Когнітивна психологія: тренувальні питання з поясненнями

1Що вивчає когнітивна психологія

Когнітивна психологія вивчає психічні процеси за поведінкою: сприйняття, увагу, пам’ять, мовлення, розв’язання задач і прийняття рішень.

Її головна ідея — обробка інформації. Розум розглядають як систему, що приймає інформацію, зберігає її, змінює й використовує. Моделі малюють як блоки (сховища) і стрілки (процеси).

Думку не можна побачити, тому когнітивні психологи вимірюють її опосередковано:

• Експерименти, що вимірюють точність і час реакції, часто в мілісекундах.
• Описи випадків пацієнтів з ушкодженням мозку, які показують, що відбувається, коли відмовляє один процес. Відомі приклади — пацієнт H.M. і Клайв Веринг.
• Візуалізація мозку. Функціональна МРТ (фМРТ) виявляє зміни оксигенації крові, сигнал BOLD. Вона добре показує, де відбувається активність, але повільна. ЕЕГ швидка, але менш точно показує місце.

2Пам’ять: сховища та системи

Мультисховищева модель (Аткінсон і Шифрін, 1968) має три сховища:

1. Сенсорний регістр тримає сирі вхідні дані на мить. Зорова (іконічна) пам’ять триває менше секунди, як показав Сперлінг із короткочасно показаними таблицями літер.
2. Короткочасна пам’ять (КЧП) тримає кілька елементів близько 18–30 секунд без повторення. Міллер оцінив її обсяг у 7 ± 2 елементи; групування елементів у блоки допомагає.
3. Довготривала пам’ять (ДП) має майже необмежений обсяг. Повторення переміщує інформацію з КЧП у ДП.

Беддлі та Хіч (1974) замінили єдину КЧП на робочу пам’ять, систему, що утримує інформацію й працює з нею:

• Центральний виконавець спрямовує увагу й керує іншими частинами.
• Фонологічна петля утримує звуки й слова. Голосне повторення слова (артикуляційне пригнічення) її блокує.
• Візуально-просторовий блокнот утримує образи й розташування.
• Епізодичний буфер, доданий у 2000 році, зв’язує робочу пам’ять із ДП і поєднує інформацію в епізоди.

Довготривала пам’ять має кілька видів. Експліцитна (декларативна) пам’ять усвідомлена: епізодична пам’ять про особисті події та семантична пам’ять про факти. Імпліцитна пам’ять працює без усвідомлення: процедурні навички, як-от їзда на велосипеді, і прайминг.

Пам’ять реконструктивна. Бартлетт показав, що люди змінюють історії під свої очікування. Лофтус і Палмер (1974) виявили, що запитання, як швидко автомобілі «врізалися» один в одного, давало вищі оцінки швидкості, ніж «зіткнулися».

Ми забуваємо через інтерференцію та збій відтворення. При проактивній інтерференції старе навчання заважає новому; при ретроактивній нове навчання заважає старим спогадам.

3Увага, сприйняття та мислення

Увага. Вибіркова увага — це зосередження на одному вході й ігнорування інших, як на галасливій вечірці. У дихотичних дослідженнях Черрі люди повторювали повідомлення, подане в одне вухо, і майже не помічали іншого вуха, окрім фізичних змін, наприклад коли голос змінювався з чоловічого на жіночий.

Бродбент запропонував ранній фільтр, що блокує вхідні дані, на які не звернено уваги; Трейсман — що він лише послаблює їх, що пояснює, чому люди все одно чують власне ім’я. Ефект Струпа показує, що читання автоматичне: називати колір чорнила слова «RED», надрукованого синім, повільно.

Люди також не помічають того, що на видноті. При ненавмисній сліпоті несподіваний об’єкт не помічають; при сліпоті до змін не помічають зміни між двома виглядами.

Сприйняття. Обробка знизу вгору будує образ із чуттєвих даних; обробка згори вниз використовує знання й очікування. Принципи гештальту описують, як ми групуємо елементи, наприклад за близькістю (поруч) чи подібністю.

Мислення. Тверскі та Канеман описали евристики, ментальні скорочення, що призводять до упереджень:

• Доступність: оцінювання, наскільки щось імовірне, за тим, як легко спадають на думку приклади.
• Репрезентативність: оцінювання за тим, наскільки типовим щось здається, що призводить до помилок, як-от у задачі про Лінду.
• Якоріння: оцінки лишаються близькими до першого числа, навіть недоречного.
• Упередження підтвердження: пошук інформації, що підтримує те, у що ви вже вірите.
• Функціональна фіксованість (задача Дункера зі свічкою): бачення предмета лише в його звичному використанні.

Мовлення. Фонема — найменша одиниця звуку; морфема — найменша одиниця значення. Ушкодження зони Брока переважно впливає на вимову мовлення; ушкодження зони Верніке переважно впливає на розуміння.

4Як відповідати на запитання з когнітивної психології

Багато запитань описують завдання, результат чи пацієнта. Розбирайте так:

1. Назвіть процес: сприйняття, увага, пам’ять, мовлення чи мислення.
2. Оберіть модель, що підходить, наприклад мультисховищеву модель чи робочу пам’ять.
3. Знайдіть частину моделі або ефект, про який ідеться, наприклад фонологічну петлю чи ефект свіжості.
4. Пов’яжіть його з класичним дослідженням, яке його показало.
5. Виключіть схожі варіанти: проактивна чи ретроактивна, епізодична чи семантична, доступність чи репрезентативність.

5Розв’язаний приклад

Розберіть дослідження. Спробуйте передбачити наступний крок, перш ніж його відкрити.

6Типові помилки

• Плутати проактивну та ретроактивну інтерференцію. Проактивна: старе заважає новому. Ретроактивна: нове заважає старому.
• Вважати робочу пам’ять одним сховищем. Вона має кілька частин і активно обробляє інформацію.
• Плутати епізодичну пам’ять (події, які ви пережили) і семантичну пам’ять (факти).
• Плутати евристики доступності та репрезентативності.
• Плутати зону Брока (породження мовлення) і зону Верніке (розуміння мовлення).
• Плутати ненавмисну сліпоту (не помічено несподіваний об’єкт) і сліпоту до змін (не помічено зміну).

7Як виглядають екзаменаційні запитання

• Легко (ключові терміни та факти): визначення й класичні результати. 7 ± 2 за Міллером, види довготривалої пам’яті, що означає вибіркова увага чи упередження підтвердження.
• Середньо (застосування понять): короткий життєвий приклад чи завдання. Ви називаєте ефект, евристику або компонент робочої пам’яті, про які йдеться.
• Складно (випадки й аналіз): класичний експеримент чи пацієнт. Ви пояснюєте, що показує результат, наприклад часткове відтворення Сперлінга, задачу про Лінду або дисоціації при амнезії.

У складних запитаннях запитайте, яку модель підтримує чи ставить під сумнів результат і яке альтернативне пояснення він виключає.