiers' Liability Act 1957). Порушники межі мають нижчий обов’язок, лише за певних обставин (Закон 1984 року).
• Приватна неприємність (private nuisance): необґрунтоване втручання у використання чи користування землею. Позов може подати лише особа з правом на землю (Hunter v Canary Wharf). Звичайний засіб захисту — судова заборона.
• Rylands v Fletcher: сувора відповідальність за вихід небезпечної речі, принесеної на землю для неприродного використання.
• Посягання на особу: battery (пряма, умисна незаконна сила), assault (змусити когось очікувати негайної сили) та false imprisonment (повне обмеження руху). Позов можливий без доведення шкоди.
• Дифамація: заява, що шкодить репутації, стосується позивача та оприлюднена третій особі. Вона має спричинити або ймовірно спричинити серйозну шкоду (Defamation Act 2013).
• Відповідальність за продукт: сувора відповідальність виробника за дефектний продукт (Consumer Protection Act 1987, на основі Директиви ЄС про відповідальність за продукцію).

Субститутивна відповідальність (vicarious liability) — це не делікт, а правило про те, хто платить. Роботодавець відповідає за делікти, вчинені його працівниками під час роботи або тісно пов’язані з нею (Lister v Hesley Hall). За незалежних підрядників він зазвичай не відповідає.

Основні засоби захисту:

• Згода (volenti non fit injuria): позивач вільно й свідомо прийняв ризик. Це повний захист.
• Співучасна недбалість (contributory negligence): власна необережність позивача сприяла шкоді. Збитки зменшують на справедливий відсоток; позов не відхиляють.
• Протиправність (ex turpi causa): позов, що випливає з власної серйозної незаконної поведінки позивача, може бути заблокований.

4Метод розв’язання казусу

Для задачі про недбалість проходьте елементи у фіксованому порядку і зупиняйтеся, щоб чітко сказати, коли один не виконується.

1. Визначте позивача, відповідача та шкоду. Зазначте вид шкоди: тілесне ушкодження, пошкодження майна, психічна шкода чи чисті економічні втрати.
2. Обов’язок: чи є встановлений обов’язок (учасник руху, лікар, роботодавець, власник приміщення)? Якщо ні, застосуйте тест Caparo.
3. Порушення: назвіть стандарт (розумна особа, компетентний водій, Bolam для професіоналів) і порівняйте його з тим, що зробив відповідач.
4. Фактичний причинний зв’язок: застосуйте тест «якби не». Перевірте втручальну дію, що розриває ланцюг.
5. Віддаленість: чи був вид шкоди передбачуваним? Застосуйте правило тонкого черепа, де доречно.
6. Засоби захисту: згода, співучасна недбалість (назвіть відсоток, якщо можете), протиправність.
7. Засіб захисту і хто платить: збитки та субститутивна відповідальність, якщо деліквент є працівником. Завершіть одним реченням.

5Розв’язаний приклад

Прочитайте обставини, а потім відкривайте кроки по одному. Спершу спробуйте самі дійти кожного висновку.

6Типові помилки

• Плутати фактичний причинний зв’язок і віддаленість. «Якби не» питає, чи порушення спричинило шкоду; віддаленість питає, чи був цей вид шкоди передбачуваним.
• Вимагати, щоб розмір шкоди був передбачуваним. Передбачуваним має бути лише вид; решту покриває правило тонкого черепа.
• Вважати співучасну недбалість повним захистом. Вона лише зменшує збитки.
• Знижувати стандарт для початківців. Водія-початківця оцінюють як компетентного водія.
• Забувати, що чисті економічні втрати та чисту бездіяльність загалом не відшкодовують.
• Робити роботодавця відповідальним за незалежного підрядника або за працівника, що діє цілком поза межами своєї роботи.

7Як виглядають екзаменаційні запитання

• Легкий: ключові терміни та факти. Наприклад: три елементи недбалості, що таке неприємність (nuisance) чи battery, що робить співучасна недбалість.
• Середній: застосування понять. Короткий сценарій про стандарт обачності, причинний зв’язок, відповідальність власника приміщення, субститутивну відповідальність чи nuisance, де ви обираєте результат.
• Складний: випадки й аналіз. Факти провідної справи (Fairchild, Robinson, Hunter v Canary Wharf, Mohamud…), де ви обираєте, що вирішив суд і чому.

Перш ніж дивитися на варіанти, визначте, який елемент перевіряє запитання. Багато хибних варіантів називають правильне правило, що належить до іншого елемента, наприклад правило віддаленості, запропоноване для задачі про причинний зв’язок.

Деякі запитання використовують нідерландське право. Стаття 6:162 BW вимагає протиправної дії, яку можна приписати відповідачу і яка спричинила шкоду. Стаття 6:163 BW додає релятивність: порушена норма має мати на меті захист позивача від такої шкоди.