Хвилі, звук і оптика: задачі з покроковими розв’язками
Безкоштовні задачі з теми Хвилі, звук і оптика з рисунками, підказками й повними розв’язками. Щоразу нові значення, трьох рівнів: швидкість хвилі, рівень звуку та заломлення, стоячі хвилі, лінзи та ефект Доплера, інтерференція, ґратки, дзеркала та волокна.
Вивчайте тему «Хвилі, звук і оптика» з нуля
Перед цим: Пружини й маятники
1Що таке хвиля
Хвиля переносить енергію з місця на місце, не переносячи речовини: середовище лише коливається. На струні чи воді рух поперечний (упоперек напрямку поширення); звук у повітрі поздовжній (уздовж нього).
Довжина хвилі λ — це довжина одного повного циклу, період T — час одного циклу, а частота f = 1/T. За один період хвиля проходить одну довжину хвилі, тож:
v = fλ струна: v = √(T/μ), μ = m/L
Звук у повітрі поширюється зі швидкістю близько 343 м/с, світло — c = 3,00 × 10⁸ м/с. Швидкість залежить від середовища, а не від частоти.
Самоперевірка Звук частотою 686 Гц поширюється зі швидкістю 343 м/с. Яка його довжина хвилі?
- 0,002 м
- 0,5 m
- 2 m
- 235 000 м
Відповідь: 0,5 m. λ = v/f = 343/686 = 0,5 м. Ділення навпаки дає 2 м, а множення — величезне число.
2Рівень звуку та ефект Доплера
Наші вуха реагують на інтенсивність I (Вт/м²) за логарифмічною шкалою, тому гучність вимірюють у децибелах:
β = 10·log₁₀(I/I₀) I₀ = 10⁻¹² W/m²
Десятикратна інтенсивність додає 10 дБ; два однакові джерела додають приблизно 3 дБ. Мале джерело розподіляє потужність по сфері, I = P/(4πr²), тож подвоєння відстані знижує рівень приблизно на 6 дБ.
Коли джерело й слухач наближаються один до одного, висота тону зростає; коли віддаляються — спадає (ефект Доплера):
f′ = f·(v ± vo)/(v ∓ vs)
Для руху назустріч один одному беріть верхні знаки. Швидкість слухача стоїть у чисельнику, швидкість джерела — у знаменнику.
3Стоячі хвилі
Хвилі, відбиті з обох кінців струни, інтерферують у стоячу хвилю. Струна, закріплена з обох кінців, має вузли на кінцях, і в ній вкладається ціле число півхвиль:
L = nλ/2 fₙ = n·v/(2L), n = 1, 2, 3, …
Труба, відкрита з обох кінців, підпорядковується тому самому правилу. Труба, закрита з одного кінця, має вузол на закритому кінці й пучність на відкритому, тож вкладаються лише непарні гармоніки: fₙ = n·v/(4L), де n = 1, 3, 5, …
Самоперевірка Труба, закрита з одного кінця, має основну частоту 100 Гц. Які ще з цих частот вона може видавати?
- 150 Гц
- 200 Гц
- 300 Гц
- 50 Гц
Відповідь: 300 Гц. Закрита труба має лише непарні гармоніки: 100, 300, 500 Гц, … Для 200 Гц потрібне n = 2, яке закрита труба вмістити не може.
4Заломлення та лінзи
Світло сповільнюється у склі чи воді в n = c/v разів (показник заломлення). На межі промінь змінює напрямок (закон Снеліуса), а кути відлічують від нормалі:
n₁·sin θ₁ = n₂·sin θ₂ граничний кут: sin θc = n₂/n₁
Під час переходу з оптично густішого середовища в менш густе за кутом, більшим за θc, усе світло відбивається (повне внутрішнє відбиття). Так оптичні волокна проводять світло.
Тонкі лінзи й сферичні дзеркала підпорядковуються одному рівнянню, із збільшенням m = −dᵢ/d₀:
1/f = 1/d₀ + 1/dᵢ
Знаки: f > 0 для збірної лінзи та увігнутого дзеркала (f = R/2), f < 0 для розсіювальної лінзи й опуклого дзеркала. Додатне dᵢ — дійсне зображення, від’ємне dᵢ — уявне; m < 0 означає, що зображення перевернуте.
5Інтерференція та дифракція
Світло від двох вузьких щілин на відстані d одна від одної накладається на екрані на відстані L. Там, де різниця ходу d·sin θ дорівнює цілому числу довжин хвиль, хвилі підсилюють одна одну: світлі смуги.
d·sin θ = mλ yₘ = mλL/d Δy = λL/d
Дифракційна ґратка має багато щілин: N ліній на мм означає d = 1/N мм. Її максимуми різкі й далеко один від одного, а найвищий порядок — найбільше ціле m, для якого m ≤ d/λ. Одна щілина шириною a має темні смуги за a·sin θ = mλ, тож її центральний максимум має ширину 2λL/a.
6Розв’язаний приклад
Простежте кожен крок. Спробуйте передбачити наступний, перш ніж його відкрити.
Розв’язаний прикладПредмет стоїть на відстані 30 см перед збірною лінзою з f = 10 см. Знайдіть відстань до зображення та збільшення.
11/dᵢ = 1/f − 1/d₀ = 1/10 − 1/30 = 2/30
Отже, dᵢ = 15 см.
2dᵢ додатне, тож зображення дійсне: воно утворюється з іншого боку лінзи й може бути спіймане на екрані.
3m = −dᵢ/d₀ = −15/30 = −0,5
Зображення перевернуте й удвічі менше за предмет.
4Промінь, паралельний осі, заломлюється крізь F з іншого боку; промінь через центр іде прямо. Вони перетинаються на 15 см за лінзою, під віссю.
Відповідь dᵢ = 15 см і m = −0,5: дійсне, перевернуте зображення вдвічі меншого розміру.
Самоперевірка Предмет розташований на 5 см перед збірною лінзою з f = 10 см. Яке зображення утворюється?
- Дійсне й перевернуте, з іншого боку
- Дійсне й пряме, з того самого боку
- Зображення немає: промені виходять паралельно
- Уявне й пряме, з того самого боку, що й предмет
Відповідь: Уявне й пряме, з того самого боку, що й предмет. 1/dᵢ = 1/10 − 1/5 = −1/10, тож dᵢ = −10 см: від’ємна відстань до зображення означає уявне зображення, а m = +2 — пряме й збільшене. Так працює лупа.
7Типові помилки та екзаменаційні запитання
- Відлічувати кути від поверхні замість нормалі.
- Використовувати 10·log для амплітуд або 20·log для інтенсивностей: для інтенсивностей беруть 10·log.
- Давати закритій трубі парні гармоніки.
- Губити мінус в уявного зображення чи розсіювальної лінзи.
- Забувати перевести нм, мм і см у метри в задачах на інтерференцію.
- Легкий: v = fλ, хвилі на струнах, рівні звуку, закон Снеліуса та швидкість світла в матеріалі.
- Середній: стоячі хвилі на струнах і в трубах, критичний кут, тонкі лінзи, ефект Доплера та закон обернених квадратів.
- Складний: подвійні щілини, ґратки, одна щілина, дзеркала, системи з двох лінз, відлуння від рухомих об’єктів і оптичні волокна.
Вивчайте крок за кроком у застосункуВивчайте крок за кроком у застосунку