Соціальна психологія: тренувальні питання з поясненнями

1Що вивчає соціальна психологія

Соціальна психологія вивчає, як інші люди впливають на наші думки, почуття та поведінку, чи вони справді присутні, уявні, чи лише мається на увазі їхня присутність.

Її найвідоміший урок — сила ситуації: звичайні люди можуть діяти дивовижно в сильному соціальному середовищі. Ця галузь охоплює чотири широкі напрями:

• Соціальний вплив: конформність, слухняність, переконання та групові ефекти.
• Соціальне пізнання: як ми пояснюємо поведінку (атрибуція), формуємо враження та підтримуємо узгодженість настанов.
• Упередження та міжгрупові відносини: стереотипи, дискримінація та конфлікти між групами.
• Стосунки та допомога: приваба, кохання, агресія та допомога незнайомцям.

Багато класичних досліджень використовували обман і конфедератів — акторів, які вдають учасників. Це порушує етичні питання, які також трапляються на іспитах.

2Соціальний вплив

Конформність: у дослідженні Аша з оцінкою ліній учасники погоджувалися з явно хибною відповіддю групи приблизно в третині критичних проб, а близько 75% хоча б раз підкорилися. Конформність різко падала, коли хтось один не погоджувався або коли відповіді писали приватно.

Є дві причини для конформності:

• Нормативний вплив: бажання бути прийнятим і уникнути відторгнення. Він часто веде до поступливості: публічно погоджуватися, приватно не погоджуючись.
• Інформаційний вплив: віра в те, що інші мають рацію, особливо коли ситуація неясна (автокінетичне дослідження Шеріфа). Він веде до інтерналізації: справжньої зміни думки.

Слухняність: у дослідженні Мілґрема близько 65% учасників давали те, що вони вважали максимальним ударом струму в 450 V, коли експериментатор їм наказував. Слухняність падала, коли експериментатора не було або жертва була поруч.

Свідки: Латане й Дарлі виявили, що люди рідше допомагають, коли присутні інші, — ефект свідка. Одна з причин — розсіювання відповідальності; інша — плюралістичне незнання, коли всі сприймають спокій інших як знак того, що нічого не сталося.

Групи: присутність інших покращує виконання легких або добре засвоєних завдань і погіршує складних (соціальна фасилітація; Триплетт, Зайонц). Люди докладають менше зусиль, коли їхній внесок не можна виокремити (соціальне ледарство). Групове обговорення може робити думки радикальнішими (групова поляризація).

Переконання: модель імовірності опрацювання має центральний шлях (ретельне обмірковування аргументів, тривала зміна) і периферійний шлях (ознаки на кшталт привабливості, короткочасна зміна).

Техніки переконання включають ногу в дверях (спершу невелике прохання, потім більше) і двері в обличчя (спершу велике прохання, потім менше).

3Соціальне пізнання, настанови та упередження

Атрибуція — це те, як ми пояснюємо поведінку. Внутрішня (диспозиційна) атрибуція звинувачує людину; зовнішня (ситуаційна) — обставини.

• Фундаментальна помилка атрибуції: переоцінювання особистості та недооцінювання ситуації, коли пояснюють поведінку інших людей.
• Упередження «актор–спостерігач»: ми пояснюємо власну поведінку ситуацією, а чужу — особистістю.
• Самообслуговувальне упередження: ми приписуємо собі заслугу за успіх і звинувачуємо ситуацію за невдачу.

Модель коваріації Келлі використовує три види інформації. Консенсус: чи діють інші так само? Відмінність: чи діє людина так лише в цій ситуації? Послідовність: чи діє вона так тут завжди? Низький консенсус, низька відмінність і висока послідовність вказують на внутрішню причину.

Когнітивний дисонанс (Фестінгер) — це дискомфорт від суперечливих думок або дій проти власної настанови. Учасники, яким заплатили $1 за те, щоб назвати нудне завдання цікавим, пізніше оцінили його як приємніше, ніж ті, кому заплатили $20: за малої винагороди вони змінили настанову, щоб виправдати брехню.

Упередження — це негативна настанова щодо групи, стереотип — переконання про її членів, а дискримінація — це поведінка.

Теорія соціальної ідентичності (Теджфел і Тернер) стверджує, що ми підвищуємо самооцінку, віддаючи перевагу своїй внутрішній групі. Теорія реального конфлікту (Шеріфа, «Печера розбійників») стверджує, що змагання за ресурси спричиняє ворожість.

Гіпотеза контакту Олпорта: контакт найкраще зменшує упередження, коли групи мають однаковий статус, спільні цілі, співпрацю та підтримку з боку влади.

4Як відповідати на запитання з соціальної психології

Більшість запитань описують ситуацію або дослідження. Дійте так:

1. Визначте напрям: вплив, атрибуція та настанови, міжгрупові відносини або стосунки та допомога.
2. Назвіть поняття, що відповідає поведінці.
3. Пов’яжіть його з класичним дослідженням і його ключовою змінною, як-от одностайність в Аша чи близькість у Мілґрема.
4. Перевірте схоже поняття й виключіть його.
5. Для досліджень подумайте про метод і етику: обман, шкоду та наскільки реальною була ситуація.

5Розв’язаний приклад

Розгляньте випадок за моделлю Келлі. Спробуйте назвати наступний крок, перш ніж його відкрити.

6Типові помилки

• Міняти місцями нормативний вплив (щоб сподобатися) та інформаційний вплив (щоб мати рацію).
• Плутати фундаментальну помилку атрибуції, упередження «актор–спостерігач» і самообслуговувальне упередження.
• Думати, що присутність інших завжди покращує виконання. Соціальна фасилітація допомагає в легких завданнях і шкодить у складних.
• Помилятися з результатом дисонансу навпаки: менша винагорода дала більшу зміну настанови.
• Вважати упередження, стереотипи й дискримінацію одним і тим самим: настанова, переконання та поведінка.
• Міняти місцями ногу в дверях (спершу мале прохання) і двері в обличчя (спершу велике прохання).

7Як виглядають екзаменаційні запитання

• Легко (ключові терміни та факти): визначення та класичні результати. Що таке ефект свідка, 65% у дослідженні Мілґрема, що таке стереотип.
• Середньо (застосування понять): повсякденна ситуація, яку треба назвати. Ви розпізнаєте техніку переконання, упередження атрибуції або вид конформності.
• Складно (кейси й аналіз): варіації досліджень і їхнє значення. Ви пояснюєте, чому конформність упала при приватних відповідях, що виявила реплікація Бургера або чому до Стенфордського тюремного експерименту ставляться з обережністю.

У складних запитаннях запитайте, яку змінну змінили дослідники і що ця зміна показує про причину поведінки.