Вікова психологія: тренувальні питання з поясненнями

1Що вивчає психологія розвитку

Психологія розвитку вивчає, як люди змінюються від зачаття до старості. Вона розглядає три сфери: фізичний розвиток, когнітивний розвиток (мислення) та соціальний й емоційний розвиток.

Кілька великих запитань повторюються в кожній темі:

• Природа чи виховання: скільки йде від генів, а скільки від досвіду. Сьогодні більшість дослідників вивчають, як вони взаємодіють.
• Безперервність чи стадії: зміни відбуваються поступово чи окремими стадіями з новими способами мислення?
• Критичні або сензитивні періоди: критичний період — це фіксоване часове вікно, у якому досвід має відбутися; сензитивний період — час, коли він діє найсильніше.

Два дослідницькі плани є центральними. Поперечне дослідження порівнює різні вікові групи в один момент. Воно швидке, але відмінності можуть бути когортними ефектами, спричиненими дорослішанням у різні часи. Лонгітюдне дослідження стежить за тими самими людьми роками. Воно показує справжні зміни, але триває довго, і учасники вибувають.

2Когнітивний розвиток: Піаже та Виготський

Піаже вважав дітей активними учнями, які будують схеми, ментальні каркаси для розуміння світу.

• Асиміляція: вписування нової інформації в наявну схему, наприклад називання корови «собачкою».
• Акомодація: зміна схеми, коли вона не підходить, наприклад усвідомлення, що корови й собаки різні.
• Еквілібрація: прагнення відновити рівновагу між схемами та досвідом.

Піаже описав чотири стадії в сталому порядку:

1. Сенсомоторна (0–2 роки): навчання через відчуття й дії. Сталість об’єкта, знання, що сховані предмети все одно існують, розвивається приблизно з 8 місяців.
2. Предопераційна (2–7): мовлення і рольова гра розвиваються, але мислення егоцентричне (діти важко бачать точку зору іншої людини, як у задачі про три гори), і діти не проходять завдання на збереження.
3. Конкретно-операційна (7–11): логічне мислення про реальні предмети. Діти розуміють збереження, оборотність та серіацію (впорядкування за розміром).
4. Формально-операційна (11+): абстрактне й гіпотетичне міркування.

Пізніші дослідження свідчать, що Піаже недооцінив малих дітей. З простішими або природнішими завданнями, як-от версія збереження з «неслухняним ведмедиком», більше малих дітей справляються.

Виготський наголошував на соціальному навчанні. Зона найближчого розвитку — це розрив між тим, що дитина може зробити сама, і тим, що може з допомогою. Дорослі підтримують навчання через риштування (scaffolding): дають допомогу і зменшують її в міру того, як дитина вдосконалюється.

Теорія розуму — це розуміння того, що в інших є власні переконання. У завданні на хибне переконання «Саллі та Енн» більшість дітей проходять його приблизно з 4 років.

3Соціальний та емоційний розвиток

Прив’язаність — це близький емоційний зв’язок між немовлям і тим, хто доглядає. Боулбі стверджував, що вона вроджена, що в немовлят є одна головна постать прив’язаності (монотропія) і що ранні зв’язки формують внутрішню робочу модель для подальших стосунків.

Мавпи Гарлоу віддавали перевагу м’якій тканинній «мамі» перед дротяною, яка давала молоко: тілесний контакт значив більше, ніж їжа. Шаффер і Емерсон виявили, що немовлята найсильніше прив’язуються до чутливих, чуйних опікунів, які не обов’язково годують, і що багато хто формує кілька прив’язаностей.

«Незнайома ситуація» Ейнсворт спостерігає за однорічною дитиною під час розлук і возз’єднань з опікуном:

• Надійний: засмучується при розлуці, шукає втіхи при возз’єднанні й невдовзі заспокоюється. Це найпоширеніший тип.
• Ненадійно-уникаючий: виявляє мало розпачу й ігнорує опікуна або відвертається від нього при возз’єднанні.
• Ненадійно-опірний (амбівалентний): дуже засмучений і при возз’єднанні водночас шукає контакту й опирається йому.
• Дезорганізований (пізніше доданий Мейн і Соломоном): сплутана або суперечлива поведінка.

Стилі виховання (Баумрінд, розширені Маккобі та Мартіном) поєднують теплоту й вимоги: авторитетний (теплий і твердий), авторитарний (суворий, мало теплоти), поблажливий (теплий, мало правил) та знехтувальний (ні того, ні іншого).

Еріксон описав вісім психосоціальних криз упродовж життя, як-от довіра проти недовіри в немовлячому віці, ідентичність проти сум’яття ролей у підлітковому, інтимність проти ізоляції в ранній дорослості та цілісність проти розпачу в старості.

Кольберг описав моральне міркування на трьох рівнях: доконвенційному (уникнення покарання, отримання нагород), конвенційному (бути хорошою людиною, дотримуватися законів) і постконвенційному (універсальні принципи). Гілліган критикувала його за ігнорування етики турботи.

4Як відповідати на запитання про розвиток

Більшість запитань описують дитину або людину певного віку, яка щось робить. Дійте так:

1. Зверніть увагу на вік і поведінку.
2. Визначте сферу: когнітивна, соціальна й емоційна, мовна чи фізична.
3. Оберіть теорію, що підходить: Піаже, Виготський, Боулбі й Ейнсворт, Еріксон, Кольберг.
4. Назвіть поняття чи стадію й перевірте, що вік їй відповідає.
5. Подумайте про критику або пізніше дослідження, що уточнює теорію.

5Розв’язаний приклад

Простежте міркування. Спробуйте сказати наступний крок, перш ніж його відкрити.

6Типові помилки

• Плутати асиміляцію (вписування в схему) і акомодацію (зміна схеми).
• Плутати когнітивні стадії Піаже та психосоціальні стадії Еріксона.
• Плутати уникаючу й опірну прив’язаність.
• Називати кожен сензитивний період критичним. Критичний період — це суворе вікно; сензитивний період — час найбільшого впливу.
• Читати вікові відмінності в поперечному дослідженні як ефекти старіння й забувати про когортні ефекти.
• Відносити «так вчинив би хороший чоловік» до постконвенційного рівня. Бажання, щоб тебе вважали хорошою людиною, — це конвенційне міркування.

7Як виглядають екзаменаційні запитання

• Легко (ключові терміни та факти): стадії, імена та визначення. Перша стадія Піаже, хто розробив теорію прив’язаності, коли з’являються перші слова (близько 12 місяців).
• Середньо (застосування понять): поведінка дитини, яку треба класифікувати. Ви називаєте стадію, тип прив’язаності, стиль виховання або статус ідентичності.
• Складно (випадки й аналіз): класичні дослідження та їх значення. Ви інтерпретуєте результати, як-от дослідження румунських сиріт, лонгітюдні дані Шая чи дослідження усиновлень, і оцінюєте, що вони показують про теорію.

У складних запитаннях перевіряйте і план дослідження, і результат. Запитайте, чи не може результат виникати від когортного ефекту, оманливого завдання або спільної дії генів і середовища.