Клінічна психологія: тренувальні питання з поясненнями

1Що робить клінічна психологія

Клінічна психологія вивчає, оцінює й лікує психологічні страждання та психічні розлади, такі як тривога, депресія та психоз.

Перше запитання — що вважати ненормальним. Чотири класичні визначення мають кожне свою слабкість:

• Статистична рідкісність: поведінка, яка трапляється рідко. Але деякі рідкісні риси, наприклад дуже високий IQ, не є проблемою.
• Відхилення від соціальних норм: поведінка, що порушує правила суспільства. Але норми різняться між культурами й змінюються з часом.
• Нездатність адекватно функціонувати: нездатність упоратися з повсякденним життям.
• Відхилення від ідеального психічного здоров’я: невідповідність таким якостям, як самоприйняття та особистісне зростання.

Розлади класифікують у DSM-5 (Американська психіатрична асоціація) та ICD-11 (Всесвітня організація охорони здоров’я). Діагноз надійний, якщо різні клініцисти погоджуються щодо нього, і валідний, якщо він описує справжній окремий стан.

Поширеність — це частка населення, яка має розлад у певний момент. Захворюваність — це кількість нових випадків за період.

Більшість клініцистів дотримуються підходу діатез–стрес або біопсихосоціального підходу: вразливість (гени, ранній досвід) у поєднанні зі стресом призводить до розладу.

2Основні групи розладів

Тривожні розлади поєднують надмірний страх і уникання:

• Специфічна фобія: сильний страх одного об’єкта чи ситуації, наприклад павуків або висоти.
• Соціальний тривожний розлад: страх бути осудженим чи збентеженим перед іншими.
• Панічний розлад: повторювані несподівані панічні атаки й тривога через наступну.
• Агорафобія: страх ситуацій, з яких важко вийти або де важко отримати допомогу, наприклад автобусів, магазинів, черг чи відкритих просторів.
• Генералізований тривожний розлад: постійна, важкоконтрольована тривога з багатьох приводів.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) має обсесії (небажані нав’язливі думки) та компульсії (повторювані дії, що зменшують тривогу). ПТСР настає після травматичної події й триває понад місяць, із повторним переживанням, уникненням, негативним настроєм і підвищеною збудливістю.

Депресія: великий депресивний епізод — це знижений настрій або втрата інтересу (ангедонія) щонайменше 2 тижні. При біполярному розладі трапляються епізоди манії, які тривають щонайменше тиждень; гіпоманія легша, триває щонайменше 4 дні й не спричиняє виражених порушень чи психозу.

Шизофренія триває щонайменше 6 місяців. Позитивні симптоми — це додані переживання: галюцинації (сприйняття без подразника, наприклад голоси) і марення (стійкі хибні переконання). Негативні симптоми — це втрати, як-от аволія (брак мотивації), алогія (бідне мовлення) та згладженість афекту.

До інших груп належать розлади харчової поведінки, розлади особистості, як-от межовий розлад особистості, та розлади нейророзвитку, як-от розлад аутистичного спектра й СДУГ.

3Пояснення та лікування

Кожен підхід по-своєму пояснює розлади, а лікування випливає з цього пояснення:

• Біхевіоральний: розлади набуваються навчанням. Дворівнева модель Маурера каже, що фобія виникає через класичне обумовлення (як у «маленького Альберта») і зберігається, бо уникання зменшує страх. Лікування: експозиційна терапія, систематична десенсибілізація та експозиція з запобіганням реакції при ОКР.
• Когнітивний: хибні думки спричиняють страждання. Когнітивна тріада Бека при депресії — це негативні погляди на себе, світ і майбутнє. ABC-модель Елліса: Активуюча подія через Переконання (Beliefs) призводить до емоційних Наслідків (Consequences). Лікування: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
• Гуманістичний: клієнт-центрована терапія Роджерса пропонує емпатію, щирість і безумовне позитивне прийняття.
• Психодинамічний: несвідомі конфлікти та захисні механізми, наприклад зміщення (виплеск люті на безпечнішу ціль) і витіснення.
• Біологічний: гени, хімія та будова мозку. СІЗЗС блокують зворотне захоплення серотоніну; антипсихотики блокують дофамінові D2-рецептори; літій лікує біполярний розлад; бензодіазепіни посилюють дію ГАМК.

Новіші терапії охоплюють діалектичну поведінкову терапію (DBT), спершу розроблену для межового розладу особистості, і когнітивну терапію на основі усвідомленості (MBCT), яка допомагає запобігати рецидивам при повторюваній депресії.

4Як підходити до клінічного випадку

Запитання-випадки описують людину й просять поставити діагноз, дати пояснення чи обрати лікування. Працюйте в такому порядку:

1. Перелічіть симптоми й те, чого людина боїться чи уникає.
2. Зверніть увагу на тривалість і вплив на повсякденне життя, бо багато діагнозів залежать від часових меж.
3. Зіставте картину з розладом і виключіть найближчий схожий.
4. Запитайте, що підтримує проблему, наприклад уникання, захисна поведінка чи негативні думки.
5. Оберіть лікування, спрямоване на цей підтримувальний чинник.

5Розв’язаний приклад

Розбирайте випадок крок за кроком. Спробуйте назвати наступний крок, перш ніж його відкрити.

6Типові помилки

• Плутати галюцинації (хибні сприйняття) і марення (хибні переконання).
• Думати, що шизофренія означає «розщеплену особистість». Це психотичний розлад; це не дисоціативний розлад ідентичності.
• Читати «негативний симптом» як «неприємний симптом». Негативний означає, що чогось нормального немає.
• Ігнорувати часові межі: депресивний епізод триває щонайменше 2 тижні, ПТСР — понад місяць, шизофренія — щонайменше 6 місяців.
• Думати, що компульсії чи уникання — це безпечне полегшення. Вони зменшують тривогу ненадовго, і це підтримує розлад.
• Плутати надійність (чи погоджуються клініцисти?) і валідність (чи має діагноз сенс?).

7Як виглядають екзаменаційні запитання

• Легко (ключові терміни та факти): визначення. Що таке фобія, галюцинація чи ОКР, на чому зосереджена КПТ, що означає поширеність.
• Середньо (застосування понять): зв’язування теорії чи лікування з розладом. Тріада Бека, дворівнева модель, як діють СІЗЗС чи бензодіазепіни, який діагноз відповідає короткому опису.
• Складно (випадки й аналіз): випадок або дослідження для оцінювання. Ви обираєте між близькими діагнозами за тривалістю та ознаками, пояснюєте, що підтримує проблему, або оцінюєте докази, як-от контрольну групу зі списку очікування.

У складних запитаннях спершу перевірте тривалість і точний страх чи симптом. Потім запитайте, що підтримує проблему; це зазвичай вказує на правильне лікування.