Матриці та визначники: задачі з покроковими розв’язками
Інші назви: визначник матриці · обернена матриця
Безкоштовні задачі з теми Матриці та визначники з рисунками, підказками й повними розв’язками. Щоразу нові значення, трьох рівнів: визначник 2×2, 3×3 і добутки, власні значення і системи.
Вивчайте тему «Матриці та визначники» з нуля
1Матриці та визначник 2×2
Матриця — це таблиця чисел у рядках і стовпцях. Матрицю з 2 рядками і 3 стовпцями називають матрицею 2×3: спочатку рядки, потім стовпці.
Інженери використовують матриці, щоб записувати багато рівнянь одразу. Система 2x + y = 5 і x − y = 1 зберігається як матриця [2 1; 1 −1] її коефіцієнтів.
Квадратна матриця має одне особливе число — свій визначник, який записують det A. Для матриці 2×2 це добуток однієї діагоналі мінус добуток іншої.
det A = a·d − b·c
Для [3 1; 2 4] визначник дорівнює 3·4 − 1·2 = 10.
Якщо det A = 0, матриця не має оберненої, а система рівнянь не має єдиного розв’язку.
Самоперевірка Чому дорівнює визначник [4 2; 3 5]? (Рядок 1: 4 2, рядок 2: 3 5.)
- 14
- 26
- 9
- −14
Відповідь: 14. a·d − b·c = 4·5 − 2·3 = 20 − 6 = 14. Додавання двох добутків дає 26, а bc − ad дає −14.
2Визначники 3×3 і добутки
Для матриці 3×3 розкладайте за першим рядком. Кожен елемент множиться на свій мінор: визначник 2×2, що лишається, коли викреслити рядок і стовпець цього елемента.
det A = a11·M11 − a12·M12 + a13·M13
Знаки йдуть + − + уздовж першого рядка. Цю схему знаків найлегше забути.
Добуток матриць AB будується з рядків A і стовпців B. Елемент у рядку i, стовпці j — це рядок i матриці A, помножений на стовпець j матриці B: перемножте пари й додайте.
[1 2; 3 4] · [5; 6] = [1·5 + 2·6; 3·5 + 4·6] = [17; 39]
Добуток існує, лише коли A має стільки стовпців, скільки B має рядків. Загалом AB не дорівнює BA.
Самоперевірка A = [2 1; 0 3] і B = [1 4; 2 1]. Чому дорівнює елемент у рядку 1, стовпці 2 матриці AB?
- 13
- 4
- 6
- 9
Відповідь: 9. Рядок 1 матриці A — (2, 1), а стовпець 2 матриці B — (4, 1): 2·4 + 1·1 = 9. Перемноження лише відповідних елементів дає 1·4 = 4, а 13 — це елемент BA.
3Власні значення та системи
Власне значення λ матриці A — це число, для якого A·v = λ·v для деякого вектора v ≠ 0. Матриця лише розтягує цей вектор, а не повертає його.
Власні значення знаходять із характеристичного рівняння. Тут I — одинична матриця [1 0; 0 1].
det(A − λI) = 0
Для матриці 2×2 воно стає квадратним. Його середній коефіцієнт — це слід a + d, а вільний член — det A:
λ² − (a + d)·λ + (ad − bc) = 0
Для [4 1; 2 3]: λ² − 7λ + 10 = 0, тож (λ − 2)(λ − 5) = 0, і власні значення — 2 та 5.
Правило Крамера розв’язує систему за допомогою визначників. Замініть стовпець i матриці A правою частиною, щоб отримати Ai, тоді xi = det Ai / det A.
Для 2x + y = 5 і x − y = 1: det A = −3 і det Ax = 5·(−1) − 1·1 = −6, тож x = −6/−3 = 2.
Самоперевірка Яке більше власне значення матриці [2 1; 1 2]?
- 1
- 2
- 3
- 4
Відповідь: 3. λ² − 4λ + 3 = 0 дає (λ − 1)(λ − 3) = 0, тож власні значення — 1 і 3. 4 — це слід, тобто сума власних значень, а не одне з них.
4Метод крок за кроком
- Уважно перепишіть матрицю з усіма знаками мінус.
- Визначник 2×2: ad − bc.
- Визначник 3×3: для кожного елемента першого рядка викресліть його рядок і стовпець та знайдіть мінор 2×2.
- Об’єднайте зі знаками + − +: a11M11 − a12M12 + a13M13.
- Власні значення: запишіть λ² − (a + d)λ + det A = 0 і розв’яжіть квадратне рівняння.
- Перевірка: рядок із нулів або два однакові рядки завжди дають det A = 0.
Порада: розкладайте за рядком або стовпцем із багатьма нулями. Кожен нульовий елемент економить один мінор.
5Розв’язаний приклад
Простежте кожен крок. Спробуйте передбачити наступний, перш ніж його відкрити.
Розв’язаний прикладЗнайдіть визначник матриці 3×3 A = [2 1 0; 1 3 1; 0 2 4].
1Викресліть рядок 1 і стовпець 1 елемента 2. Лишається [3 1; 2 4].
M11 = 3·4 − 1·2 = 10
2Викресліть рядок 1 і стовпець 2 елемента 1. Лишається [1 1; 0 4].
M12 = 1·4 − 1·0 = 4
3Елемент a13 дорівнює 0, тож його доданок 0 незалежно від мінора. Його можна пропустити.
4det A = 2·10 − 1·4 + 0 = 20 − 4 = 16
5Для матриць 3×3 правило Саррюса дає те саме значення: три добутки «спадних» діагоналей мінус три добутки «висхідних» діагоналей.
(2·3·4 + 1·1·0 + 0·1·2) − (0·3·0 + 2·1·2 + 1·1·4) = 24 − 8 = 16
6Типові помилки
- Забувати знак мінус для середнього доданка в розкладі 3×3.
- Обчислювати bc − ad замість ad − bc.
- Губити знак мінус, коли елемент від’ємний: −2 · −3 дорівнює +6.
- Перемножувати матриці елемент на елемент замість рядка на стовпець.
- Брати слід або діагональний елемент за власне значення замість розв’язання характеристичного рівняння.
Самоперевірка Чому дорівнює визначник [1 2 0; 3 1 0; 0 0 2]?
- 10
- 14
- −10
- −14
Відповідь: −10. det = 1·(1·2 − 0) − 2·(3·2 − 0) + 0 = 2 − 12 = −10. Використання + для середнього доданка дає 2 + 12 = 14, найпоширеніший промах.
7Як виглядають екзаменаційні запитання
- Легкий: визначник матриці 2×2, часто з від’ємними елементами. Використайте ad − bc.
- Середній: визначник 3×3 або добуток матриць. Розкладайте за першим рядком зі знаками + − +.
- Складний: власні значення матриці 2×2 або одне невідоме системи 2×2 за правилом Крамера.
Швидка перевірка власних значень: їхня сума має дорівнювати сліду a + d, а добуток — det A.
Вивчайте крок за кроком у застосункуВивчайте крок за кроком у застосунку