Робочий аркуш «Право ЄС» з відповідями

Що з наведеного належить до виключної компетенції ЄС згідно зі статтею 3 ДФЄС?

1. AОсвіта і культура
2. BТуризм
3. CСпільна торговельна політика
4. DОрганізація охорони здоров'я

Стаття 30 ДФЄС забороняє між державами-членами:

1. AДискримінаційне внутрішнє оподаткування продукції, що надходить з інших держав-членів
2. BКвоти на кількість іноземних працівників
3. CМита на імпорт і експорт та збори рівнозначної дії
4. DУгоди між компаніями про поділ ринків

Стаття 107 ДФЄС загалом забороняє:

1. AДержавну допомогу, що спотворює конкуренцію і впливає на торгівлю між державами-членами
2. BУгоди між компаніями про фіксацію цін
3. CДискримінацію працівників і надавачів послуг з інших держав-членів
4. DМита на імпорт з інших держав-членів

У справі Dillenkofer (1996) Суд вирішив, що повне нетранспонування директиви вчасно є:

1. AВиправданим, якщо держава була зайнята виборами
2. BНіколи не підставою для відповідальності держави
3. CСерйозним лише якщо Комісія спершу попередила державу в обґрунтованому висновку
4. DСаме по собі достатньо серйозним порушенням для відповідальності держави

Угоду, що підпадає під статтю 101(1) ДФЄС, можна звільнити за статтею 101(3), якщо, серед інших умов, вона:

1. AЗаздалегідь повідомлена Комісії чи національному органу з питань конкуренції й схвалена ними
2. BПоліпшує виробництво чи розподіл і надає споживачам справедливу частку вигоди
3. CСтосується компаній із сукупною часткою ринку понад 50%
4. DДіє понад п'ять років

Стаття 352 ДФЄС (застереження про гнучкість) дозволяє ЄС діяти, коли договори не передбачили необхідних повноважень, але вимагає:

1. AОдностайності в Раді та згоди Європейського парламенту
2. BРеферендуму в кожній державі-члені
3. CЛише простої більшості в Парламенті
4. DКваліфікованої більшості в Раді та згоди Європейського парламенту

У справі Egenberger (2018) Суд вирішив, що стаття 21 Хартії (недискримінація):

1. AПотребує національного імплементаційного законодавства або вторинного права ЄС, щоб мати будь-яку дію в приватних спорах
2. BЗастосовується лише до інституцій ЄС і ніколи до приватних роботодавців
3. CСама по собі достатня, щоб надати право, на яке особи можуть посилатися в спорах між приватними сторонами
4. DЄ лише принципом, на який не можна посилатися в суді

У справі Baumbast (2002) громадянин Німеччини у Великій Британії не мав медичного страхування, що покривало невідкладну допомогу. Суд вирішив, що:

1. AСтаття 21 ДФЄС надає право на проживання, що має пряму дію, а його обмеження слід застосовувати пропорційно
2. BПрава на проживання повністю залежать від національного імміграційного права, щойно особа перестала працювати в приймаючій державі-члені
3. CВін не мав права проживати, бо більше не працював
4. DЛише інституції ЄС можуть забезпечувати права громадянства